Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Україна

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ З ПИТАНЬ ГЕННОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

В 2002 році офіційно генетично модифіковані організми (ГМО) вирощували тільки в 16 країнах. В 1996 році посівні площі складали близько 2 мільйонів гектарів. А в 2002 році їх кількість виросла до 59 мільйонів гектарів. Основні посівні площі, зайняті під ГМО знаходяться в США (54,6 млн га), Аргентині (18 млн га), Бразилія (11,5 млн га), а також в Китаї та Австралії [3]. Незважаючи на це, деякі держави відмовилися від вирощування ГМО, тому що гарантувати безпечність ГМ-технологій набагато складніше, ніж донедавна припускали.

В Австралії та Новій Зеландії маркування обов’язкове для всіх продовольчих товарів, в склад яких входять ГМО. В Бразилії в 2000 році був обмежений імпорт генетично модифікованих продуктів (ГМП). Уряд Шрі-Ланки вжив надзвичайних заходів, заборонив імпорт ГМП до остаточного з’ясування впливу біотехнологій на екологічні показники та безпечність продовольства.

Маркування ГМП виправдане, оскільки потенційні споживачі повинні мати необхідну інформацію, тому у багатьох споживачів існують етичні, екологічні та релігійні причини не вживати ГМП [2].

Нещодавно швейцарські вчені Федерального інституту дослідили, що саме ферменти, які виробляють ГМО, є головними винуватцями алергій і астми. До цього ж висновку дійшли вчені в Йоркській лабораторії харчування, які допускають, що ГМ-соя може спричинити появу у людей хвороб шкіри, шлунку та алергії.

Ще одна проблема ГМП – це токсини сповільненої дії. Відомо, що термін вияву дії токсичного білка може займати близько 30 років. Його перетворення з корисного на патогенний може бути спричинене навіть найменшими змінами амінокислотного складу.

Група науковців, беручи до уваги обмеженість наших знань про природу ризику від ГМО, закликає уряди ввести 5-річний мораторій на комерційне застосування ГМО, щоб забезпечити необхідний час для інтенсивнішого моніторингу [3].

Сьогодні в Україні немає чинного закону, щодо діяльності, пов’язаної з ГМО. Ряд законопроектів стосовно цієї проблеми так і не набули статуту законів. Деякі з цих законопроектів врахували стандарти Європейського Союзу, хоча за основу взято Картахенський протокол із біобезпеки, прийнятий 30 січня 2000 року у м. Монреаль (Канада). 25 червня 2002 року Картахенський протокол ратифікували держави-члени Європейського Союзу. Україна ратифікувала згаданий протокол 12 вересня 2002 року. Основним принципом протоколу є принцип застереження: держава може відмовитись від ввезення на її територію ГМО, якщо вважає, що такі організми спричинять небезпеку, не порушуючи при цьому внутрішній торговий оборот [3].

Нами проведене дослідження з метою виявлення ставлення студентів медичного коледжу щодо проблем генної інженерії та отримані невтішні результати [1].

Низький рівень підготовки студентів першого року навчання із найактуальніших проблем сучасної біології та медицини спонукало нас до проведення додаткових занять з даної тематики, а на підсумковій конференції з проблем харчування людини було передбачене розглядання питань з генної інженерії, а саме ГМО та їх застосування в харчовій промисловості. Наприкінці вивчення курсу біології нами проведене повторне дослідження з метою виявлення рівня засвоєння отриманих знань студентами протягом навчального року. Опитуванням охопили 88 студенти-першокурсники Першого Київського медичного коледжу віком від 14 до 16 років. Опитування проводили анонімно.

Результати аналізу відповідей студентів на питання «Що таке генетично модифіковані організми?» показують, що 81,8% (72 студенти) дали правильну відповідь. На запитання «Які позитивні властивості ГМО Вам відомі?» та «Які негативні властивості ГМО Вам відомі?» надали правильну характеристику властивостям ГМО 90,9% (80 студентів) і 86,3% (76 студенти) відповідно. На запитання «Безпечні чи небезпечні ГМО для здоров’я людини?» 54,5% (48 студенти) вважають ГМО небезпечними і лише 40,9% (36 студенти) безпечними за умови контролю за їх розповсюдженням і застосуванням в харчовій галузі.

Споглядаючи високий рівень засвоєння знань студентами першого року навчання із проблеми ГМО та ГМП, ми дійшли висновку, що додаткові заняття з цієї тематики, а також підсумкова конференція мають великі переваги над аудиторними заняттями, що передбачені існуючою навчальною програмою. Такий рівень знань вкрай важливий для фахової підготовки студентів медичного навчального закладу І-ІІ рівня акредитації.

Література

1. Руда О.Ю. Ставлення студентів медичного коледжу до проблем генної інженерії. Materiály IV mezinárodni védecko – practická conference «Zprávy védecké ideje - 2008». Dil 6. Pedagogika: Praga. Publishing House «Education and Science» s.r.o - st. 30-32.

2. Михневич С. Проблемы регулирования торговли ГМ-товарами.// Мировая экономика и международные отношения, 2004, №9. - С. 96-99.

3. Топчій Т. Біотехнологічна невизначеність, або технології-«невидимки»// Дзеркало тижня,2003, №45 (470). - С.4-5.