Право/6.Борьба с экономическими преступлениями

Куксюк Андрій Лентійович

Національний університет державної податкової служби України

Правове регулювання шахрайства в сфері страхування наземного транспорту (крім залізничного)

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Дане визначення зазначено в ст. 1 Закону України “Про страхування” від 7 березня 1996 року, але сучасні шахраї використовують це поняття не для захисту свого майна та інтнересів, а для збагачення.

Міжнародна компанія “РricewaterhouseСoopers” провела за проханням Російської спілки автострахувальників дослідження місцевого ринку автострахування. Висновок невтішний близько 10% виплат отримують шахраї. В Україні статистичні дослідження такого типу не проводилися взагалі, але за оцінками вітчизняних експертів в кишенію шахраїв потрапляє 10-15% виплат по КАСКО та автогражданці.

За 9 місяців 2008 року по обо'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних було виплачено 314 045 937 гривень членами Моторно-транспортного страхового бюро України, а з 2005 року по 01.10.2008 року 684 829 664 гривень, при цьому розміри премій страхових компаній по добровільному страхуванню автомобілей перевишує в рази обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Якщо взяти мінімальний показник шахрайств в обов'язковому автомобільному страхуванню, то він складає 31 404 593 гривень.

Способів страхових шахрайст є велика кількість, але основні є такими:

l одним із найпоширеніших видів шахрайства є страхування «заднім числом». Зрозуміло, що підписання такої угоди відбувається за участі заінтересованої особи, яка є представником страхової компанії. В такому випадку роль страхового представника полягає в тому, щоб «перетворити» незастраховані збитки в застраховані. Трапляються й випадки страхування майна, якого взагалі не існує (так зване «страхування пустоти»). Таке шахрайство здіснюється під час страхування вантажу або іншого майна. «Завдання» страхового представника полягає в тому, щоб внести в договір страхування (страховий поліс) відомості, які не відповідають дійсності, і створити видимість того, що об’єкт страхування дійсно існував. Цей метод є одним із найефективніших, оскільки «зникле» майно знайти неможливо, зважаючи на його існування лише у задумах страхового шахрая;

l почасти страхувальники завищують вартість об’єкта страхування. Експерти називають цей спосіб безпрограшним для страхувальника. Основна роль в цьому випадку відводиться оцінювачу (залежно від об’єкта страхування). Але такий сценарій також не може бути реалізований без представника страхової компанії;

l змовившись зі страховим агентом, страхувальник матиме можливість змінити час, місце й інші обставини страхового випадку. Цей спосіб шахрайства пов’язаний з тим, що страхувальник, якому заподіяний збиток, консультується зі своїм страховим агентом. При цьому страховий представник радить страхувальникові приховати правдиву інформацію, а повідомити помилкову для запобігання відмови у виплаті. Іноді страхові представники самі підтверджують правдивість відомостей, представлених страхувальником.

l нині з розвитком страхового ринку актуальності набуває одночасне страхування в різних страхових компаніях. Більше компаній – більші виплати при настанні страхового випадку. Такий спосіб, зважаючи на слова директорів страхових компаній, набув популярності в нашій країні. Траплялися випадки, коли страхувальник після того як потрапив у ДТП і розбив при цьому одну фару, оббігавши кілька страхових компаній, міг поставити на власне авто не лише нові фари, а й сучасну аудіосистему, затонувати скло;

l нерідко страхові представники «допомагають» страхувальникам збільшити розмір збитків від страхового випадку. Також популярними серед шахраїв є приховування інформації, яка має істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику.

Шляхів виходу з даної ситуації є багато, але найголовні необхідна кооперація всіх страховиків України, це висновок Європейського комітету страхування. Також даний орган Європейського Союзу рекомендує:

l створення бази данних страхових історій, дана база даних має бути створена на основі Моторно-транспортного бюро України;

l проведення агітаційно роботи серед населення, оскільки 70% громадян Украни відповіли, що страхові махінації це звичайне явище, і тут в першу чергу винні самі страховики, тому що саме страхові компанії спекуолюють при виплаті страхового відшкодування;

l ретельна перевірка автотранспорту, який страхується страховим агентом (разом із фотозьомкою);

l постійне підвищення кваліфікації та внутрішній контроль за працівниками, які проводять врегулювання збитку;

l постійні знижки для на наступний поліс страхування при безаварійному водінні страхувальника;

l постійна “селекція” клієнтів;

l наявність обов'язкової франшизи.

Заслуговує на увагу ставлення пересічних громадян до такого страхового шахрайства. Низка соціологічних досліджень в України та Росії свідчить, що абсолютна більшість опитаних цілком «нормально» ставиться до такого явища, як шахрайство страхувальника, що спрямоване проти страхової компанії. Вони вважають, що страхові компанії на це заслуговують, оскільки почасти самі обманюють власних клієнтів. Багатьом набридло чекати виплати компенсації, яка іноді супроводжується судовою тяганиною. Інші, виправдовуючи страхове шахрайство, називають великі суми, які платяться за страхування. «На жаль, у багатьох громадян склався стійкий стереотип, що факт подачі неправдивої інформації в страхову компанію не є обманом», – зазначила генеральний директор Ліги страхових організацій України. Відтак, й страхувальнику підзаробити завдяки своїй кмітливості не грішно. Але база страхових історій вже після кількох викриттів, на переконання директора ЛСОУ, розвіє ілюзії населення щодо простоти й безкарності при спробах обдурити страховиків.

Література:

1. Закон України „Про страхування” в редакції закону N 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114.

2. Програма розвитку страхового ринку України на 2005 – 2009 рр. // Страхова справа. – 2005. – №1 (1). – С. 48–55.

3. Арцимович И. Статистика страхового ринку: Председатель правления МСК «Надра» о нюансах выбора страховой компании. — Компаньон, №125, 20 грудня 2008г., с.37.

4. Науменко В. Страхи страхования. — Компаньон, №3, январь 1998 г., с.12.

5. Огаренко О.В. Методологічні засади оцінки фінансового стану страховика.// Економіка: проблеми теорії і практики. -2007. -№111.

6. Орланюк-Малицкая Л.А. Платоспроможність страхової компанії. - М.: Елена-принт, 1996. - 152 с.

7. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2007. - 599 с.

8. Шелехов К.В., Юрчук Л.Ю. Страхування. Посібник по виченню дисципліни. К.:КИБиТ, 1999. -66