Право /

д.е.н. Юшин С.О.

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ:

ПРОФЕСІЙНИХ, ДІЯЛЬНІСНИХ І ПРОФЕСІЙНО-ДІЯЛЬНІСНИХ

За Гегелем, рух уперед є поверненням назад, у основи. А основою процесу еволюції людства є суспільний характер людини як істоти, на що вказував ще Аристотель. І він же підкреслював: знаряддям активної діяльності є власність персоніфікована, бо ніхто не буде прикладати значних зусиль до чужого майна. Крім того, метафізика Аристотеля розпочинається із визначень: ті, хто мають досвід (знання одиничного, а будь-яка дія або ж виготовлення відносяться до одиничного), досягають більшого успіху, ніж ті, хто має лише відсторонене знання (знання загального, абстрактне), але не мають досвіду; ті, що мають досвід, знають «що», але не знають «чому»; а ті що володіють мистецтвом, знають «чому», тобто знають причину; ті, що володіють мистецтвом, здатні навчити, а ті, що володіють досвідом, – нездатні. Іншими словами, чим більше професійного (гранично глибокого й спеціалізованого) досвіду набуває будь-який спеціаліст, тим менше він стає здатним до узагальнень цього досвіду та навчанню інших. Та й сам надмірно вузький професіонал ризикує втратити свої перспективи зайнятості у разі зміни кон’юнктури на ринку праці. Тому він має інтерес до освоєння нових граней свого фаху. Ось він й прагне до спілкування із своїми колегами для взаємозбагачення набутими ними досвідом та знаннями. Так виникають чисто професійні об’єднання (рисунок – КВЕД: Секція О: 91. Діяльність громадських організацій: 91.12 Діяльність професійних організацій).

За Аристотелем, людина має дві сили – інтелектуальну і моральну. Чинним законодавством України визначені норми, які примушують усіх дотримуватися Законів (інтелектуальна складова) і моралі. Як визначає А.Дж.Тойнбі: Сократ вийшов за межі метафізики й опинився у царстві етики. Тут треба підкреслити, що ті чи інші аспекти законів та моралі, з одного боку, мають інерцію, з другого боку, все ж таки змінюються з темпом, притаманним для кожного суспільства. При цьому усі спільноти зацікавлені у своєчасному реагуванні на об’єктивні потреби у змінах. І коли держава та виробники-монополісти не реагують на ці актуальні потреби, то цю функцію можуть виконувати професійні об’єднання.

На сьогодні в Україні спостерігається посилена увага до питань створення професійних об’єднань. Але при цьому й дотепер немає чітких уявлень про те, що ж саме мають на увазі їх прихильники, коли вони ведуть про це мову. Бо якщо проаналізувати зміст самого проекту Закону України “Про професійні і міжпрофесійні об’єднання в агропродовольчій сфері”, відхилений постановою Верховної Ради України № 209 від 05.10.2006 р., то там ПО це неприбуткова самоврядна організація, яка об’єднує суб’єктів господарювання (їх об’єднання) в межах кожної окремої галузі ланцюга просування продукції до кінцевого споживача. Але ж далі у проекті мова ведеться про спеціалізацію об'єднання – основний напрямок діяльності, який визначається по видах продукції (робіт, послуг), або галузях виробництва, щодо яких об’єднання має право діяльності. Тобто там мається на увазі не професійне, а діяльнісне об’єднання, створення якого відповідно регулюється чинним Господарським кодексом України (глава 12: Об’єднання підприємств). Словник Кирила та Мефодія визначає професію [лат. professio] як основний рід занять, трудової діяльності людини, що вимагає відповідної підготовки і який є зазвичай джерелом її існування; а Класифікатор професій (ДК 003) – як здатність виконувати подібні роботи, які вимагають відповідної кваліфікації. І у К.Маркса робоча сила – це сукупність фізичних і духовних потенцій людини, яка є результатом зворотного впливу виробництв на формування професійного потенціалу працюючого. Тобто чисто професійне об’єднання зосереджене на сприянні інтенсифікації відтворення і уніфікації конкретного професійного потенціалу просторово роз’єднаних фахівців. Як і диференціація умов праці є передумовою розвитку (К.Маркс), так і інтеграція окремих досвідів диференційованих професіоналів є фактором їх загального розвитку з наступним удосконалення тих виробництв, у яких вони здійснюють свою професійну діяльність. Інаше кажучи, професійна та діяльнісна підвалини людського буття існують на засадах свого взаємодовнення та взаємозбагачення.

Рис. Правовий простір формування професійних об’єднань в Україні

К.Маркс відмічав, що робоча сила розвивається внаслідок тих же причин, що й сила розширення капіталу; а також що релігія, сім’я, держава, мораль, наука, мистецтво тощо є лише особливі види виробництва і підкоряються його загальному закону. І професійні об’єднання підкоряються загальному закону виробництва. Тому правомірним є присутність цих об’єднань у КВЕД (ДК 009) як специфічного виду економічної діяльності. Але ж здійснення кожного виду економічної діяльності пов’язане з виробничою інтеграцією спеціалістів різних професій. З цієї точки зору, кожен вид економічної діяльності є професійно-діяльнісним утворенням з відповідними комбінаціями професій і діяльностей. Наприклад, Всеукраїнський Конгрес вчених економістів-аграрників є типовим складним професійно-діяльнісним громадським об’єднанням (Розділи 2 та 6 з ДК 003 + Секція А, К та М з О ДК 009). Натомість об’єднання лише аграрників буде діяльнісним, а лише економістів – професійним об’єднанням. Враховуючи ж диференціацію професій і діяльностей у рамках певних класів, можуть також виникати численні комбінації суб-професійних (наприклад, спілка економістів науковців і практиків) та суб-діяльнісних (наприклад, об’єднання тваринників і рослинників) об’єднань. Закон також не забороняє й створення міждіяльнісних об’єднань у будь-якій їх комбінації (агро-промислових, агро-фінансових, агро-транспортних, агро-освітянських, агро-наукових тощо), або ж міжпрофесійних (економістів та кібернетиків, агрономів та економістів тощо). Для суспільства, безумовно, різноманітність видів професійних об’єднань є позитивним явищем.

Доцільність існування професійних об’єднань була доведена чисельними прикладами з життя, до яких відноситься історія французької адвокатури, яка, з точки зору фахівців, є зразком інституціональної завершеності. Спеціалістами виділені такі головні причин інституційного розквіту французької адвокатури: 1) інститут формувався паралельно з формуванням інституту державної влади; 2) право у Франції набуло статусу абсолютної цінності; 3) інститут оформився як організація, здатна: а) забезпечувати незалежність від зовнішніх втручань; б) відстоювати права та інтереси своїх членів; в) генерувати і зберігати особливе етичне середовище; 4) адвокатура сама довела, а влада і суспільство визнали особливу роль адвоката. На думку фахівців, адвокати складають товариство тільки з однією метою – зберігати чесноти своєї професії, підтримувати єдність розуміння закону, спостерігати, щоб ніхто з колег не зраджував зобов’язанням і честі, звільнятися від безчесних, карати нестійких і неорганізованих, давати безкоштовно допомогу бідним тощо. Суспільство вважає, що такі корпорації не тільки корисні, а й необхідні; тут люди групуються за єдністю занять, і мета з’єднання – моральне піднесення професії. При цьому «Правила адвокатської професії» не є якимось актом, санкціонованим владою Франції, а специфічним збірником традицій [1, с.10, 38, 263]. Іншими словами, французька адвокатура розбудовувалася як професійне об’єднання з найвищими інтелектуальними та моральними засадами діяльності, тому вона і користується таким авторитетом.

Проблема створення в Україні професійних та міжпрофесійних об’єднань пов’язана із ігнорування ролі загальних (наукових) знань як інтегратора знань одиничних. На цьому наголошував Аристотель. Про втечу сучасних людей від осмислюючого до обчислюючого мислення писав М.Хайдеггер. І повноцінне вирішення даної проблеми потребує свого теоретичного підґрунтя та розуміння дійсного значення діяльнісних засад у професійному розвитку ресурсів праці.

Висновки: наведена вище інформація дозволяє стверджувати наступне:

● історично людина в усі часи була мотивована до поглиблення власної професійної спеціалізації, хоча на цьому шляху (згідно із законом Збереження), вона втрачала свої ж здатності до збагачення діяльності й до передачі досвіду;

● генетичний зв’язок між професією та діяльністю вимагає їх координації у процесі розподілу суспільної праці, тобто кожен крок поглиблення професій і діяльностей потребує дзеркальних заходів із впровадження інтеграційних форм;

● пошук гармонійних комбінацій професій та діяльностей потребує свого теоретичного підґрунтя та осмислення світового практичного досвіду у даній сфері і врахування стратегічної цілі розвитку національної економіки України.

Література.

1. Профессия адвоката: Сборник работ о французской адвокатуре / Сост. А.В.Поляков. – М.: Статут, 2006. – 367 с.