к.ю.н. Яковлєва Г.О., Салівон Г.І.

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

До визначення правосуб’єктності трудового колективу

Одним із головних елементів будь-якого підприємства разом із засобами виробництва та майном є його трудовий колектив. Наявність належної правової бази його діяльності та забезпечення демократичних відносин в ньому є запорукою сильної економічної основи української держави.

Тривалий час, особливо після прийняття Закону СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» від 17 червня 1983 року, трудові колективи безперечно визнавались суб'єктами трудового права. Але після 1990 року, коли політична, соціальна та правова ситуація в державі змінилась, все те, що пов'язувалось з принципом колективізму, деякими науковцями стало визнаватись проявом соціалістичної системи господарювання і відкидатись як таке, що не відповідає новим ринковим умовам. Цьому також сприяла невизначеність правового статусу трудового колективу. Саме тому, на сьогоднішній день серед українських вчених трудового права існує дві кардинально різні точки зору на правосуб’єктність такого специфічного суб’єкта трудового права як трудовий колектив. Перша група вчених вважає, що трудовий колектив безперечно є і повинен бути суб’єктом трудового права, а тому має всі елементи правосуб’єктності. Друга група вчених виступає проти визнання трудового колективу суб’єктом трудового права, оскільки його правовий статус не визначений: це ні юридична, ні фізична особа; тому він не має ані правоздатності, ані дієздатності, а тим паче деліктоздатності. Проте, вони припускають існування трудового колективу як суб’єкта трудового права України, бо в національному законодавстві є спеціальний нормативно-правовий акт, який регламентує його діяльність, надає йому певні права.

В науці трудового права України існує два визначення поняття трудовий колектив: у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні, трудовий колектив – це сукупність усіх працівників, які перебувають у трудових відносинах з одним і тим же підприємством, установою чи організацією на підставі трудового договору (контракту, акту про призначення тощо), у тому числі й працюючих власників. У вузькому значенні, трудовий колектив – це сукупність найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з одним і тим же підприємством, установою, організацією, за виключенням працюючого власника або уповноваженого ним представника (зокрема, у колективному договірному процесі, у процесі вирішення колективних трудових спорів).

Суттєвими ознаками трудового колективу є: наявність суспільно-корисної діяльності, спільної праці, що є об'єктивною передумовою формування трудового колективу; наявність трудових правовідносин між колективом працівників і одним підприємством, установою чи організацією, оскільки за межами цього підприємства, установи чи організації немає і не може бути трудового колективу, це є розрізнена сукупність працівників; підставою включення працівника до складу трудового колективу є наявність трудових правовідносин між ним та підприємством, установою чи організацією; до складу трудового колективу не входять особи, що працюють за цивільно-правовими договорами, оскільки предметом цих договорів є не сам процес праці, а її результат, продукт праці.

В теорії права правосуб’єктність визначають як юридичну конструкцію, яка складається з трьох складових частин: правоздатності, дієздатності та деліктоздатності, які надають можливість бути суб’єктом права. Правоздатність – це абстрактна можливість, потенційна здатність суб’єкта права мати права і обов’язки. Дієздатність – це здатність суб’єкта права своїми діями набувати та реалізовувати права і виконувати обов’язки. Деліктоздатність – здатність суб’єкта права нести відповідальність за скоєні ним правопорушення.

Закон СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» від 17 червня 1983 року, який діє на сьогоднішній день в Україні, надає трудовим колективам підприємств, установ, організацій статусу суб’єкта трудового права. Це означає, що трудовий колектив повинен мати всі три складові правосуб’єктності. Але при визначенні його правосуб’єктності постає ціла низка питань та проблем, які не вирішені і не можуть бути вирішеними в даний момент в рамках існуючого законодавства.

По-перше, це питання виникнення правоздатності. На нашу думку, правоздатність повинна виникати у трудового колективу з моменту його створення, але цей момент практично неможливо визначити.

По-друге, це питання виникнення дієздатності трудового колективу. Ми вважаємо, що момент виникнення дієздатності трудового колективу повинен збігатися з моментом виникнення його правоздатності, а не з моменту проведення перших загальних зборів (конференції) трудовго колективу як зазначається в юридичній літературі. Це зумовлено тим, що трудовий колектив, як і будь-який інший суб’єкт права, отримавши здатність, реальну можливість своїми діями набувати та реалізовувати права і виконувати обов’язки, може і не скористатися нею. Проте, це не означає що в нього ще не виникла дієздатність.

По-третє, це питання наявності у трудового колективу деліктоздатності. Фактично, трудовий колектив як єдине ціле не несе відповідальності за скоєні ним порушення законодавства, оскільки його неможливо притягнути до відповідальності, а отже і не має деліктоздатності. Не дивлячись на те, що є колективна (бригадна) форма матеріальної відповідальності, внаслідок притягнення працівника до такої форми відповідальності, останній зазнає негативних наслідків індивідуально, а не як член трудового колективу. Це ж простежується і при притягненні членів трудового колективу до інших видів юридичної відповідальності.

Стосовно моменту виникнення право- та дієздатності трудового колективу, то можна припустити, що трудовий колектив створюється в момент виникнення трудових правовідносин між певною кількістю працівників та роботодавцем, і з цього моменту цей колектив має право реалізовувати надані йому законом права.

Всі ці проблеми, в першу чергу, зумовлені невизначеністю правового статусу трудового колективу, бо він не є ні юридичною, ні фізичною особою.

Таким чином, можна зробити висновок, що трудовий колектив, не маючи всіх елементів правосуб’єктності, є специфічним суб’єктом трудового права України в силу наявності спеціального закону, що регламентує його діяльність, надає йому певні права.

І хоча питання правосуб’єктності трудового колективу є досить дискусійним в науці трудового права України, жодних зрушень в законодавстві у цьому напрямку, на превеликий жаль, до сьогоднішнього дня не відбулося.