Цивільне право/9.

Букрєй Яна Юріївна

Студентка 5 курсу факультету «Права» Донецького юридичного інституту

Луганського державного університету Внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренко

Обмін житла в Україні: проблеми сьогодення та перспективи розвитку

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Проте на сьогодні житлова проблема є чи не найбільш актуальною в нашій країні. Зростання цін на нерухомість, не видання банками кредитів на придбання житла, мирова економічна криза, що негативно вплинула на розвиток економіки нашої країни та призвела до кризи в нашій державі, - всі ці фактори призвели до зростання злочинних проявів на ринку житла та унеможливлення придбання власного житлового приміщення. Саме тому обмін житловими приміщеннями набуває особливого значення в ситуації, що утворилася. Проте криза законодавчої системи України у цілому, не могла не торкнутися і житлового законодавства. Саме розгляду проблем у сфері цивільного та житлового законодавства буде присвячена моя доповідь. Цим обумовлюється її актуальність.

Через свою неоднозначність проблема обміну житла викликає жваву полеміку серед вчених та законотворців. Розробкою та аналізом деяких аспектів проблеми займалися М. Галянтич, А. Гнатюк, Л.Г. Лічман, К. Клименко. Також проблемою визначення поняття та змісту обміну житла займалися Т. Сьоміна, О.В. Пижова, Є.О. Мічурін, С.О. Слєпченко, О.В. Соболєв, В.І. Бобрік, І.Б. Марткович та інші.

Проблема обміну житловими приміщеннями детально та послідовно розглянута у статтях К. Клименко, Т. Сьоміної, В.І. Бобріка, А. Гнаток. Тут подані поради про те, як краще обміняти житло. Запропоновані шляхи покращення житлових умов за допомогою обміну.

М. Галянтич, Л.Г. Лічман у своїх роботах більш акцентують увагу на удосконаленні житлового законодавства та прийнятті нового житлового кодексу України.

І.Б. Марткович, Є.О. Мічурін, С.О. Слепченко, О.В. Соболєв детально викладають саму процедуру обміну житловими приміщеннями. А доповідь О.В. Пижової присвячена розмежуванню відносин обміну житловими приміщеннями та міною житла.

На сьогодні на українському ринку нерухомості операції міни та купівлі-продажу є більш розповсюдженими ніж операція звичайного обміну. Ця ситуація пов`язана з тим, що знайти двох учасників обміну, яких би повністю влаштовували житлові приміщення один одного дуже складно. Але, на мою думку, обмінюватися нерухомістю у сучасній ситуації, що складається у житловій сфері, набагато вигідніше та безпечніше, адже фінансовий ризик є невід`ємним супутником операцій з нерухомістю. Існує загроза стати жертвою шахраїв. Після отримання великої суми грошей від продажу квартири, не завжди можна вигідно та правильно вкласти їх у інше житлове приміщення. А при обміні не відбувається перехід права власності на об`єкти обміну, що передаються, а це лише своєрідний перерозподіл житлових приміщень. Тому при обміні ти не втрачаєш ніяких своїх прав. Для рієлторів, звичайно, здійснювати операцію обміну не вигідно, адже вони не отримують відсотків від проведення операції обміну, так наприклад, як при купівлі-продажу. Тому вони іноді вводять своїх клієнтів в оману і навіть не згадують та не пропонують варіанти обміну житловими приміщеннями. Але той, хто вирішив змінити своє житлове приміщення на інше у будь-якому разі не повинен забувати про такий спосіб – як укладання договору обміну житловими приміщеннями з іншою людиною, яка теж вирішила змінити своє місце проживання. Адже це дуже вигідна та менш клопітна угода для тих, хто не звик розпоряджатися великою сумою грошей.

Дехто вважає, що договір обміну житловими приміщеннями та міна житла – це один і той вид договору. Але ця думка є помилковою. Відмінність міни житла від обміну житловими приміщеннями полягає в тому, що в першому випадку договір фіксує перехід права власності, а в другому відбувається

перехід права користування між наймачами житлового приміщення. Одже, є підстави говорити про два самостійні види житлових договірних правовідносин: міну житла та обмін житловими приміщеннями. Конститутивною відмінністю є те, що при міні житла здійснюється перехід права власності, а при обміні житловими приміщеннями перехід права власності не відбувається.

Основною проблемою інституту обміну житла в Україні є недостатня правова база, яка б регулювала ці правовідносини. Правові колізії у чинному законодавстві суттєві, вони потребують негайного усунення. Так, наприклад, існують суперечності між новим Цивільним кодексом та Житловим кодексом, який був прийнятий ще за радянських часів у 1983 році. Цивільний кодекс регулює відносини при укладанні міни та купівлею-продажом, а ось за обмін у Цивільному кодексі не йдеться. Він регулюється Житловим кодексом та Правилами обміну житловими приміщеннями. Тому прийняття нового Житлового кодексу вкрай необхідно для усунення суперечностей у цивільному та житловому законодавстві.

Література:

1. Бобрік В.І. «Обмін житла в Україні» // Юридичний радник. – 2004. - №8.- - С. 83-84.

2. Галянтич М. «Поняття житло», як особливого майнового об`єкта // Юридичний радник. – 2006. - №6. – С. – 64.

3. Гнатюк А. «Як обміняти квартиру» // Право України. – 2007. - №9. – С.102.

4. Клименко К. «Давай мінятися» // Юридичний журнал. – 2006. -№3. – С. 136-138.

5. Лічман Л. «Житлове право України» // Вісник Одеського інституту ВС. – 2004. - №3. ч.1 – С. -24.

6. Марткович И.Б. «Жилищное право: закон и практика». – М.: Юридическая литература, - 1998 г. № 49. – 26 с.

7. Мічурін Є.О., Слєпченко І.О., Соболєв О.В. Житлове право України/ Науково-практичний посібник. – Харків: Еспада, 2001. – с. 318.

8. Пижова О.В. «Обмін житлових приміщень в Україні» // Цивіліст. – 2005. - №2. – С. – 24.

9. Сьоміна Т. «Обмін житлових приміщень, що надаються за договором житлового найму» // Цивіліст. – 2007. -№ 8. – С. 54.