Дичек Т.А. ст. викладач, Куракіна О.М. ст. викладач

Класичний приватний університет, Запоріжжя, Україна

ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБИСТОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА-ТРЕНЕРА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ

У статті представлений диференційований підхід до вивчення професійно-психологічних особливостей діяльності особистості педагога-тренера у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю.

У сучасну епоху зростає роль освіти, її вплив на соціальний та науково-технічний прогрес суспільства. Це повною мірою відноситься й до такої галузі суспільного життя, як фізична культура та спорт. Підвищення ролі спорту, його суспільного значення, загальна його інтенсифікація на базі науково-технічних досягнень викликали посилення вимог до професійної освіти (професійної підготовки) та широкого впровадження всіх спеціалістів даної галузі, у тому числі й педагогів-тренерів, у вищі навчальні заклади гуманітарного профілю.

Найважливіший фактор психічного розвитку особистості професіонала - включення його до постійного вирішення соціокультурних проблем, які сьогодні зачіпають як суспільство у цілому, так і кожну професійну сферу, кожну людину.

Сенс будь - якої діяльності, її характер та зміст визначаються суспільними потребами, вирішенням завдань, що стоять перед суспільством, реалізацією суспільної мети.

Проблемі визначення професійно-психологічних особливостей діяльності особистості педагога-тренера приділяється велика увага спеціалістами у даній галузі знань.

Специфіка педагогічної діяльності являє собою безперервне вирішення педагогічних завдань. Вирішити їх - означає знайти адекватний даній педагогічній ситуації спосіб досягнення педагогічної мети. Справа в тому, що викладач має справу із ситуацією навчання та виховання, яка постійно змінюється та визначається уважністю тих, хто навчається, їх відношенням до навчального матеріалу, взаєминами з викладачем, а також між самими студентами тощо. Тому досягнення мети одним раз і назавжди перевіреним способом переважно нереально. У зв'язку з цим, труднощі педагогічної діяльності полягають у тому, що треба постійно варіювати способи досягнення мети, обирати кращий для даної педагогічної ситуації.

Крім того, педагогічна діяльність має яскраво виражений суспільний характер. Саме вона справляє головний виховний вплив на людину. У повній мірі це відноситься й до діяльності педагога-тренера, яка проходить у рамках певної педагогічної системи, що встановлює зміст та структуру діяльності, а також структуру особистості педагога-тренера.

Психологи виділяють наступні якості суб'єктності педагога-тренера: 1) психофізіологічні (індивідні) якості суб'єкта (задатки), які виступають як передумови здійснення ним своєї професійної ролі; 2) здатності; 3) направленість та інші особистісні якості; 4) професійно-педагогічні і предметні знання та вміння.

Особливості побудови навчально-тренувального та виховного процесів треба розглядати через об'єктивно-суб'єктивне перетворення особистості за логікою спадкоємності фізичного виховання середньої та вищої школи. Розуміння й здійснення діалектики спадкоємності фізичного виховання - основа взаєморозуміння, стимулювання самореалізації, самоствердження особистості у якості дійсного суб'єкта навчально-тренувального процесу. На всіх щаблях безперервного фізичного виховання є певні труднощі. Але три їх взаємопов'язані групи інваріантні по відношенню до ступенів фізичного виховання, які змінюються: 1) труднощі адаптації до нових умов фізичного виховання, підвищення фізичної підготовленості; 2) труднощі розвитку фізичних якостей у нових умовах; 3) труднощі оволодіння новими видами фізичних вправ, що відповідають мотивації та інтересам особистості. У зв'язку з цим, викладачі фізичного виховання покликані формувати умови вирішення діалектичних протиріч у фізичному вихованні й тим самим - успішного подолання самих складностей.

Що стосується специфіки роботи педагога-тренера у секції з виду спорту, то тут також належить враховувати психологічну культуру тренера-педагога. Мова йде про високопрофесійне розв'язання соціально-психологічних проблем у роботі з людьми, коли важливо не стільки знати, але й вміти, не стільки адаптувати різноманітну психологічну інформацію оточенню, скільки толерантно відстоювати духовні ідеї та ідеали, формувати благородні установки та переконання, збагачувати міжособистісні взаємини демократичним, гуманним, паритетним змістом.

Успіх тренера при роботі із окремим спортсменом, а тим більше із командою в цілому, залежить від його вміння побудувати правильні ділові та особисті відносини зі своїми вихованцями. Довіра до тренера, визнання його авторитета, добрий робочий контакт полегшують удосконалювання спортсменів, забезпечують високу керованість команди.

Відношення спортсмена з тренером відіграють суттєву роль в успішній діяльності як в індивідуальних видах спорту, так й в ігрових. За насиченістю, різноманіттям контактів спортсмена із членами команди буває ніколи у поеіній мірі розпізнати й піддати якійсь оцінці партнерські відносини спортсмена з тренером.

Слід відзначити, що на основі досліджень багатьох авторів при розгляданні особистості тренера, в ній умовно виділяють три компоненти - гностичний, емоційний та компонент поводження.

Метою даного дослідження було визначення найбільш важливих компонентів особистості викладача фізичного виховання та тренера спортивної секції, що дозволить вибірково і цілеспрямовано планувати й здійснювати педагогічний процес на заняттях фізичним вихованням та спортивним удосконаленням у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю

У процесі досліджень вивчались: рейтинг конкретних якостей, із яких складалися гностичний, емоційний компоненти і компонент поводження особистості викладача фізичного виховання та тренера спортивної секції, а також ступінь виразності зазначених компонентів.

Отриманії дані свідчать проте, що взаємини між студентами та їх викладачами та тренерами, з точки зору самих студентів, в цілому задовільні й сприятливі. Однак знайдена різниця у оцінці приоритетної виразності компонентів особистості у викладача і тренера. Так, для студентів, які відвідують заняття з фізичного виховання, найбільш важливим є емоційний компонент особистості викладача, що виражається в потребі у неформальних, теплих стосунках, увазі, підтримці, визнанні студента як особистості.

Для студентів, що відвідують спортивні секції, важливою є компетентність тренера як спеціаліста, рівень його професійної майстерності. Така вимогливість студентів до своїх тренерів пояснюється наявністю певних спортивних навичок у тих, що займаються, та постійним бажанням їх удосконалювати. Також, для студентів, які відвідують спортивні секції, важливими є особливості зовнішньої поведінки та спілкування тренера з ними. Формування комунікативних вмінь пов'язано безпосередньо з наявністю в інтелектуальному багажі тренера того об'єму психологічних знань, який необхідний для побудови ефективного спілкування із вихованцями. Поява комунікативних вмінь у процесі спілкування багато в чому зумовлена певними якостями особистості та характером психологічного стану тренера.

Узагальнюючи результати досліджень, можна стверджувати, що виховна функція як викладача фізичного виховання, так і тренера, є наскрізною, стрижневою у його багатокомпонентній діяльності.

Таким чином, отримана інформація студентів про пріоритетну важливість компонентів особистості педагога-тренера є досить цікавою як для викладача фізичного виховання, так і для тренера спортивної секції. Оскільки виявлені результати досліджень дозволяють вибірково й цілеспрямовано планувати і здійснювати педагогічний процес на заняттях фізичним вихованням та спортивним удосконаленням у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю.