Строительство и архитектура/ 1. Архитектурные решения объектов строительства и реконструкции

к.т.н., доцент Постернак С.О., студент Кузнєцов С.Ю.,

студент Лукаш Д.Ю., студент Тодоров М.М.

Одеська державна академія будівництва та архітектури, Україна

ІНЖЕНЕРНА АРХІТЕКТУРА – ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ XIX СТОЛІТТЯ: ДО ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МІЖ АРХІТЕКТУРОЮ ТА КОНСТРУКЦІЯМИ

Союз між архітектором і інженером

повинен бути нерозривним. Щира, повна

й плідна єдність буде досягнута

лише тоді, коли архітектор і інженер,

художник і вчений зіллються в одній особистості.

Архітектор Давіуд (1877 р)

У зв'язку зі швидким розвитком індустріалізації в середині XIX століття для багатьох архітекторів стало очевидним, що виникла загроза їхньому привілейованому положенню та що традиції їхнього мистецтва застаріли. Їхнє занепокоєння підсилювалося в міру розвитку промисловості [1]. Ознайомимося з деякими свідченнями щодо надій, які покладали на нову архітектуру ("архітектуру заліза"), що виникли у зв'язку з появою нових потенційних можливостей та опираючись на працю [1] Зігфрида Гідіона (1897…1964) проаналізуємо взаємозв’язок між архітектурою та конструкціями на прикладі розвитку інженерної архітектури Західної Європи та США в XIX-XX століттях.

Початок XIX століття. Після 1830 р. перед людством предстали залізні конструкції Всесвітньої виставки. У них втілилися інженерні методи, що вперше знайшли використання в сфері архітектури; з початком їхнього застосування виникла проблема взаємозв'язку між інженером і архітектором, рішення якої ставало усе більше необхідним і невідкладним. Протягом більше 60 років це питання дискутувалося теоретиками різних напрямків.

50-ті роки XIX століття 1852 р. «Я далекий від того, щоб вважати, начебто стиль, затверджуваний в архітектурі інженерами-конструкторами, є, як іноді неправильно виражаються, економічним, дешевим стилем. Немає! Це самий, дорогий із всіх архітектурних стилів! Його ціна – людська думка, багато, дуже багато роздумів, безустанних досліджень, нескінченних експериментів. Його простота – це простота точності; я ледве було не сказав «справедливості». «...Інженери-конструктори в Сполучених Штатах уже перевершили художників, і, завдяки своїй зухвалості й непохитній рішучості, з якою вони прагнуть перешикувати архітектуру таким чином, щоб вона відповідала вимогам сучасності, вони обрали вірний шлях».

«Під словом «краса» я розумію відповідність функції.

Під словом «дія» я розумію виконання функції.

Під словом «характер» я розумію вираження функції».

60-ті роки XIX століття. 1867 р. «Чи полягає доля архітектури в тому, щоб поступитися місцем інженерному мистецтву? Чи затьмарить інженер архітектора?».

70-ті роки XIX століття. 1877-го року зазначена проблема стала предметом обговорення у Французькій академії, де була встановлена премія за кращу відповідь на питання з теми «Єдність чи поділ функцій інженера і архітектора». Архітектор Давіуд, один з авторів площі Трокадеро, одержав премію за наступну відповідь: «Союз між архітектором і інженером повинен бути нерозривним. Щира, повна й плідна єдність буде досягнута лише тоді, коли архітектор і інженер, художник і вчений зіллються в одній особистості. Ми довгий час перебували під владою переконання, що мистецтво є вид діяльності, нібито відмінний від всіх інших форм прояву людського інтелекту, і що єдиним його джерелом і носієм є особистість художника і його примхлива уява».

80-ті роки XIX століття Анатоль де Бодо, виступаючи на I Міжнародному конгресі архітекторів у Парижі в 1889 р. відзначав «Уже давно спостерігається процес витіснення архітектора інженером. Коли інженер зможе повністю замінити архітектора, то останній, безсумнівно, може зникнути. Основи нової архітектури будуть складатися не з випадкових, довільно обраних форм. Якщо ми врахуємо нові умови в області проектування й застосування нових систем конструкцій, то це повинно привести до нових форм вираження. Вони будуть визначатися методами інженерного конструювання, які я вважаю правильними».

90-ті роки XIX століття. У 1899 році через тридцять років після того, як Сезар Далі виразив занепокоєння про майбутнє архітектури, Ван де Вельде зовсім ясно побачив, що: «Існує група людей, які незаслужено позбавлені титулу «художник». Цими художниками, творцями нової архітектури, є інженери». Ван де Вельде вже розумів, що інженер несе із собою відродження архітектури, а не її знищення. Висловлення Ван де Вельде, що в самих досконалих спорудах проявилися естетичні можливості інженера, які ще далеко не вичерпані й чекають свого вираження в архітектурі, рівною мірою може бути віднесене до нашого часу. Існують, наприклад: фантастичні покриття, обперті на одну стійку, споруджені у Франції для захисту вантажів від атмосферних впливів при завантаженні кораблів; побудовані криволінійні швейцарські мости, змонтовані з тонких залізобетонних плит; і численні інші оригінальні конструкції, у яких закладені ще нерозкриті можливості для архітектури.

Хронологічно XX століття починається із 1900 року, але, як зазначає у термінологічному словнику [2] Ольга Юріївна Криворучко в архітектурі цей рубіж не є таким чітким. Період із 1890 по 1910 pp характеризується існуванням такого стилю, як інженерна архітектура (поява численних споруд зі сталі та скла і пізніше залізобетону). Сама інженерна архітектура виводиться ще зі середини XIX століття: символічною точкою відліку є 1851 p., тобто рік початку спорудження Кришталевого палацу у Лондоні (арх. Дж. Пакстон).

Література:

1. Гидион З. Пространство, время, архитектура / Сокр. пер. с нем. М. В. Леонене, И.Л. Черня. – 3-е изд. – М.: Стройиздат, 1984. – 455с. – Перевод изд.: Raum, Zeit, Architektur: Die Entstehung einer neuen Tradition / S. Giedeon – Ravensburg.

2. Сучасна архітектура. Термінологічний словник. Криворучко О.Ю. Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2008. – 136с.