Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., Богацька Н.М., Кліпка М.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Трудовий потенціал: зміст та характеристика

Різноманітні соціально-економічні та сус­пільно-політичні перетворення у державі вимагають ґрунтовного наукового дослідження процесів відтворення трудового потенціалу, виявлення і прогнозування як загальних, так і регіональних специфічних закономірностей та особливостей його формування та розвитку. Розвиток трудового потенціалу в умовах поступового входження до Європейського Співтовариства, є обов'язковою умовою його існування, реалізації кожним громадянином нашої держави права на працю та гідне життя.

Трудовий потенціал є реальною і можливою в майбутньому кількістю та якістю праці, якою володіє суспільство, колектив організації, індивід за даного рівня розвитку науки і техніки, і яка визначається кількістю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем [1].

За період економічної кризи в Україні назріла необхідність значно по­силити увагу до проблем праці та зайнятості населення. Отже, ця тема є досить актуальна і намагатимемося максимально вивчити цю проблему.

Найбільший внесок у аналіз визначеної про­блематики здійснили закордонні вчені Амартья Сен, Махбуб уль-Хак, Фрідріх Ліст, Жан-Батист Сен та українські дослідники В. Стешенко, О. Грішнова, Е. Лібанова, Н. Лук'янченко, Д. Богиня, Л. Тертична, О. Бородіна. Однак, до цього часу була відсутня ступенева класифікація людського потенціалу та його відмінність від інших загальновживаних економічних категорій подібного ґатунку.

В різні роки із зростанням ролі людини в економічному житті та в процесі посилення комплексності підходу дослідження, категорії та концепції ролі людини набували вигляду "робочої сили", "трудових ресурсів", "трудового потенціалу", "людського фактора", "людського капіталу" та "людського розвитку". Починаючи з 1990 р. Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) публікує "Доповіді про людський розвиток", в яких висвітлює різні аспекти розвитку людського потенціалу, однак ці програми не мають чіткої теоретико-економічної  бази та здійснюють порівняльний між­державний аналіз окремих аспектів, таких як становище жінок, проблеми фінансування, де­мократичні процеси тощо. Нагальною потребою сьогодення є визначення внутрішніх перед­умов розвитку людини в межах України.

Людський потенціал кількісно дорівнює наявній чисельності населення країни, але його економічний зміст розкривається через спроможність до виконання ним у майбутньому сво­їх економічних функцій, а саме:

- сприяти зміні структури та обсягів споживання, стимулюючи таким чином зростання обсягів виробництва;

- здійснювати особисте самовідтворення та самоудосконалення разом з усіма іншими чинниками виробництва;

- визначати кількісні і якісні параметри товарів і особливо послуг із метою особистого та суспільного розвитку;

- здійснювати використання і перерозподіл ресурсів із метою посилення гармонії в структурі "людина - природа - всесвіт";

- формувати адекватну до кожного моменту часу систему управління господарськими процесами з відповідною корекцією на основі об’єктивних вимог.

 Основними факторами, що зумовлюють зміни трудового потенці­алу, є природний приріст населення, зміцнення фізичного стану і здоров'я. Перелічені фактори, які впливають на стан трудового потенціалу, можуть бути об'єктивиими та суб'єктивними. До об'єктивних факторів належать: демографічна ситуація, яка впливає і на кількісні, і на якісні характеристики ресурсів праці (демографічна підсистема) та природні умови (посухи, повені, не­сприятливі погодні умови тощо), які викликають непродуктивну працю і незадовільно познача­ються на використанні трудових ресурсів.

До суб'єктивних факторів належать соціально-економічний розвиток суспільства та непрофесійне управління трудовим потенціалом. Так, недоліки, допущені в ході системної перебудови усього суспільства та його народного господарства в період переходу від планової централізованої до ринкової економі­ки, призвели до безпрецедентного падіння виробництва, втрати багатьох соціальних гарантій, зна­чних втрат наукового потенціалу, зниження культурного рівня. Це найболісніше відбилося на трудовому потенціалі суспільства і на кожному з його компонентів.

Дуже важливою складовою людського потенціалу є здоров'я, тривалість життя, спроможність зберігати особисті та представницькі функції протягом певного періоду. Один із  методологічних підходів до цієї  проблеми свідчить таке. Базовими складовими людського потенціалу є здоров'я та довголіття, інформованість (освіченість), доступність ресурсів, потрібних для гідного рівня життя, можливість брати участь у суспільному житгі [2].           

Економічна сутність трудового потенціалу суспільства полягає в тому, що він, виступаючи у формі діючої робочої сили, створює матеріальні й духовні цінності, а як потенційна робоча сила — здатний їх виробляти. Звідси важливий висновок — суспільство зацікавлене в максимальній пито­мій вазі трудового потенціалу, задіяного в суспільно-корисній праці, адже це збільшує валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний доход (НД), що зрештою дає можливість підвищити якість життя населення.

Соціальна сутність трудового потенціалу полягає в тому, що він дає можливість як окремим осо­бам, так і різним соціальним групам населення визначити своє місце в суспільно-корисній праці, через яку самоствердитися та забезпечити собі і суспільству законне джерело доходів. Цивілізоване суспіль­ство повинно мати в цьому надзвичайну зацікавленість, бо ж укупі з економічною сутністю саме це створює передумови для появи в країні так званого середнього класу [3].

Незважаючи на часте згадування на всіх рівнях про середній клас, його критерії для умов Укра­їни ще не визначені. Тому дамо їх такими, які вони є в розвинутих країнах. Передусім, це дві тре­тини населення з достатньо високими стандартами життя. Є чотири критерії, задоволення яких характеризує на Заході належність до середнього класу, а саме:

1)   володіння власністю, еквівалентною у вартісному обрахуванні 20-100 середнім доходам працівника в економічно максимально активному віці (30-50 років);

2)   стабільний доход у розмірі  2- 10 прожиткових мінімумів;

3) належність до найповноправнішого прошарку, який є основою електорату;

4) законослухняність, високий рівень соціальної відповідальності, прагматичний склад мис­лення та активна діяльність [4].

Отже, людський потенціал - це складна багаторівнева категорія, яка спроможна як до самовідтворення, так і до самознищення, що багаторазово підтверджено світовою історі­єю. Подальші дослідження в зазначеній темі дозволять визначити пріори­тети соціально-економічної політики держави у довгостроковій перспективі за умови збе­реження протягом тривалого часу наявних на сьогоднішній день тенденцій руху суспільст­ва, або урахування їх динаміки. Виходячи із зазначеного, можна дійти висновку, що головна функція трудового по­тенціалу — бути джерелом робочої сили, її формування, розподілу і використання, забезпечуючи прогресивний розвиток суспільства.

Література:

1.  Есинова Н.И. Экономика труда и соціально-трудовые отношения / Есипова Н.И. – К.: Кондор, 2006. – 462 с.

2.  Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. – 356 с.

3.  Іванісов О.В. Управління трудовим потенціалом / Іванісов О.В. – Харків: ХНЕУ, 2007. – 235 с.

4.  Кучинська О.О. Вплив інтеграційних процесів на економічну активність населення, зайнятість та ринок праці / О.О. Кучинська // Економіка та держава. – 2008. – №3. – С. 82-85.