Овсянникова А.Г., Гвасалія Д.С.

Донцький національний університет экономіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ Й РЕГУЛЮВАННЯ

МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Актуальність. Місцеві бюджети набувають дедалі більшої ваги як за обсягом фінансових ресурсів держави, так і щодо розв’язання соціально – економічних проблем регіонів, де проживає переважна частина населення України. Мета. Розкрити поняття «місцеві бюджети» та визначити основні правові принципи їх побудови. Завдання. Визначення правових засад формування та регулювання місцевих бюджетів. Основна частина. В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, закріплених Конституцією України за місцевими органами влади, і сукупність коштів, котрими вони володіють для їх виконання. Займаються донною темою такі автори як Олійник Д.С.,Демків О.І., Марковський А.І., Буковинський С.А.,Ходорович І.Н.,Ширкевич Н.А.,Твердохлібов В.Н. Огляд різних поглядів щодо визначення поняття « місцевих бюджетів» дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які сприяють территоріальному перерозподілу ВВП і національного доходу країни та забезпечує створення фінансової бази місцевих органів влади [4]. У зв'язку з особливим значениям управління місцевими фінансами та ефективністю їx використання процедури виконання місцевих 6юджетів чітко регламентовані правовими нормами, що передбачені багатьма норма-тивно-правовими актами: Конституцією України, Законом України «Про Mісцеве самоврядування в Україні», Бюджетним кодексом, цілим рядом постанов та інструктивних матеріалів. Чільне місце серед нормативних актів, які регламентують виконання місцевих бюджетів, займають акти, що видаються Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України та Державним казначейством. Постановою Кабінету Міністрів України № 490 визначено механізм пе-рерахування дотації вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами [3]. Тимчасовий порядок перерахування субвенцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 95 визначає механізм проведення розрахунків щодо видатків з пільг за субсидії населению на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло, водопостачання i водовиведення та послуг зв'язку за рахунок субвенції з державного бюджету, джерелом якої є надходження до загального фонду державного бюджету відрахувань за плати за транзит природного газу через територію України та рентної плати за природний газ власного видобутку. Постановою Кабінету Міністрів України № 228 регламентовано порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ. а також підкреслена роль кошторисів доходів i видатків бюджетних установ у процесі виконання місцевих бюджетів. Порядок фінансування місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населения за рахунок субвенції з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населения щодо пільг ветеранам війни i праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населению на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий період окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету [4]. Наказом Кабінету Міністрів України № 57 затверджено форми кош-торису, плану асигнувань iз загального фонду, плану використання бюджет-них коштів, зведення показників спеціального фонду кошторису, штатного розпису бюджетної установи, а також пільгової довідки про бюджетні асигнування. Місцевим фінансовим органам на виконання цього наказу необхідно, відповідно до інструкції про порядок складання та виконання розпису Державного бюджету, розробити порядок складання i виконання розпису відповідного місцевого бюджету. В розділі II наведено проект типової інструкції «Про складання i виконання розпису місцевого бюджету». Наказ Державного казначейства України №17 регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства України, фінансовими органами, платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), що належать місцевим бюджетам, у процесі казначейського об-слуговування органами Державного казначейства України місцевих бюджетів за доходами при функціонуванні внутрішньої платіжної системи Державного казначейства України [2]. Наказом Державного казначейства №18 визначено форми місячної фінансової звітності, порядок їx заповнення та поданная. Наказ Міністерства фінансів України №129 регламентує оформлення фактів бюджетних правопорушень та механізм реалізації заходів по їx ycy-ненню. До нормативних актів, які регулюють питання виконання місцевих бюджетів, слід віднести i торічні рішення відповідних рад про місцеві бюджети. Статею 44 передбачено безспірне списання з відповідного Місцевого бюджету коштів, що кваліфікуються як не пільгове використання бюджетних коштів (якщо з відповідного місцевого бюджету здійснюються видатки, які відповідно до розмежування мають упроваджуватись з іншого бюджету). Статею 79 Кодексу визначаються особливості виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їx прийняття [2]. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про Місцевий бюджет, Рада Mіністрів Автономної Республіки Крим, Mісцевої державнї адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на періоди визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статі 123 цього Кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється [3]. Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, активізує господарську діяльність, дозволяє розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, зміцнювати економічний потенціал регіону, виявляти та використовувати резерви фінансових ресурсів. У кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у підвищенні рівня добробуту населення [1]. Місцеві бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально – економічного розвитку конкретних регіонів країни. Структурно місцеві бюджети є складовою частиною бюджетної системи України і поряд з державним бюджетом створюють зведений (консолідований) бюджет України. Місцевими бюджетами визначається бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Виконання місцевих бюджетів забезпечують рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації,виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) [1]. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання місцевих бюджетів. Компетенція виконавчих та представницьких органів влади в галузі бюджету визначена Кодексом України, Законом «Про місцеве самоврядування», Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України на рік та іншими законами України. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад:

- складання проекту місцевого бюджету,подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету;

- щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету;

- підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання районних та обласних бюджетів;

- встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна,що перебуває у спільній власності територіальних громад;

- здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

- залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організації незалежно від форм власності розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної та виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного серидовища;

- об’єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій,вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням забов’язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах, в організаціях незалежно від форми власності [1].

Висновки. Можна зробити висновки, що запорукою успіху місцевої бюджетної політики є її прозорість, відкритість та зрозумілість як для представницьких органів, так і для населення відповідної території, її публічна підтримка. Бюджет розвитку формується за рахунок неподаткових надходжень, коштів, залучених від місцевих позик, а також субсидій з інших бюджетів і використовується для реалізації програм соціально – економічного розвитку та зміцнення матеріальної бази, тобто витрачається на розбудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури (доріг, сфери обслуговування тощо). Чіткість розподілу повноважень між органами управління має забезпечити прозорість в бюджетній сфері та підвищити відповідальність за прийняття рішень.

Список літератури

1. Рева Т.М.,Ковальчук К.Ф., Кучкова Н.В./Місцеві фінанси. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 2008 с. ISBN 978 – 966 – 364 – 444 – 8

2. Фінанси України № 8 2009, Мярковський А.І. ст. 3 – 18

3. Фінанси України № 7 2008, Олійник Д.С. ст. 84 – 91

4. Фінанси України № 3 2009, Демків О.І. ст. 46 - 55