Економічні науки/Економіка сільського господарства

Лаготюк В.О., Мегера А.А.

Науковий керівник: Станко Г.В.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці, Україна

Теоретичні аспекти можливих ризиків вітчизняних аграрних підприємств в умовах виходу на зовнішні ринки

Розвиток економіки на сучасному етапі пов'язаний із зміцненням і розширенням ринкових принципів господарювання. Процеси розвитку ринкових відносин в Україні посилилися невизначеністю та конкуренцією. Щоб вижити за таких умов, керівникам підприємств треба упроваджувати нові технології й технічні новинки, приймати сміливі і нетрадиційні рішення, а це підвищує ступінь економічного ризику.

Основоположниками вітчизняної ризикології є В. Андрійчук, І. Бланк, В. Вітлинський, С. Ілляшенко, І.Г.Кириленко [1], В. Кравченко, О.Ковтун [2], А. Старостіна, О. Устинко, В. Черкасов, О. Ястремський та інші. Вагомий внесок у дослідження ризику в АПК, його аналіз і управління внесли Л. Бауер, О. Ковтун [2], А. Минка, К.В. Наконечнa[4], Р. Пікус, Н. Рокочинська, С. Савіна, В. Чепурно.

На даний час актуальним є питання щодо розширення сфер діяльності аграрних товаровиробників в напрямках виходу на зовнішні ринки, проте для ефективного здійснення такої діяльності важливим буде зменшення пов’язаних з цим ризиків, що без втручання держави відбуватися практично не може.

Аграрні підприємства в процесі своєї діяльності найчастіше стикаються з чотирма групами ризиків:

1. Економічні ризики – зниження обсягів виробництва, диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, ріст тіньової економіки.

2. Організаційні ризики – відсутність обґрунтованих принципів і напрямів раціонального ведення галузей в умовах скорочення ресурсного забезпечення, неефективність збутової діяльності.

3. Технологічні ризики – порушення строків проведення технологічних операцій вирощування сільськогосподарських культур, моральний і фізичний знос машин і обладнання.

4. Соціальні ризики – низький рівень освіти і заробітної плати, відсутність мотивації в роботі, неефективність державного регулювання соціально-економічних процесів, нездатність легальних джерел доходів забезпечити нормальний рівень життя.[2]

На нашу думку, для того, щоб запобігти вище переліченим групам ризиків можна сформулювати наступні напрямки і конкретні заходи для зменшення їх негативного впливу на конкурентоспроможність вітчизняних аграрних товаровиробників:

1. Необхідність активного державного втручання в соціально-економічні питання розвитку агропромислового комплексу, як у сферах фінансової, цінової, фіскальної, соціальної, інвестиційної, так і в сфері зовнішньоекономічної політики.

2. Стабілізація і нарощування поголів’я великої рогатої худоби і виробництва м’яса яловичини разом із зменшенням її виробничої собівартості, що призведе до збільшення грошових надходжень і поліпшення фінансового стану господарств, а також це дозволить зайняти постійною роботою значну кількість людей, крім того, десятки працівників будуть зайняті на вирощуванні і заготівлі кормів для поголів’я.

3. Збереження, відтворення і раціональне використання родючості ґрунтів, що є актуальним саме для України, оскільки внаслідок вкрай низьких обсягів застосування добрив знизилась їх урожайність.

4. Реформування системи соціального захисту, що дозволить сформулювати конкретні пропозиції щодо подолання ризиків у соціальній сфері та забезпечення відповідного рівня оплати праці і відповідного соціального захисту працівників аграрної сфери.

5. Проводити ефективне державне регулювання цінової і експортної політики для уникнення ризиків пов’язаних з різкими і неконтрольованими скачками цін на аграрну продукцію, насамперед це стосується таких продуктів як цукор, зерно, молочні продукти, олія і інші.

6. На рівні підприємства важливими заходами для уникнення соціальних ризиків повинні бути наявність робочих місць і мотивація праці працівників, що забезпечить високий рівень продуктивності і ефективності праці. Подолання інших ризиків на аграрних підприємствах повинна забезпечувати держава, оскільки дана галузь промисловості найбільше залежить від державного регулювання і підтримки.

Основна загроза для сільськогосподарських товаровиробників полягає в надмірному й некоординованому адмініструванні аграрного ринку владними інституціями всіх рівнів. В даний час приймаються рішення про обмеження і навіть заборону експорту зерна, соняшнику, олії, ініціюються широкомасштабні масові перевірки виробників на предмет завищення оптових цін, у черговий раз переглядаються рівні рентабельності виробників і торгові надбавки, на споживчих ринках наполегливо шукають спекулянтів.[1]

Ситуація ускладнюється ще й непрозорим, неконтрольованим завезенням імпортної сировини до вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Також спостерігається різке зростання цін на головний стратегічний продукт України – зерно, що значною мірою визначає продовольчу безпеку держави та економічний стан абсолютної більшості сільськогосподарських товаровиробників.[5]

Слід зазначити, що відсутність стратегічного планування, в першу чергу в АПК, робить неможливим запровадження зваженої, науково обґрунтованої цінової політики на продовольчу сировину. Як наслідок – цінові сплески: від загрозливих параметрів інфляції до спаду цін та дефляції у продовольчому сегменті споживчого кошика, бо дієвий механізм запобігання цим диспропорціям у нашій країні залишається лише декларацією.[1]

Отже, для аграрного бізнесу в країні треба створити максимально комфортні умови, щоб прибуток на авансований капітал був не нижчим, ніж у середньому по економіці. Треба суттєво переглянути й посилити роль держави та її інституцій у формуванні сучасної, конкурентної і певною мірою агресивної, наступальної аграрної політики, основними складовими якої мають бути такі: стабільні, зрозумілі і стимулюючі податки, бажано єдиний інтегрований, на основі плати за користування земельними ресурсами; пільгова та спрощена система кредитування аграрного виробництва; гнучка цінова політика; достатня фінансова підтримка аграрних товаровиробників за рахунок бюджетів усіх рівнів.

Література:

1. Кириленко І.Г., Сігал М.І. Перспективи вітчизняного АПК в контексті сучасних проблем та нових ризиків//Економіка АПК – 2007/№11, - с. 61-68

2. Ковтун О. Підприємницькі ризики виробників продукції рослинництва//Економіка АПК – 2006/№8, - с.109-113

3. Вініченко І.І. Удосконалення методики оцінки інвестиційної привабливості аграрних підприємств//Інвестиції: практика та досвід – 2009/№5, – с.8-11

4. Наконечна К.В. Механізм державної підтримки підприємств і шляхи його вдосконалення//Економіка АПК – 2008/№2, - с.58-60

5. www.agroprofi.com.ua