Ющенко М.

Науковий керівник: Колокольцев О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Імені Михайла Туган - Барановського

ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Зовнішньоекономічна діяльність агропромислового комплексу (АПК) України з огляду організаційних, економічних, управлінських та адаптаційних аспектів у даний час проходить складний історичний етап становлення, функціонує в жорсткому і деформованому режимі. Ця важлива сфера знаходиться в просторі своєрідних неузгоджених, а також діаметрально протилежних умов: з одного боку, - в динамічних і нерідко несприятливих для України глобальних процесах та явищах світової економіки, а з другого - в недосконалому й інертному національному або, точніше, в регіональному середовищі, з точки зору формування та своєчасного запровадження досконалої нормативно-законодавчої бази.

В економічній літературі з'явилась велика кількість публікацій, в яких розглядаються проблеми невизначеності оточуючого середовища та його впливу на діяльність господарських суб'єктів у галузі АПК. Значний науковий внесок у дані дослідження зробили А.І. Кредісов, О.А. Кириченко, Г.М. Дроздова, В.Є. Новицький, В.С. Сухарський, С.М. Кваша, М. Портер. Проблемам розвитку українських підприємств АПК присвятили свої праці Н. Голомша, Л.О. Лісова, М.Я. Дем'яненко, Т.І. Ломаченко та Т.П. Сисоєва.

Зовнішньоекономічна діяльність аграрних формувань включає набір конкретних механізмів, а також системи економічних, організаційних, адміністративних, правових, інституціональних, соціально-психологічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію вітчизняних підприємств АПК зі світовими народногосподарськими структурами як на макро-, так і на мікрорівні з метою прискорення розвитку експортоорієнтованої діяльності, підвищення ефективності зовнішньоекономічних операцій, гарантування продовольчої безпеки країни. [3]

В процесі реалізації геополітичних переваг національної економіки, підвищується увага до потенціалу вітчизняного агропромислового комплексу, який відіграє ключову роль у вирішенні питань розвитку національної економіки та підвищенні рівня її конкурентоспроможності.

В останні декілька років сальдо експорту-імпорту агропромислової продукції мало позитивне значення. Україна співпрацює більше ніж з п'ятдесятьма країнами світу. В імпорті досить значну частку займають живі тварини та продукція тваринництва, м'ясо та субпродукти харчові, молоко, молочні продукти, яйця, борошномельні товари, олійне насіння, жири і масла тваринного походження. Водночас більшість з перелічених товарів у достатній кількості виробляються у країні або ж наявні усі можливості для їх виробництва.

Слід вказати і на те, що за останні десять років частка України у світовому експорті зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії, меду, сухого знежиреного молока й твердих сирів суттєво зросла. Однак в той же час необхідно зазначити і про втрату Україною позицій у світовому експорті яловичини, вершкового масла, цукру.

Значна трудомісткість сільськогосподарського виробництва, недостатній рівень технічної оснащеності і механізації його переробних галузей, а також висока собівартість більшості видів продукції ускладнюють можливості різкого збільшення її експортних постачань.

Напрями розвитку експортного потенціалу АПК України мають бути спрямовані на оптимізацію товарної структури експорту (розширення номенклатури товарів та нарощування виробництва та експорту найбільш конкурентоспроможних товарів, таких як соняшникова олія, ячмінь, насіння соняшнику, яловичина, сухе молоко) та географічної структури (зберігання традиційних ринків збуту продукції та залучення нових перспективних ринків, до яких належать ринки країн Близького Сходу, Азії та Північної Африки). [2]

Формування конкурентоспроможного експортоорієнтованого АПК не можливо провести за короткий термін, воно має довгостроковий характер та вимагає впровадження сукупності заходів державної політики. Не достатньо лише використання методів протекціонізму в АПК, необхідні також наступні заходи: фінансування агропромислового виробництва (дотації та компенсації, інвестиційна, кредитна політики), розвиток ринку аграрної продукції (цінова політика, збутова діяльність, стандартизація та сертифікація), інфраструктури та соціальної сфери, вдосконалення експортної та імпортної діяльності. [1]

Основними цілями державного регулювання ЗЕД АПК України повинні бути створення сприятливих умов для укріплення позицій України на світовому ринку продовольства з гарантуванням продовольчої безпеки країни, що можливо за умови формування та реалізації комплексної системи дій щодо розвитку та підвищення ефективності експорту та поліпшення механізмів регулювання імпорту. Головними заходами такої системи мають стати: фінансове сприяння вітчизняним експортерам, податкове регулювання, удосконалення системи транспортних тарифів, поліпшення правового регулювання в сфері ЗЕД, надання регіонам певних повноважень у зовнішньоекономічних зв'язках.

Література:

1. Голомша Н. Підвищення конкурентного потенціалу сільськогосподарського виробництва України / Н.Голомша. // Вісник ТДЕУ. - 2006. - №4. - С.56-61.

2. Дем'яненко М. Я. Проблеми аграрної економіки із вступом України до СОТ / М. Я.Дем'яненко // Економіка АПК. - 2007 - № 10. - С. 57- 65.

3. Сисоєва Т. П. Інструментарій теорії і практики оцінки зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) регіону/ Т. П. Сисоєва // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія „Економіка та менеджмент". Випуск 6-7 (26-27), 2009 - С. 197-201.