к. э. н., доцент Ягмур К. А., Мельник Ю. В.

Забов’язання підприємств за податками і зборами: сучасні підходи до класифікації в обліку та аудиті

В умовах фінансової кризи в Україні зростає заборгованість підприємств, зокрема за податками і зборами. Проте детальний аналіз цієї заборгованості, а звідси і прийняття управлінських рішень утруднюється через відсутність єдиних методологічних підходів щодо дослідження окремих іі видів. Хоча в бухгалтерському обліку та аудиті розроблена класифікація забов’язань за податками і зборами, однак вона недосконала через надто загальні класифікаційні ознаки.

Значний внесок у дослідження забов’язань, іх класифікацію та групування зробили вітчизняні та зарубіжні науковці – теоретики та практики: О. Дзера, Ю. Кузьмінский, В. Сопко, М. Ван Бреда, Б. Нідлз та ін..

Метою статі є розглянути концептуальні засади і практичні рекомендації щодо вдосконалення класифікації забов’язань підприємств, що дасть змогу розширити теоретичну та методологічну базу обліку та аудиту забов’язань за податками і зборами.

Результати детального аналізу існуючих підходів до класифікації забов’язань показали, що існують два основні підходи юристів та бухгалтерів – економістів. Прихильники першого підходу при визначенні видів забов’язань підприємств виходять із чинних норм цивільного та громадянського права. Одним із основних документів в Україні, який регулює забов’язання, є Цивільний кодекс України (далі ЦК). Зокрема, п’ята книга ЦК присвячена проблемам забов’язального права. У ній визначено два види забов’язань – договірні та недоговірні. При цьому до договірних забов’язань відносять такі, які виникають у результаті операцій купівлі – продажу, дарування, ренти, найма, позики, підряду, перевезення, страхування тощо [1, ст. 655]. Прикладом недоговірних забов’язань є: публічна обіцянка винагороди, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без іі доручення, рятування здоров’я та життя фізичної особи, відшкодування шкоди та ін. [1. ст. 1144].

Детальніший поділ забов’язань розглядається у Господарському кодексі України. Основні види заборгованості та правові засади їх регулювання визначено у 4 розділі «Господарських забов’язань». Так, у ст. 173 цього документу записано: «основними видами господарських забов’язань є майново – господарські забов’язання та організаційно – господарські забов’язання» [2]. Крім того, зазначено, що майново – господарські забов’язання виникають між підприємствами – контрагентами або між підприємством та державними органами в процесі господарської діяльності.

Дещо інший підхід до класифікації заборгованості використовують бухгалтери як в Україні, так і за кордоном, беручи за основу господарські процеси. Так, згідно з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають таки види забов’язань: короткострокові, довгострокові, стандартні ( юридичні та нараховані ), резервні та умовні. В іі основу покладено такі ознаки – умови існування та термін погашення.

Отже, за терміном погашення розрізняють забовязання двох видів – коротко – та довгострокові. До короткострокових забовязань відносять ті, термін існування яких обмежується одним роком ( або не більше одного операційного циклу), а до довгострокових – з терміном більше одного року ( або більше одного операційного циклу).

Запланована ймовірна заборгованість належить до складу резервів, тоді як поява умовноі заборгованості передбачити досить важко. Зокрема, подібні за своїм змістом забовязань визначені П(С)БО 11 «Забовязання», у якому виокремлено такі види: довгострокові забовязання, поточні забов’язання, забезпечення, непередбачені забовязання та доходи майбутніх періодів.

Під забезпеченням слід розуміти заплановані забовязання з невизначеним терміном їх існування (наприклад, забезпечення під виплати відпусток). Іншим видом поточних забов’язань за П(С)БО 11 є доходи майбутніх періодів. До них відносять доходи, що отримані в звітному періоді, але підлягають включенню до доходів у майбутніх періодах (наприклад, передплата періодичних видань, абонентська плата за послуги зв’язку тощо).

За строком погашення забов’язання поділяють на короткострокові (поточні) та довгострокові. Під короткостроковою (поточною) заборгованістю слід розуміти забов’язання, погашення яких здійснюється в строк до одного року. До довгострокових – перевищення одного року та більше.

Визначення резервів зменшення заборгованості підприємства, обґрунтовується можливістю зменшення боргів за рахунок фінансових та інших ресурсів господарюючого суб’єкта, а також попередження іх появи у майбутньому.

Ефективне управління господарської діяльності, потребує класифікацію забовязань, яка необхідна для керівників, а також необхідністю забезпечення інформацією про фінансовий стан підприємства, на основі яких можна приймати ефективні управлінські рішення, зокрема щодо необхідності залучення додаткових фінансових активів. Крім того, складається оптимальний порядок погашення боргів, що забезпечує реалізацію стратегії діяльності підприємства.

Таким чином, треба засвідчити, в умовах фінансової кризи зростає роль класифікації забов’язань підприємств за податками і зборами. Це вимагає від суб’єктів господарювання обрання ефективної облікової та податкової політики для підвищення ефективності своєї діяльності. Крім того, такий підхід забезпечить комплексність аналізу та прийняття на його основі ефективних управлінських рішень щодо виконання забов’язань, зокрема за податками і зборами.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435- 4 зі змінами та доповнення // www.portal.rada.gov.ua.

2. П(С)БО 11 «Забовязання», затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, зі змінами та доповненнями .