Студентка 5 курсу МгФ-1-09 Очколас О. В.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Управління грошовими потоками в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених

Стан справ у галузі оцінки й управління грошовими потоками для підприємств України не можна вважати задовільним. Підприємства постійно відчувають неузгодженість грошових потоків, при цьому темп росту відтоку перевищує грошовий приток, що значно впливає на темпи їх розвитку, веде до розбалансування кредиторської та дебіторської заборгованості, погіршення фінансового стану підприємства. У зв’язку з цим набуває особливого значення проблема розробки та впровадження дієвого механізму оцінювання грошових потоків з метою встановлення необхідних їх обсягів для підвищення ефективності управління функціонуванням підприємства.

Теоретико-методологічні й економіко-організаційні аспекти управління грошовими потоками, визначення їх ефективності в системі діяльності підприємства відображені в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених: І. А. Бланка, О. О. Терещенка, В. В. Ковальова, А. Г. Завгороднього, А. Р. Горбунова, С. А. Жданова, Д. Маршалла, Б. С. Юровського й інших.

Для здійснення виробничо-господарської та фінансово-економічної діяльності кожне підприємство повинно мати достатній обсяг грошових ресурсів. Останні використовуються для оплати поточних рахунків. Підприємство, яке не здатне виконувати цю умову, втрачає свою ліквідність та опиняється у складному фінансовому становищі [1, с. 112].

Слід зазначити, що навіть у тих випадках, коли підприємство є прибутковим, воно може мати низький рівень ліквідності. У. Кяриян зазначає, що джерелом коштів у цьому випадку може бути позитивний баланс на банківському рахунку чи певна позика [1, с. 118]. У випадку, коли підприємство не має потенційних коштів, воно втрачає свою самостійність, а в деяких випадках може навіть збанкрутувати.

В. М. Суторміна, Н. С. Федоров, Н. С. Рязанова вказують, що всі грошові кошти, які мобілізуються, повинні бути використані, тобто сума джерел має дорівнювати сумі витрат. Не може бути витрат, які не покриті джерелами, так само як не може бути вільних фондів [2, с. 157].

Рух грошових коштів на підприємстві має особливо важливе значення. У випадку, коли грошовий потік припиняється чи порушується, виникають негативні наслідки, пов’язані зі зниженням показників фінансового стану.

Грошові кошти, які одержує підприємець у результаті своєї діяльності, називаються грошовим потоком [2, с. 158]. Грошові надходження повинні мати постійний, динамічний характер. Це означає, що грошовий потік бажано мати безперервним.

Поняття “грошовий потік” (Cash flow) включено у фінансову діяльність вітчизняних підприємців з іноземних джерел. Ознайомлення з науковими працями провідних учених-економістів показало, що існує значна кількість підходів до трактування грошового потоку як економічної категорії. Так, на думку Є. Ф. Брігхема, під грошовим потоком слід розуміти “...фактичні чисті готівкові кошти, які надходять у фірму (чи витрачаються нею) протягом деякого визначеного періоду” [3, с. 425]. У свою чергу, вітчизняні вчені-економісти В. А. Верба та О. А. Загородніх розширюють поняття грошового потоку, підкреслюючи, що це “...різниця між кількістю отриманих і витрачених грошей...” [4, с. 75]. С. О. Москвін [5, с. 54] при визначеності грошового потоку обмежується поняттям різниці між грошовими надходженнями й витратами.

Доцільно зауважити, що концепція грошового потоку підприємства як самостійного об’єкта фінансового управління ще не отримала достатнього відображення не лише у вітчизняних наукових джерелах, а й у зарубіжних.

Досить предметно розкриває грошовий потік як категорію І. А. Бланк [6, с. 129]. На його думку, “...грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених в часі надходжень та виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю. Поняття “грошовий потік підприємства” є агрегованим і включає багато видів цих потоків, що обслуговують різні напрямки діяльності».

Як, відомо, термін “потік” визначає, що грошова позиція компанії перебуває в стані постійних змін, що, у свою чергу, є наслідком її безперервної діяльності. Грошова позиція компанії є результатом не тільки руху самих грошей, а й змін у кредиторський і дебіторській заборгованостях, матеріальних запасах, авансах, відсоткових платежах. Зокрема, у фінансовому рахівництві грошовий потік дорівнює грошовим коштам, отриманим за вирахуванням сплачених [6, с. 220].

Зауважимо, що в галузі страхування термін “грошовий потік” застосовується дещо інакше: для позначення нетто-прибутку компанії (від суми продажів віднімають операційні витрати й додають амортизаційні нарахування).

“Обумовлені” (доречні) грошові потоки – це потоки фірми, які є прямим наслідком рішення про впровадження проекту.

Під додатковим грошовим потоком розуміють усі зміни в майбутніх грошових потоках фірми, що є прямим наслідком реалізації проекту [3, с. 82].

Інвестиційні грошові потоки використовуються з метою довгострокового зростання основних засобів. За їх величиною можна зробити висновок про здійснення процесу економічного зростання.

Фінансові грошові потоки характеризують їх рух, що пов’язаний із формуванням боргу, його поверненням тощо. На основі інформації про фінансові потоки можна встановити структуру довгострокової заборгованості та розмір власного капіталу й формувати потреби в зовнішньому фінансуванні.

Отже, розподіл грошових потоків, отриманих внаслідок операцій, інвестиційної та фінансової діяльності, є доцільним.

Література:

1. Уоми Кяриян. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства: Пер. з англ. – К.: Всецвито; Наукова думка, 2001. – 367 с.

2. Брігхмен Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.

3. Верба В. А., Загородніх О. А. Проектний аналіз: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 322 с.

4. Проектний аналіз: Навчальний посібник / С. О. Москвін, С. М. Бевз, В. Г. Дідик, В. А. Верба, В. А. Новиков, Т. Є. Унковська. – К.: ТОВ “Видавництво Лібра”, 1998. – 368 с.

5. Суторміна В. М., Федоров В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1993. – 247 с.

6. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.