Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

Микитенко О.В., студентка 5-го курсу спец. 8.050108 "Маркетинг",

к.е.н., доц. Скригун Н.П.

Національний університет харчових технологій

УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

Стрімкий розвиток технологій, конкуренція в глобальному масштабі, різноманітність купівельних переваг – об'єкт пильної уваги управлінців, які своєчасно виявляють нові ринкові можливості. Успішне вирішення цієї задачі також передбачає безперервний процес моніторингу вимог покупців, що змінюються, своєчасну реакцію на зміни в позиціюванні конкурентів і розроблення оптимального рішення про те, яких покупців вибрати як цільових і яким чином позиціювати той або інший товар чи послугу. Важливу роль при цьому відіграє здатність стратегічного бачення ринку, навіть тоді, коли інтереси підприємства зосереджені на одному або декількох сегментах окремого ринку. Глобальне бачення ринку дозволяє зрозуміти і передбачати тенденції його розвитку, а також виявляти загрози з боку конкурентів.

Маркетингові можливості підприємства – привабливий напрям маркетингової діяльності, на якому фірма може досягнути конкурентних переваг. Існують різні підходи до визначення маркетингових можливостей.

Маркетингові можливості підприємства визначаються на підставі співставлення сильних сторін підприємства та можливостей, що з’явилися у зовнішньому середовищі. Тобто розглядаються всі можливі парні комбінації та відокремлюються ті, на використання яких підприємство має достатньо ресурсів [1, с. 152].

На думку Ф.Котлера, виявлення маркетингових можливостей підприємства може відбуватися в процесі стратегічного аналізу, під час якого здійснюється загальна оцінка сильних та слабких сторін підприємства, його можливостей та загроз. При цьому критеріями вибору маркетингових можливостей є високі ступені привабливості та імовірності успіху [2, с. 489].

Погоджуємося з думкою, що маркетингові можливості підприємства виступають завершальним етапом аналізу ринкових можливостей підприємства – здійснюється їх оцінювання на предмет відповідності можливостям реального втілення. Тобто ринкова можливість підприємства, підкріплена ресурсами для її практичного втілення, є маркетинговою можливістю підприємства [3, c. 105]. Також актуальним завданням нинішньої діяльності суб'єктів господарювання в умовах економічної кризи є формування маркетингових можливостей підприємства як об’єкта управління. Адже кожне сучасне підприємство, яке працює на ринкових засадах господарювання, для забезпечення ефективного управління власними маркетинговими можливостями, в першу чергу, має визначити склад його об’єкта, тобто те, що піддається впливам та виконує управлінські команди. Досягнення цілей управління істотним чином залежить від чіткості та повноти визначення, чим керує суб’єкт і що повинно змінитися в результаті його дій. Організації і керівники, які мислять стратегічно, дивляться вперед і визначають напрямок, в якому вони хочуть рухатися. Аналіз досвіду провідних зарубіжних компаній показує, що стратегічне планування на рівні корпорації в цілому, а також на рівні відділень, їхніх груп, заводів та інших організаційних підрозділів є загальновизнаною практикою. Ця вихідна функція управління накладає відбиток на всі аспекти діяльності сучасних підприємств. Визначення об’єкта управління відбувається поетапно. На першому визначається проблема та встановлюються цілі функціонування системи управління. Потім розглядається об’єкт управління, а також визначається сфера виникнення маркетингових можливостей підприємства та досліджується його мікросередовище та відносини його суб’єктів (клієнти, постачальники, посередники, конкуренти, контактні аудиторії) з об’єктом управління. Управління процесом формування маркетингових можливостей підприємства здійснюється суб’єктом управління. Для цього розробляється система управління маркетинговими можливостями підприємства, де керуюча підсистема (суб’єкт управління) виконує встановлену сукупність функцій управління [5, c. 320]. Процес формування маркетингових можливостей підприємства здійснюється за допомогою таких ресурсів: трудових (спроможність, кваліфікація, відповідальність, компетентність персоналу підприємства), матеріальних (вузли, агрегати, запчастини та ін.), енергетичних (паливно-мастильні матеріали та ін.), технічних (рухомий склад, обладнання), інформаційних (інформація про внутрішнє середовище підприємства, про стан суб’єктів середовища безпосереднього оточення СБО) тощо [4, c. 312].

Таким чином, виявлення маркетингових можливостей підприємств потрібно починати з визначення об’єкта управління та виявлення його зв’язків із суб’єктом. Цей процес потребує компетентності персоналу та управлінського апарату в сфері аналізу маркетингової діяльності та управління. Але цей підхід дає можливість як найкраще виявляти доступні можливості підприємства на кожній ланці управління системою.

Література

1. Шевченко Л.С. Введение в маркетинг / Л.С. Шевченко. – Харьков: Консул, 2000. – 672 с.

2. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Ф. Котлер; пер. с англ. под ред. О.А. Третьяк, Л.А. Волковой, Ю.Н. Каптуревского. – Питер.: С.Пб, 2000. – 896 с.

3. Окландер М.А. Контуры экономической логистики / М.А. Окландер. – К.: Наукова думка, 2000. – 176 с.

4. Пипенко І.С. Маркетингові можливості підприємства як об’єкт управління / І.С. Пипенко // Наукові праці ХНАДУ. – Харків: ХНАДУ. – 2007. – Вип. 3. – 498 с.

5. Шинкаренко В.Г. Формирование объектов при исследовании систем управления / В.Г. Шинкаренко, О.Н. Криворучко // Економіка транспортного комплексу: Зб. наук. праць. – Харків: ХДАДТУ. – 1999. – Вип. 4. – 511 с.