Гузенко О.П., Гуменна Д.С.
Криворізький економічний інститут Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана”
Іноземні інвестиції як ключовий
елемент розвитку держави в сучасних умовах
У наш час
неможливо уявити розвиток економіки держави без операцій пов’язаних з
іноземними інвестиціями. Залучення іноземних інвестицій обумовлене необхідністю
подолання як наслідків фінансової кризи, так і оздоровленням економіки країни в
цілому. Відомо, що входження їх на ринок країни сприяє зростанню обсягів
випуску продукції, технологічному піднесенню промислового виробництва, виходу
на світові ринки, а також сприяє формуванню національного ринку. Як правило, прискорення
темпів реформування української економіки вимагає все більшої кількості
інвестиційних ресурсів як для окремих підприємств, розвитку регіонів, так і для
економіки України в цілому.
Варто
зауважити, що нині в Україні діють кілька міжнародних фондів, які здійснюють
інвестиційну підтримку підприємництва в державі. По-перше, Фонд «Підтримки
підприємництва в нових незалежних державах», який основному інвестує малий і
середній бізнес шляхом створення спільних підприємств або купівлі акцій
господарюючих товариств. По-друге, Фонд «Відродження» фінансує інтелектуальні
інвестиції і до цього часу вже запровадив в Україні мікро кредитів та грантів
на суму близько 5,5 млн. дол. Крім того, функціонує кредитний фонд підтримки
малого бізнесу «Німецько-український фонд», який надає кредитні кошти під
помірні відсотки підприємствам мікро- та малого бізнесу з метою сприяння їх
подальшому розвитку і не має на меті отримання прибутків. [1]
Нагадаємо, що практично
з моменту перебудови господарського механізму Україна намагалася привернути
іноземні інвестиції. На думку ведучих економістів на момент розпаду СРСР,
Україна мала оптимістичні прогнози відносно очікуваного припливу зарубіжного
капіталу. На користь цього свідчили наступні чинники: низький рівень заробітної
платні; наявність джерел сировини для виробництва; наявність великого ринку в
51 млн. чол.; високий рівень освіти працездатного населення; вигідне
географічне положення; недостатньо розроблене законодавство в сфері охорони
навколишнього середовища; наявність науково-технічних розробок світового рівня
та наявність розвинутої інфраструктури. [2]
Вивчаючи обсяги
надходження іноземних інвестицій можна констатувати, що на 01.01.2009 рівень
прямих інвестицій до України склав 35723,4 млн. дол., хоча необхідний обсяг
інвестицій для реформування економіки України складає більше 40 млрд. дол. Принагідно
нагадаємо, що в порівнянні з іншими державами об’єм інвестування в економіку
України є незначним. Так, приплив іноземних інвестицій до Чехії більший в 11
разів, а в такі країни, як Словаччина, Польща, Португалія - в 5-6 разів ніж до
України.
Дослідження
показують, що на початок 2009 р. інвестиції в Україну надійшли зі 123 країн
світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 83%
загального обсягу прямих інвестицій, входять такі: Кіпр - $ 7677,2 млн.,
Німеччина - $6393 млн., Нідерланди - $3155,4 млн., Австрія - $2443,8 млн.,
Великобританія - $2248,9 млн., Російська Федерація - $1844,8 млн., США - $
1466,4 млн., Швеція - $1262,8 млн., Франція - $1231,2,9 млн. Віргінські,
Британські острови - $1155,8 млн. [3]
Проте,
незважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна сприймається
іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування країна. На даний час, основними
негативними ознаками інвестиційного клімату України є: нестабільність
політичної ситуації в Україні; недосконалість законодавства в сфері інвестування
та підприємництва; високий рівень і велика кількість податків, які позбавляють
державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвестицій; невідповідність
податкової та бухгалтерської систем міжнародним стандартам, що породжує велику
кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі
їх спільної діяльності; високі ставки мита на
ввезення при надходження іноземних інвестицій в Україну.
Поряд із цим
зазначимо, що існує інформаційна ізольованість, не обізнаність в інвестиційній
привабливості української економіки, недостатньо розвинута інфраструктура
бізнесу, тобто відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала
комерційні ризики під час реалізації особливо масштабних інвестиційних
факторів, відчувається зниження накопичень інвестиційної активності, які
втрачають значення при високій інфляції, а також простежується диференціація
доходів та матеріального забезпечення, соціальне розшарування, що частково
посилюються в результаті ліквідації зрівняльного розподілу, в основному, під
впливом інфляції. [4]
Враховуючи
викладене вважаємо, що вирішальна роль у зміні ситуації, яка склалася з
інвестиційним кліматом України, належить держаній політиці щодо іноземних
інвестицій. З метою залучення інвестицій та реалізації інвестиційного
потенціалу держави органи влади повинні мати на меті реалізувати комплекс
заходів із поліпшення інвестиційного клімату в Україні Так, із метою збільшення
надходжень обсягів іноземних інвестицій запроваджено відповідні механізми:
угоди про розподіл продукції, концесії, лізингові операції, створення
спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.
Література:
1. Федоренко В.Г.
Інвестування: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Знання,
2006. – 368 с.
2. Костюк. Т.Й. Українська
економіка як об’єкт іноземного інвестування // Зовнішня торгівля, право та
економіка. – 2005. – №3.
4. Абрамович І.В. Напрями активізації державної
політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Економіка
та держава. – 2006. – №9. – С. 25-27.