Ковальчук І.І.

НТУУ «КПІ», ФММ, УС-61

АНАЛІЗ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Сучасне середовище реалізації грошово-кредитної політики формується під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Найнегативніший вплив має зовнішній чинник – поширення світової фінансової кризи. Точкою відліку фази кризи, що спричинила глобальне економічне «охолодження» вважають 15 вересня 2008 року – день банкрутства одного з найбільших інвестиційних банків США – «Lehman Brothers». Світова криза виявилася насамперед у погіршенні глобальної ліквідності, яка зумовила обмеження доступу до ринків капіталу для суб'єктів фінансового та нефінансового секторів вітчизняної економіки, зниження інтересу інвесторів до України та відплив іноземного капіталу. Іншим проявом цієї кризи було зниження попиту та цін на експортну продукцію українських виробників через рецесію у країнах-споживачах, що призвело до втрати ринків збуту, зменшення обсягів експортної виручки та падіння промислового виробництва більше як на третину.

Внаслідок дії цих чинників з вересня 2008 року зведений платіжний баланс України став від'ємним, а його фінансування відбулося за рахунок резервних активів НБУ. Якщо до осені 2008-го динаміка платіжного балансу була такою, що давала можливість НБУ головним чином викуповувати іноземну валюту, поповнюючи золотовалютні резерви країни, то з вересня ситуація змінилася на протилежну. Вперше з 1999 року Україна мала від'ємне сальдо платіжного балансу, яке за підсумками 2008 року становило 9464 млн дол. США і було профінансовано на 4864 млн дол. за рахунок резервних активів і на 4600 млн дол. – за рахунок використання кредиту Міжнародного валютного фонду, одержаного в листопаді 2008-го. За січень – березень 2009 року від'ємне сальдо платіжного балансу в загальному обсязі 5227 млн дол. було покрито також за рахунок міжнародних резервів НБУ. Зменшення надходжень експортної виручки та від’ємне сальдо фінансового рахунку платіжного балансу України спричинили зниження пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку. Ці чинники разом із зростанням недовіри до банківської системи та значними девальваційними очікуваннями, що підбурювалися в засобах масової інформації, зумовили девальваційний тиск на гривню й необхідність вжиття центральним банком заходів щодо курсової стабілізації, у тому числі проведенням інтервенцій із продажу іноземної валюти з міжнародних резервів.

Як показує світовий досвід, банківську кризу, для якої притаманний високий рівень залежності від іноземних запозичень, важко долати без втручання МВФ. Україна не стала винятком: неоптимальна структура платіжного балансу, від'ємне сатьдо якого за поточними операціями покривалося надходженнями за фінансовим рахунком, тривалий час створювало загрози фінансовій стабільності країни. З вересня 2008 року ці загрози реалізувалися, і Україна змушена була звернутися за допомогою до МВФ для розв’язання проблеми покриття дефіциту платіжного балансу. Наданню першого кредитного траншу МВФ у листопаді 2008-го передувало підписання Меморандуму України та МВФ, відповідно до якого обов’язковими для виконання є певні кількісні показники (критерії ефективності) програми "стенд-бай" щодо дефіциту бюджету, грошової бази й чистих міжнародних резервів НБУ. В аспекті умов реалізації грошово-кредитної політики ці вимоги МВФ є також важливим обмежувальним зовнішнім чинником, обов'язковість дотримання яких зумовлює необхідність проведення монетарної політики в межах "стель" на грошову базу й валютні резерви НБУ, які є доволі жорсткими.

Щодо боргового чинника, то наприкінці І півріччя 2008 року обсяг валового зовнішнього боргу становив 97,5 млн. дол. США. Наприкінці року він збільшився до 103,2 млрд. дол. (56,7 % ВВП). За розрахунками МВФ максимально допустимою сумою зовнішнього боргу для країн із низьким і середнім рівнями доходів є сума на рівні 49,7 % ВВП. При перевищенні цього показника надто високою є ймовірність розгортання фінансових криз, що й сталося в Україні. У структурі зовнішнього боргу в докризовий період близько третини становив короткостроковий капітал, що, як відомо, має переважно спекулятивне походження, і восени 2008-го зміна напряму його руху була однією з багатьох причин девальвації курсу гривні.

Нині особливе занепокоєння викликає сформована суб'єктна структура зовнішнього боргу, в якій станом на кінець 2008 року левова частка (81,3 %) належала приватному боргу – банківському сектору (38,2 %) та іншим секторам економіки (43,1 %)⁶. Агресивна боргова політика саме цих суб'єктів ринку призвела до того, що вони разом із позичальниками банківських кредитів у іноземній валюті зазнали найбільшого валютного ризику через девальвацію обмінного курсу долара, яка різко збільшила гривневе обслуговування боргу.

На окрему увагу заслуховує боргова ситуація вітчизняних банків, які в умовах кризи стали заручниками ризикованої політики надмірних іноземних запозичень (потреби в них в умовах надлишкової ліквідності банківської системи у 2006 – на початку 2008 років не було), кредитної експанції та доларизації кредитів. Валютні ризики, перекладені банками на позичальників, сьогодні обернулися для кредиторів на кредитні ризики, проявом яких є масові неповернення кредитів в іноземній валюті, насамперед іпотечних та автокредитів, унаслідок боргового навантаження, що для багатьох позичальників стало непосильним через девальвацію гривні й відсутність джерел доходів в іноземній ватюті. З метою обмеження боргового тиску на позичальників НБУ з березня 2008 року запровадив валютні аукціони, на яких продається валюта (за курсом НБУ, шо нижче ринкового) банкам за заявками позичальників для погашення кредитної заборгованості за валютними кредитами в доларах та євро. Лише в березні 2009 року НБУ провів 6 валютних аукціонів для задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб на загальну суму 254,5 млн дол. США та 1,8 млн евро .

Середовише реалізації монетарної політики НБУ залишається складним і через низку об'єктивних внутрішніх умов. Слід відзначити насамперед недосконалість законодавчого поля діяльності банків, яке зумовлює факт незахищеності права власності та можливість безкарного проведення рейдерської атаки.