Экономические науки/10. Экономика предприятия

Асистент Материнська О. А., Гайовик М. О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Аналітична оцінка методичних підходів аналізу ділової активності підприємства

В умовах ринкової економіки та посилення конкуренції між суб'єктами господарювання дедалі гостріше проявляються проблеми неефективного використання капіталу підприємства. В минуле відходять часи, коли зростання активів у будь-якому випадку вважалося позитивним явищем для підприємства. Нарощування запасів чи дебіторської заборгованості без відповідного збільшення обсягів діяльності, зміни номенклатурного ряду або клієнтської бази свідчить про зниження ефективності управління вказаними активами.

В таких умовах кожен суб'єкт господарювання прагне підвищити ефективність управління капіталом шляхом оптимізації структури своїх активів. Найефективнішим інструментом у досягненні поставленої мети є система контролю показників ділової активності підприємства.

“Ділова активність” доволі широке поняття й охоплює практично всі аспекти роботи підприємства. Дослідження розробок науковців щодо трактування поняття “ділова активність” підприємства свідчить про їхнє розмаїття й неузгодженість. Аналогічну точку зору поділяють М.І. Баканов і А.Д. Шеремет, які твердять, що теорія і практика поки що не виробили системи чітких і визначених показників для характеристики ділової активності. Проблема визначення сутності та змісту ділової активності підприємств ускладнюється тим, що різні суб'єкти, які мають безпосереднє відношення до конкретного підприємства, можуть по-різному підходити до її оцінки.

В.О.Подольська та О.В.Яріш зазначають, що світова практика господарювання пов’язує поняття ділової активності з поняттям інвестиційної привабливості підприємства. Автори зазначають, що в показниках ділової активності знаходить відображення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.

В.В. Ковальов та Віт.В. Ковальов підкреслюють, що ділова активність характеризує зусилля підприємства, що спрямовані на забезпечення стійких його позицій на всіх видах ринків, а в більш вузькому значенні відображає виробничу та комерційну діяльність.

Аналогічної думки дотримуються Л.О. Коваленко та Л.М. Ремньова, акцентуючи увагу на тому, що ділова активність — це комплексна характеристика підприємства, яка втілює різні аспекти діяльності, визначається системою показників, що визначають місце підприємства на ринку конкретних товарів, географію ділових відносин, репутацію підприємства як партнера, активність інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність.

За економічним змістом ділову активність підприємств можна розглядати як у широкому, так і вузькому значенні. У широкому розумінні вона означає весь спектр зусиль підприємства, спрямованих на просування на ринках продукції, праці, капіталу. У звуженому - його виробничу й комерційну діяльність. Аналогічного підходу до тлумачення цього поняття дотримується В.О. Мец.

Деякі автори зауважують, що ділова активність проявляється в динамічноcті розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності тощо. Таке визначення є розмитим і не розкриває сутності ділової активності.

Аналізуючи думки різних авторів з приводу ділової активності, наведемо загальне визначення цього поняття. Ділова активність — це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика бізнес-середовища підприємства, яка визначає його стан на ринку, забезпеченість та ефективність використання усіх видів ресурсів та характеризує результати господарювання Можливо, абсолютно точним назвати його не можна, однак подане визначення втілює комплексний підхід до даного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність ділової активності підприємства.

Аналіз методичних підходів щодо оцінки ділової активності свідчить, що багато авторів працюють над дослідженням цієї проблеми. Однак єдиної методики оцінки ділової активності підприємств України поки що нема. Нами було розглянуто понад 30 методичних підходів щодо оцінки ділової активності. Зокрема, це праці таких провідних науковців як Л.А. Лахтіонова, А.Д. Шеремет, В.В. Ковальов, Г.Г. Кірейцев, а також таких науковців як Ю.С. Цал-Цалко, В.О. Мец, О. Островська, Д.В. Шиян, В.Л. Крамаренко та інші. Автори пропонують різну кількість показників для оцінки ділової. Так, Ю.С. Цал-Цалко пропонує 38 фінансових коефіцієнтів, Г.Г. Кірейцев — 10, А.М. Поддєрьогін —11, І.Т. Балабанов — 6, В.О. Мец — 19 тощо.

На думку Г.О. Крамаренко, результативність та економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не лише абсолютними, а й відносними показниками, до числа яких належить система показників рентабельності. Для оцінки ділової активності й ефективності функціонування підприємства цим автором пропонується також використовувати співвідношення темпів зміни прибутку, обсягу реалізації, суми активів (капіталу), показники ефективності використання виробничих ресурсів (загальна фондовіддача виробничих фондів, або їх оборотність, продуктивність праці, фондоозброєність, оборотність обігових коштів) та коефіцієнт стійкості економічного зростання.

Заслуговує на увагу думка В.О. Мец про доцільність визначення індексу ділової активності, який характеризує ефективність підприємницької діяльності й обчислюється як добуток оборотності обігового капіталу за аналізований період та рентабельності основної діяльності. Цей автор вважає, що оцінку ділової активності слід проводити за якісними та кількісними показниками і пропонує для її аналізу використовувати 18 показників.

Однак дослідження усіх вище наведених науковців стосується визначення переліку показників, які окреслюють проблематику досліджуваної теми і спираються на статистичні дані підприємств. Питаннями дослідження ділової активності, які носять якісний характер, тобто такими, що спираються на дані анкетних опитувань підприємств і не містять цифровий матеріал, займаються такі науковці, як М. В. Пугачова, Д. Д. Айстраханов та Л. Б. Штефан.

Автори наукових праць виводять необхідність оцінювання рівня ділової активності не тільки виходячи з суб’єктивних показників, а й застосування певного набору об’єктивних показників, в тому числі фінансових коефіцієнтів, що в свою чергу дасть можливість виведення наприкінці інтегрованого кінцевого показника, за яким можна присвоїти суб’єкту господарської діяльності певний рейтинг та порівнювати підприємства між собою.

На нашу думку, саме підхід науковця В. О. Мец, яка однією із перших пропонує альтернативний варіант розрахунку інтегрованого показника ділової активності, слід брати до уваги при аналізі ділової активності підприємств галузі АПК.

Література:

1. Волошина К. А., Комірна В. В. Оцінка стану ділової активності підприємства// Інвестиції:практика та досвід. – 2009. - № 8. – с. 37-41

2. Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – Москва: Финансы и статистика, 1999. – 512 с.

3. Крамаренко Г. О., Чорна О. Є. Фінансовий аналіз: Підручник. – Київ: Центр учбової літератури, 2008. – 392 с.

4. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Вища школа, 2003. - 278с.

5. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб.- К.: «Центр навчальної літератури», 2007.-488с

6. Шеремет О. О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – Київ, 2005. – 196 с.

7. Штефан Л. Б., Сачок В. Л. Спеціальні моніторингові обстеження ділової активності підприємства // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2008. - № 2. – с. 98-103