Скрипкаріу А.Т.

Науковий керівник: Попадюк О.О.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

КОНТРОЛІНГ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

В умовах Євроінтергації та виходу вітчизняних підприємств на міжнародний ринок в управлінні підприємством все частіше застосовують таку підсистему прийняття управлінських рішень, як контролінг. У світовій практиці, контролінг на підприємствах використовують вже більше 50 років. До української термінології поняття «контролінг» увійшло порівняно недавно. В Україні перша публікація з цієї теми з'явилася лише в 1997 р., та слід зазначити, що дотепер ведеться гостра полеміка відносно суті, функціонування і ефективності контролінгу, що підтверджує актуальність даної теми.

Значний внесок у розвиток теоретичних та практичних питань контролінгу здійснили західні вчені-економісти І. Ансофф, Ю. Вебер, А. Дайле, Е. Майєр, М. Постер, К. Серфлінг, Х. Фольмут, а також вчені-економісти України, зокрема: М. Аксентюк, І. Балабанов, С. Голов, А. Маміщев, І. Стефанюк, А. Ткаченко, М. Чумаченко, Е. Шевченко та ін. В цілому теоретичні здобутки вітчизняного контролінгу стали надбанням з перекладених робіт німецьких вчених. Однак в умовах сучасних інтеграційних процесів ця проблема залишається не досить вивченою.

У вітчизняній і зарубіжній літературі поняття «контролінг» трактується дуже широко, немає єдиного підходу до його визначення. Англійською «to control» означає управляти, наглядати, перевіряти, контролювати. Французьке «controle» означає «зіставлення». Традиційно виділяють дві школи організаційного управління- німецьку та американську. В Німеччині переважає наукове обгрунтування принципів та методів контролінга, а в США більше уваги приділяють його інструментам, які використовуються на практиці [1]. Система контролінгу була вперше описана і застосована в США, де було вперше створено професійну організацію контролерів – Controllers Institute of America (1931), згодом перейменовану в Finanсial Executive Institute. Однак, термін «контролінг» в англомовних джерелах практично не використовується. Натомість у Великобританії і США функціонують служби управлінського обліку ( англ. managerial accounting, management accounting), хоча працівників цих служб називають контролерами (англ. controller). Термін «контролінг» прийнято в Німеччині, звідки він і прийшов до СНД, а відтак і в Україну [4].

Узагальнення результатів дослідження зарубіжних та вітчизняних джерел дозволяють виділити існуючі підходи щодо трактування терміну «контролінг» як:

1) системи управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності фірми; системи управління прибутком підприємства (Е. Майєр)[5];

2) процесу оволодіння економічною ситуацією на підприємстві (А. Дайле) [3];

3) концепції інформації і управління (Л. Сухарева, С. Петренко) [ 1];

4) синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування реалізацію яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства (С. Голов) [2].

Доречним у цьому плані сказати, що в Україні використовуються обидва терміни «управлінський облік» і «контролінг». Нерідко контролінг ототожнюють з контролем. Слід погодитися з А. Ткаченко, що таке ставлення справедливе лише частково, оскільки контролінг включає в себе й аспект контролю [7].

Отже, контролінг – міжфункціональний елемент управління. Контролінг починається з планування, визначення цілей підприємства. Система обліку і аналізу забезпечує контролера інформацією щодо досягнення запланованих показників, формування собівартості, наявності «вузьких місць» або резервів, ефективності використання ресурсів, діяльності структурних підрозділів та всього підприємства, виробничих процесів, на основі якої формуються нові планові показники. Крім того, за допомогою прийомів фактичного та документального контролю перевіряється достовірність даних обліку та аналізу, правильність кошторисної документації, дотримання технології виробництва, правильність визначення об’єктів і розміру витрат на виробництво продукції.

Причинами для запровадження підсистеми контролінгу в практику діяльності вітчизняних підприємств є: зростання нестабільності зовнішнього середовища; ускладнення системи управління підприємством, що вимагає механізмів координації всередині системи; необхідність побудови системи інформаційного забезпечення управління.

Контролінг є важливим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки: забезпечує керівництво і власника підприємства інформацією для прийняття управлінських рішень, управління ресурсами шляхом інтеграції процесів збирання, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації; забезпечує виживання підприємства на рівнях тактичного і стратегічного управління; сприяє оптимізації залежності «виручка – витрати – прибуток» .

Для забезпечення функціонування системи з настільки актуальним принципом контролінг наділений наступними функціями:

– створення і забезпечення функціонування автоматизованої інформаційної системи управління підприємством;

– перманентний моніторинг пріоритетних напрямів фінансово-господарській діяльності підприємства;

– координація діяльності підприємства з метою досягнення оперативних і стратегічних цілей;

– розроблення заходів для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства [6].

Отже, контролінг не обмежується здійсненням лише внутрішнього контролю і управлінням витратами, хоча часто саме витрати є основним його об'єктом, контролінг – інформаційна, контролююча і координуюча система, яка забезпечує органічну сполуку інформаційної бази і всіх джерел інформації: аналізу, моніторингу, планування і контролю.

В сучасних умовах ефективне управління підприємством вимагає створення такої інформаційної системи, яка забезпечує якісні, надійні та своєчасні дані для прийняття рішень, що призвело до підвищення ролі контролінгу як складової новітньої концепції ефективного управління фірмою для забезпечення її довгострокового існування на ринку.

Проте, незважаючи на дискусійність теоретичних аспектів, в Україні ця система поступово впроваджується в практичну діяльність підприємств. Але на жаль, багато вітчизняних підприємств ще не усвідомили основний принцип контролінгу: «Робити сьогодні те, про що інші завтра лише будуть думати». Цей принцип характеризує динамічність і гнучкість контролінгу, слідуючи якому підприємство стає більш конкурентоздатним, що підтверджують численні приклади компаній США, Японії, Німеччини, Італії.

Література:

1. Аксентюк М.М. Контролінгове забезпечення стратегії розвитку підприємства // Економіка та держава. - №7. - 2008. - С. 40-42.

2. Голов С. Ф. Фінансовий та управлінський облік / С. Ф. Голов, Т. І. Єфименко // Автоінтерсервіс. – 2007. – С. 498.

3. Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. /Под ред. и с предисл. Лукашевича М., Тихоненковой Е. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 336 с.

4. Мамішев А. Зміст і призначення контролю в механізмі управління // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – № 3. – С. 5–10.

5. Майєр Е. Контролінг як система мислення і управління. – К.: Знання, 2003. – 560 с.

6. Стефанюк І.Б. Поняття, сутність і причини виникнення контролінгу // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 146–153.

7. Шевченко Е. Контроллинг, или кто владеет информацией- владеет миром // Справочник экономиста. - май 2007. - С. 64-67.