Економічні науки/10. Економіка підприємства

Аспирант Зотова Є. В.

Європейський університет, Україна

Особливості управління конкурентоспроможністю рекреаційних підприємств АР Крим
 

Розвиток сучасного бізнесу говорить про те, що без ефективної системи управління конкурентоспроможністю підприємствам не вижити. Незважаючи на те, що проблематика управління конкурентоспроможністю не є новою для науки, вона завжди залишається актуальною.

Нестабільна економічна і політична обстановка в Україні, ослаблення державного регулювання, нестійкість фінансового положення рекреаційних підприємств Криму зумовлює зниження попиту на ринку туристично-рекреаційних послуг АР Крим. Ось уже протягом кількох років бажаючих відпочити в Кримських санаторно-курортних установах стає все менше і менше. Саме тому рекреаційним підприємствам Криму необхідно займатися розробкою систем управління конкурентоспроможності.

На рівні підприємства управління конкурентоспроможністю представляє собою сукупність дій, спрямованих на систематичне вдосконалення робіт, послуг та пошук нових каналів збуту. Управління конкурентоспроможністю – це сукупність управлінських дій, які спрямовані на дослідження діяльності конкурентів, розробку стратегічних планів, що тягне за собою довгострокові конкурентні переваги [1, 115].

Конкурентоспроможність підприємства – динамічна категорія, саме тому потребує управління нею. У сучасній літературі багато вчених займаються розробкою і розглядом різних підходів до управління конкурентоспроможністю. На нашу думку, найбільш повно вони викладені в роботах Р. А. Фатхутдінова [3, 91]: системний підхід; логічний підхід; відтворювально-еволюційний підхід; інноваційний підхід; комплексний підхід; глобальний підхід; інтегральний підхід; віртуальний підхід; стандартизований підхід; маркетинговий підхід; ексклюзивний підхід; функціональний підхід; процесний підхід; структурний підхід; ситуаційний (варіаційний) підхід; нормативний підхід; оптимізаційний підхід; директивний (адміністративний) підхід; поведінковий підхід; діловий підхід.

У сучасних умовах жоден з перерахованих вище підходів не може існувати сам по собі, саме тому всі вони є пересічними і взаємодоповнюються.

Процес управління конкурентоспроможністю підприємств включає п’ять етапів [2, 18]:

ü моніторинг конкурентного середовища, оцінка конкурентної ситуації в галузі;

ü діагностування конкурентоспроможності підприємств;

ü конкурентне позиціонування підприємств;

ü розроблення стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства;

ü реалізація конкурентної стратегії підприємства.

Багато підприємств не можуть ефективно працювати, причиною чого є відсутність чіткої стратегії, яка повинна бути розроблена з урахуванням конкурентних переваг підприємства. Тобто, наявність стратегій і конкретного плану дій забезпечує формування довгострокових конкурентних переваг [1, 124].

Важливою проблемою забезпечення ефективної системи управління конкурентоспроможності рекреаційних підприємств є кадрова проблема. Для того, щоб дослідження, що проводяться на підприємстві, відповідали реальному стану справ, необхідно, щоб їх проводили висококваліфіковані фахівці. Кваліфікований фахівець завжди адекватно оцінить ситуацію на ринку, можливості та загрози, які виникають, або можуть виникнути, і зможе прийняти необхідне рішення своєчасно.

Не дивлячись на це більшість керівників рекреаційних підприємств через свою некомпетентність не розуміють всієї корисності і не виявляють зацікавленості в дослідженнях такого роду. Вони не розуміють, що з огляду на недоліки свого підприємства та переваги конкурентів, можна значно підвищити ефективність функціонування свого підприємства на ринку [1, с.126].

Таким чином, управління конкурентоспроможністю рекреаційних підприємств зводиться до надання оптимального співвідношення якості, і ціни послуг, що надаються. Тобто рекреаційним підприємствам необхідно постійно розробляти програмні установки, що включають, перш за все, такі показники, як підвищення якості надаваних послуг і гнучку цінову політику. Необхідно займатися аналізом конкурентів, оцінкою сильних і слабких сторін, проводити маркетингові дослідження, підвищувати кваліфікацію персоналу, використовувати різні підходи управління персоналом. В цілому програма управління конкурентоспроможністю повинна постійно оновлюватися і носити комплексний характер [1, 116]. Тобто, управління конкурентоспроможністю підприємства представляє собою комплексний аналіз господарської діяльності підприємства, трудові ресурси, виробничий потенціал.

Література

1. Балабанова Л.В., Кривенко Г.В., Балабанова І.В. Управління конкурентоспроможністю підприємств. Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2009. – 256 с.

2. Омельяненко Т.В., Барабась Д.О., Вакуленко А.В. Управління конкурентоспроможністю підприємств: Навч. метод. посіб. для сам ост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 272 с.

3. Фатхутдінов Р.А., Осовська Г.В. Управління конкурентноздатністю організації: Підручник. – К.: «Кондор», 2009. – 470 с.