Матющенко А.Ю.

Донбаський Державний Технічний Університет

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В умовах дії ринкових відносин суб’єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від «ринку продавця», який діяв за адміністративної системи господарювання, до «ринку покупця». Тому на даному етапі розвитку економіки в цілому підприємства переорієнтовують свої цілі з отримання максимального прибутку на збереження підприємства та забезпечення його подальшого розвитку. Стратегію зменшення витрат змінено на стратегію отримання конкурентних переваг підприємства.

Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць — та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

Розрахунок витрат є вагомою частиною облікової роботи на підприємстві, оскільки в його рамках запланованої діяльності підприємства повинні враховуватися причини, які вплинуть на кінцевий результат, а також на прийняття управлінських рішень.

Рівень витрат на виробництво, комплексна характеристика міри використання всіх ресурсів підприємства, рівень техніки, технології й організації виробництва в цілому відображає собівартість продукції. Чим інтенсивніше підприємство використовує виробничі ресурси, чим ефективніші її технічні засоби, технологія, організація виробництва, чим вища продуктивність праці, тим нижча собівартість продукції.

Тому собівартість є одним з комплексних (системних) показників ефективності виробництва, базою для встановлення ціни на продукцію. Для цього в собівартість включаються витрати на:

- дослідження ринків збуту, виявлення потреби в продукції, підготовка й освоєння виробництва;

- виробництво, сировина, матеріали, енергія, амортизація основних фондів, оплата праці персоналу;

- обслуговування виробничого процесу;

- збут продукції;

- оплата природних ресурсів;

- удосконалення виробництва, підвищення якості продукції.

Головним аспектом, як показують дослідження, у сучасних умовах для підприємств, організацій, об’єднань є не правильна методологія калькулювання собівартості, а вміння управляти всіма видами витрат на виробництво. Так, якщо підприємству вдасться навчитися управляти затратами на виробництво (у напрямку їх зниження), з’явиться можливість відносно безболісного реагування на не завжди послідовну та не завжди приємну для виробника податкову політику. Крім того, зниження витрат на виробництво дозволить безболісно знижати ціну своєї продукції, що робить її конкурентноспроможною та більш привабливою для покупця на ринку. А це сприяє рішенню проблеми зростання обсягу виручки, а звідси – піднесенню прибутку – головного критерію виживання підприємства в сучасних умовах господарювання.

Для рішення проблеми управління витратами на підприємстві необхідно створювати та впроваджувати таку систему управління ефективністю виробництва, яка б мінімізувала всі види витрат на виробництво в кожній одиниці продукції, робіт, послуг. І щоб відношення всіх видів витрат на виробництво до кінцевих результатів виробництва було б тільки в напрямку зменшення.

Тобто аналізувати потрібно кожну статтю витрат на виробництво тієї чи іншої продукції (роботи, послуги). І намагатися, щоб у результаті кваліфікованого управління кожна з них наближалась до мінімуму.

Наприклад, згідно структурі витрат у галузях виробництва, що входять до чорної металургії, витрати на сировину та паливо сягають у доменному виробництву 95% усіх витрат на випуск продукції.

Тому мінімізація матеріальних витрат, не тільки в металургійній галузі, призведе до значного зменшення собівартості. У цьому напрямку підприємство повинно проводити політику, що спрямована на:

- використання новітньої техніки та технології у виробництві;

- впровадження ресурсозберігаючих технологічних процесів, що дозволяють економити на вартості сировини;

- скорочення витрат на закупку сировини та матеріалів, знайшовши нових постачальників чи переглянувши на свою користь умови контрактів з діючими постачальниками;

- встановлення прямих відношень з виробниками сировини та матеріалів чи, можливо, їх самостійне виробництво;

- використання дешевих компонентів, де це можливо. А можливо, навіть внесення конструктивних змін у продукцію, що виробляється, для того, щоб мати можливість перейти на нові матеріали;

- надання першочергового значення процесу закупівлі сировини та матеріалів;

- перегляд політики обліку сировини та матеріалів з метою мінімізації податкових платежів тощо.

До основних переваг ефективного управління витратами відносяться:

- наявність своєчасної, достовірної та повної інформації про собівартість окремих видів продукції та їхні позиції на ринку порівняно з продукцією конкурентів;

- наявність ресурсів для гнучкого ціноутворення;

- прийняття управлінських рішень з використанням лише релевантної інформації;

- організація виробництва продукції, конкурентної щодо витрат та цін.

Система вітчизняного обліку потребує коригувань для забезпечення потреб управління в умовах формування ринкових відносин.

Література

1. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с.

2. П.М. Маслов, В.А. Грекова/ Економічний вісник Донбасу №3, 2007

3. М.Д. Корінько, Г.Б. Тітаренко/ Актуальні проблеми економіки №9 (99), 2009