Надання управлінських послуг в контексті нового державного менеджменту

Государственное управление / 1. Повышение роли государственного служащего на современном этапе развития общества

К. держ. упр. Соловйов В. М.

Інститут законодавства Верховної Ради України

Надання управлінських послуг в контексті нового державного менеджменту

Соціально-політичні процеси, які відбуваються в українському суспільстві, зміна пріоритетів у державотворенні, структури і правового становища вищих органів державної влади, шляхом внесення змін до Конституції, спонукають вітчизняну державну службу до пошуку моделей, які б враховували нові чинники.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, присвячених наданню управлінських послуг свідчить, що для науки і практики державного управління нині надзвичайно важливо проаналізувати європейський досвід з цього питання для визначення окремих елементів, які можна буде адаптувати до українських реалій.

Вирішальним фактором проведення адміністративних реформ у 1980-х роках у більшості західних країн стала фінансова скрута, яка зумовила спрямування зусиль на створення державного сектору «невеликого за розмірами і конкурентоспроможного, водночас підвищення рівня реагування державного управління на задоволення потреб населення шляхом раціонального використання коштів, створення гнучкого вибору та прозорості» [[1], с.9]. Пізніше такий рух у колі науковців стали називати як «новий державний менеджмент» [[2], с.3-19]. Дослідники Д. Озборн та Т. Геблер [[3], с. 325, 328] пропонують розглядати новий державний менеджмент (НДМ) як «глобальну парадигму перетворень» та «реформаторський рух». На практиці це означає розширення управлінських повноважень і самостійності «державних менеджерів» в організації надання послуг населенню на так званому квазі-ринку (система виконання визначених функцій держави недержавними організаціями – кванго) та підвищення їхньої відповідальності за продуктивність, яка в умовах ринку розглядається як «задоволення потреб споживачів», в ролі яких виступають громадяни [[4], c.4].

До основних складових НДМ відносять [1, с.13]: зорієнтованість на управління якістю роботи (performance management); гнучкий і децентралізований фінансовий менеджмент; децентралізоване управління персоналом з широким використанням оплати за результатами праці та укладанням індивідуальних контрактів; оперативне реагування на потреби користувачів та замовників державних послуг; делегування владних повноважень і відповідальності від центрального на нижчі рівні державного управління; розширення фінансування застосування ринкових механізмів, таких як запровадження внутрішніх ринків, зборів з користувачів послуг, ваучерів, франчайзингу і виставлення надання послуг на контрактних умовах; приватизацію зорієнтованих на ринок державних підприємств.

До характерних ознак НДМ слід віднести і зростання кількості агенцій. Державні чиновники сповна відчули на собі масштаби охоплення та перетворення внаслідок здійснюваних реформ НДМ. Делегування повноважень щодо надання державних послуг від вищого до нижчого рівнів управління зумовили відокремлення виконавчих функцій від перших та передачу їх виконання до периферійних виконавчих агенцій. Такий підхід до виконання державних функцій значно змінив і форми діяльності чиновників, зокрема орієнтацію не на бюрократичні процедури, а на досягнення результату, та підвищив їхню відповідальність за якість надання державних послуг населенню.

Здійснювані у багатьох розвинутих державах Заходу, в основному в таких країнах як Австралія, Великобританія, Канада, Нова Зеландія та США, в період від 1980-х років до теперішнього часу реформи системи надання державних послуг населенню характеризуються значними інноваціями. Політичне середовище в цих країнах можна розглядати найбільш сприятливим для трансформації, оскільки ідеї неолібералізму в них і дотепер мають значний вплив. Утім, модель реформування державного сектору на засадах НДМ, яка характеризується демонополізацією державних установ, просуванням в напрямку приватизації і маркетингу надання послуг, широко впроваджується і в інших країнах світу [[5]]. Водночас, існує чимало критичних і скептичних точок зору [[6]] стосовно перспективності використання НДМ: наводяться аргументи, що НДМ сягнув свого піку з початком ери електронного врядування, однак це буде проаналізовано в подальших роботах.

Зважаючи на ці особливості, встановлено, що реформи надання управлінських послуг населенню на засадах НДМ супроводжувалися: визначенням і передачею функцій держави і повноважень щодо їхнього виконання від вищого до нижчих рівнів управління (територіальних виконавчих агенцій); здійсненням приватизації надання населенню видів комунальних послуг; укладанням угод щодо надання управлінських послуг населенню між державою і приватними компаніями.

Література: