Сучасні інформаційні технології/Обчислювальна техніка і програмування

Моторна Я. В.

Буковинська Державна Фінансова Академія

Принципи функціонування електронних грошей в Україні

В останні десятиліття в Україні, як і в усьому світі, запроваджуються у різні сфери суспільного життя новації інформаційних технологій. Функціонування всесвітньої мережі Інтернет на декілька порядків збільшила швидкість збору, переробки, санкціонованого доступу та передачі інформації. Враховуючи прогресивні тенденції електронізації, уряди провідних країн світу проголосили основним напрямом соціально – економічного прогресу побудову так званого інформаційного суспільства. Серед технічних новацій потрібно виділити електронізацію товарно – грошового обміну, ділової практики, побутового зв’язку, запровадження нових засобів обміну.

Електронні гроші – це малодосліджений об’єкт для наукової економічної літератури, разом із тим їх уже тривалий час використовують у системі розрахунків за товари і послуги в глобальній мережі Інтернет, тобто вони стають основним платіжним засобом, важливим інструментом функціонування інфраструктури електронного бізнесу.

В цілому, питанням, які пов’язані з обігом електронних грошей, присвячені праці В. Міщенка, М. Савлука, М. Александрової, Н. Дмитрика, А. Лебедєва, С. Маслової, І. Свиридук. Вони загалом характеризували зміст та особливості електронних грошей. У публікаціях відображається, як правило, правовий або технічний аспект новацій [1, c. 33].

25 червня 2008 року Національним банком України затверджено Положення про електронні гроші в Україні, яким регламентовано діяльність, пов’язану з випуском електронних грошей в Україні, та запроваджено моніторинг за такою діяльністю. Згідно із цим Положенням: електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента. Поняття «електронні гроші» має три складові: економічну, технічну та юридичну.

З економічного погляду електронні гроші прив’язані до певної традиційної грошової одиниці або мають установлений фіксований курс обміну, тому їм властиві функції, які притаманні традиційним грошам, а саме міра вартості та засіб обігу.

З технічного погляду електронні гроші – це електронний запис про певний обсяг вартості, який захищений відповідними криптографічними алгоритмами. Відповідно до сучасного стану розвитку інформаційних систем і технологій електронні гроші можуть функціонувати на основі карток та на програмній основі.

З юридичного погляду електронні гроші є грошовим зобов’язанням емітента, який повинен обміняти їх на традиційні гроші за вимогою пред’явника [2, c. 50].

Електронні гроші наділені рядом особливостей у порівнянні з готівкою:

- після втрати або викрадення, попередивши кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу;

- електронні гроші можуть мати обмежений обсяг.

Крім того, важливою особливістю електронних грошей як чинника процесу визначення вартості є здатність до виконання таких вимог ринку: портативність, економічна подільність та однорідність в своїй масі, відносна міцність, дешевість у виготовленні та здатність до швидкого відтворення в будь-якій кількості.

У період 2005-2006 років спостерігалося постійне збільшення обсягу електронних грошей, проте фінансова криза вплинула на цей процес і за 2008 рік обсяг не збільшився і коливався біля позначки 640 млн. євро.

Найпоширенішою системою електронних грошей є WebMoney Transfer, що створена в 1998 році з метою забезпечення користувачів універсальним засобом

розрахунків за товари та послуги, які пропонують у мережі Інтернет, емітентом у гривнях є ТОВ «Українське гарантійне агенство» (м. Київ).

На сьогодні НБУ визначив основні умови функціонування електронних грошей в Україні, зокрема виділено п’ять учасників у системі обігу електронних грошей:

1) регулятор – НБУ, який встановлює правила і контролює обіг електронних грошей в Україні;

2) емітент – банківська установа,яка здійснює випуск електронних грошей;

3) держатель – уповноважена банком особа, яка може здійснювати всі узгоджені з емітентом операції з електронними грошима, крім емісії;

4) торговець – сторона, яка відповідно до договору з емітентом або уповноваженою ним особою, має отримувати електронні гроші за товари і послуги;

5) користувач – особа, яка здійснює платіж за придбані товари, надані послуги та може передавати електронні гроші іншим користувачам [3].

Отже, можна сказати, що електронні гроші є результатом генезису домінуючих в суспільстві знаків вартості, результатом перетворення кредитних грошей з матеріальної в нематеріальну форму, це новий об’єкт, який потребує вивчення особливостей його функціонування, обліку, контролю та аналізу.

Таким чином дослідження застосування електронних грошей має здійснюватися в аспекті використання їх як засобів обміну в соціальній та економічній системі з метою підвищення швидкості й розширення сервісу в забезпеченні потреб споживачів у товарах та послугах.

Література

1. Бодюк А. В. Електронні гроші: суть та особливості // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №9. – С. 33 – 36

2. Несходовський І. Електронні гроші // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - №4. – С. 49 – 53

3. Положення про електронні гроші в Україні, затв. постановою Правління НБУ від 25.06.2008 р. № 178