Медицина / 6. Экспериментальная и клиническая фармакология

к.м.н. Макаренко О.В., к.б.н. Слєсарчук В.Ю.

Дніпропетровська держана медична академія, Україна

Зміни показників окисної модифікації білка за умов МФТП - індукованого паркінсонізму на фоні медикаментозної корекції амантадином

Хвороба Паркінсона (ХП) – досить розповсюджене нейродегенеративне захворювання, яке розвивається внаслідок прогресуючої незворотної втрати дофамінергічних нейронів чорної субстанції. Основою сучасної концепції фармакотерапії паркінсонізму є усунення дефіциту дофаміну шляхом використання блокаторів глутаматергічної передачі – засобів групи амантадину.

Відомо, що для ХП характерним є зниження активності антиоксидантної системи захисту мозку (зменшення вмісту глутатіону, зниження активності антиоксидантних ферментів – каталази та супероксиддисмутази) та збільшення продукції вільних радикалів у процесі окислювального метаболізму дофаміну. Концепція ролі оксидативного стресу в патохімічних механізмах нейронального пошкодження при ХП визначає один з можливих шляхів патогенетичної терапії паркінсонізму – використання антиоксидантів чи засобів з антиоксидантними властивостями. Відомо, що здатність пригнічувати процеси вільно радикального окиснення притаманна засобам класу селективних інгібіторів ЦОГ-2. Враховуючи, що біль міофасціального походження є досить розповсюдженим проявом ХП, що спонукає хворого застосовувати болетамуючі препарати групи нестероїдні протизапальні засобів – НПЗЗ (в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2), ми вважали доцільним оцінити ступінь впливу зазначених препаратів на показники оксидативного стресу ЦНС за умов експериментального паркінсонізму.

Тому, метою даної роботи з урахуванням результатів раніше проведених досліджень була оцінка впливу комбінованого застосування мелоксикаму з амантадином на показники процеси пероксидаціїї білків у стриатумі головного мозку щурів за умов МФТП-індукованого паркінсонізму.

Матеріали та методи дослідження: досліди проведені на 40 білих щурах-самцях масою 280-320 г, котрі утримувались в стандартних умовах віварію ДДМА. У всіх тварин моделювали МФТП – індукований паркінсонізм шляхом вн/очеревинного введенням нейротоксину дозою 30 мг/кг. Проте, до моделювання паркінсонізму тварини вибірково були поділенні на 4 дослідних групи по 10 тварин в кожній, котрим на протязі 5 днів вн/шлунково вводились: І гр. – фіз. розчин (група контролю), ІІ гр. – амантадин 50 мг/кг, ІІІ гр. – амантадин 50 мг/кг сумісно з мелоксикамом 1,0 мг/кг та ІV гр. – інтактні тварини.

Оцінку антипаркінсонічної активності проводили згідно загально прийнятих методик, оцінюючи показники ригідності та тремору за бальною школою. В стриатумі визначали ступінь окисної модифікації білка (ОМБ). Статистичну обробку результатів проводили за методом ANOVA.

Результати дослідження та їх обговорення. Протягом 5 днів щурам вводились досліджуванні комбінації та вн/очеревино нейротоксин МФТП у дозі 30 мг/кг, за цей час сформувався статус експериментального паркінсонізму, котрий характеризувався загальною гіпокінезією з різним ступенем виразності, також реєструвались признаки згорбленості (ригідності) та спостерігались прояви тремору. Показано, що за даних умов експерименту всі досліджувані композиції проявили антипаркінсонічну дію. Так, на фоні амантадин+мелоксикам спостерігалося зниження проявів ригідності (62,5% з оцінкою в 1,0 бал), що у порівнянні з групами амантадину та контролю є статистично значимою позитивною прогностичною ознакою. Співставлювані результати дії амантадину та його комбінації з мелоксикамом спостерігались щодо проявів тремору: в дослідній групі (А+М) значно знижувалася кількість тварин з проявами тремору (до 50%), котрий оцінювався в межах 0,5-0,87 бали при максимально можливих 3,0 бала.

Відомо, що основою нейротоксичної дії МФТП є гіперпродукція активних форм кисню (АФК). АФК в умовах антиоксидантної недостатності окислювально модифікують білки, ліпіди, ДНК мембран. Тому на 90 хвилині, після останнього введення МФТП, тварин виводили з експерименту та надалі в гомогенатах тканин головного мозку визначали ступінь окисної модифікації білка.

Аналізом концентрації альдегідних та карбоксильних груп амінокислотних залишків – альдегідфенілгідразонів (АФГ) та кетонфенілгідразонів (КФГ) - у щурів встановлено зростання цих показників ОМБ –АФГ у 1,62 рази (р≤0,05) та КФГ у 1,72 рази (р≤0,05) у порівнянні з показниками інтактних тварин. За умов 5-денного введення досліджуваних комбінацій у щурів спостерігалося пригнічення процесів ОМБ різного ступеню вираженості. Так, при монотерапії антипаркінсонічним засобом - амантадином - зареєстровано статистично значиме зниження КФГ на 21,0% відповідно. Композиція А + мелоксикам виявила свій антиоксидантний ефект зниженням найбільш нейротоксичного продукту ОМБ – КФГ на 13,7% (р≤0,05).

Висновок. Аналізом та узагальненням результатів проведених досліджень встановлено, що найбільш виражені нейропротекторні властивості за показниками інгібування процесів ОМБ спостерігаються при сумісному використанні амантадину з мелоксикамом.

Відомості про авторів:

Макаренко Ольга Володимирівна, канд. мед. наук

викладач кафедри фармакології та фармакоекономіки

Дніпропетровської державної медичної академії

вул. Дзержинського, 9 м. Дніпропетровськ, 49044

Слєсарчук Владлена Юріївна, канд. біол. наук

Викладач кафедри загальної та клінічної фармації

Дніпропетровської державної медичної академії

Вул. Дзержинського, 9 м. Дніпропетровськ, 49044