Педагогічні науки / Проблеми підготовки спеціалістів

Фастовець О.О.

Дніпропетровська державна медична академія, кафедра ортопедичної стоматології

Виробнича практика з ортопедичної стоматології

як етап підготовки спеціаліста

Відповідно до положення про діалектичний зв'язок правила єдності свідомості і діяльності, а також принципу активності особистості, вивчення спеціальності має відбуватися в умовах, наближених до професійної діяльності, тому роль виробничої практики в системі навчання студента-стоматолога важко переоцінити. Так, вона дозволяє закріпити практичні навички, отримані у процесі навчання, виробити здатність до прийняття самостійного рішення в питаннях діагностики і лікування, освоїти порядок оформлення медичної документації, навчитися правильно поводитися у трудовому колективі та приймати колегіальні рішення, оволодіти правилами деонтології та медичної етики. Практика є досить важливим етапом пізнавальної діяльності як елемент матеріалізованої дії, критерій істинності знань. Треба також наголосити, що підготовка студента під час проходження лікарської практики спрямована на формування мотиваційної, когнітивної та операційної складових подальшого професійного розвитку.

Згідно з освітньо-професійною програмою вищої освіти за фахом «Стоматологія» (7.110106) виробнича лікарська практика з ортопедичної стоматології проводиться після VIII семестру протягом 4 тижнів (216 годин). Програмою практики передбачено засвоєння студентом певного переліку навичок, умінь, знань, яке стає можливим за рахунок надання індивідуального робочого місця, забезпечення тематичними хворими, обладнанням, інструментарієм та матеріалами. Вихідний рівень підготовки студентів дозволяє вести прийом самостійно, але за допомогою безпосереднього керівника – лікаря-спеціаліста вищої або першої категорії. Викладач-співробітник кафедри здійснює загальне керівництво, відповідає за взаємодію з органами практичної охорони здоров’я, проводить консультативно-пояснювальну роботу серед лікарів-кураторів і студентів, здійснює контроль та підбиття підсумків.

Стосовно методологічного обґрунтування виробничої практики з ортопедичної стоматології нами означено три основні напрямки навчання: по-перше, формування клінічного мислення, по-друге, відпрацювання практичних навичок, в-третіх, засвоєння культури спілкування із хворим.

Виходячи з вищезазначених передумов, основний час практики (80%) відводиться для роботи в клініці. Найкраще виконанню завдання розвитку клінічного мислення у майбутніх лікарів відповідає клінічний розбір і оформлення історії хвороби у щоденнику. За кожним студентом закріплюється 6-10 пацієнтів, що ілюструють такі розділи ортопедичної стоматології, як підготовка порожнини рота до зубного протезування, клініка і методи лікування патології твердих тканин зубів, пародонту, патологічного стирання, часткової і повної втрати зубів. Разом з лікарем-куратором студент проводить первинне обстеження, визначає попередній діагноз, розбирає можливі варіанти лікування і вибирає найбільш прийнятний.

Наступний рівень оволодіння спеціальністю – відпрацювання мануальних дій, перелік яких випливає, перш за все, із професіограми лікаря-фахівця. В програму практики увійшло обов’язкове засвоєння 18 практичних навичок, що переважно представляють собою клінічні маніпуляції. Особливості спеціальності також потребують виділення певного часу (20%) роботі в зуботехнічній лабораторії, коли студенти мають можливість ознайомитися з технологіями виготовлення протезів, а також самостійно виконати деякі лабораторні етапи. Слід зазначити, що чітке розмежовування маніпуляцій, диференційований облік їх засвоєння готує студента до практично-орієнтованого держаного іспиту, в основі якого лежить саме демонстрація рівня оволодіння практичними навичками.

Нарешті, немаловажною складовою професійного навчання, якій необхідно приділяти увагу під час проходження практики, є формування людських якостей відповідно до фаху лікаря, а саме здатності контролювати себе, володіти емоціями, гальмувати свої афективні реакції, адекватно поводити себе в ситуаціях стресу. Досвід свідчить, що найбільш успішною формою виховної роботи зі студентами є співбесіди з питань лікарської етики та деонтології, ілюстровані конкретними клінічними прикладами.

Наприкінці, при наявності звітних документів, характеристики керівників, відбувається захист практики з оцінкою рівня оволодіння мануальними навичками. В ідеалі залік приймається біля крісла хворого, але на наш погляд, з урахуванням певної напруженості екзаменування, можливий і з використанням фантомів та наочних приладь. При багатоступеневій системі медичної освіти оцінка вказує на здатність людини до навчання на наступному етапі. Для підвищення об’єктивності ми практикуємо використання матриці індивідуальних результатів засвоєння практичних навичок, коли кожна з них оцінюється окремо, а оцінка за практику є середньою.

Для оптимізації навчального процесу, зворотного зв’язку зі студентами, оцінки діяльності лікарів-кураторів на різних клінічних базах, нами розроблена анонімна анкета, що містить 10 пунктів. За результатами анкетування 100 студентів організаційно-методологічний рівень проведення виробничої практики в цілому їх задовольняє. Позитивним називають можливість ознайомлення з роботою ортопедичного відділення, опанування нових технологій, спілкування з лікарями, що практикують, тощо. Поруч з тим, переважна більшість респондентів (84±3,7%) вказує на проблеми з наданням індивідуального робочого місця, забезпечення хворими.

І на останнє, щодо диференційованого підходу в навчанні студентів-іноземців, серед яких спостерігається тенденція проходження виробничої практики у власній країні, що повністю виправдано з огляду на можливість адаптації отриманих знань та вмінь і полегшення процесу становлення спеціаліста в майбутньому. Досить ефективна навчальна форма серед даного контингенту – проведення підсумкових клінічних конференцій з обміном досвідом, отриманим в різних закордонних стоматологічних клініках.