Педагогічні науки. Проблеми підготовки спеціалістів

Я.Г. Гриньова

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

Правове навчання майбутніх фахівців з транспортних технологій

Учіння права на неюридичних спеціальностях ВНЗ являється актуальною потребою сьогодення. Утім, у практичній діяльності освітніх установ, викладанню права приділяється недостатня увага. Це спостереження стосується технічних навчальних закладів, де відчувається дефіцит правових дисциплін, унаслідок чого випускникам на практиці бракує правових знань, умінь і навичок при вирішенні професійних завдань. Деякими аспектами проблеми правового навчання займались такі вчені, як: В. Бабкін, М. Гординський, О. Дьоміна, В. Загрева, Г. Маркова, С. Микитюк, А. Нікітін, О. Пєвцова, М. Подберезський, І. Романова, М. Фіцула, М. Щербань та ін. Однак, як засвідчує практика, указана проблема є нагальною, а тому потребує подальшого наукового вивчення з метою втілення отриманих результатів у практику навчальних закладів.

Навчання, як педагогічна категорія – це планомірна, організована, спільна і двостороння діяльність викладачів та учнів, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи знань, навичок і умінь, процес, під час якого набувається загальна освіта, формується і розвивається особистість учня, його світогляд, засвоюється досвід людства і професійної діяльності [4,209]. М. Ярмаченко, зазначає що, навчання охоплює діяльність учителя (викладання) і діяльність учня (навчання) [5, 5-6]. С. Гончаренко характеризує «вкладання» - це діяльність учителя у процесі навчання, яке полягає у постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництво роботою учнів по засвоєнню, закріпленню й застосуванню знань, у перевірці якості знань, умінь і навичок. «Учіння», стверджує автор, це система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямованих на опанування знаннями, навичками та вміннями їх застосування у професійній діяльності, формування особистості громадянина України [1, 52]. Таким чином, окреслені позиції науковців дають підстави для визначення правового навчання як двостороннього процесу, направленого на передачу і отримання правових знань, вироблення умінь і навичок щодо їх застосування у професійній діяльності при вирішенні професійних задач. Отже, викладання та учіння права – це невід’ємні складові процесу правового навчання, який націлений на удосконалення та пізнання нових знань, оволодіння навичками та уміннями, необхідними у суспільно-професійній діяльності.

До цілей правового навчання слід відносити: підвищення рівня правової культури суспільства; виховання громадянина, здатного відстоювати і захищати свої й чужі інтереси, формування його активної громадянської позиції; формування навичок правомірної поведінки, поваги до законів держави та міжнародного права; формування нетерпимості до насилля, війн, злочинності; вивчення національних і демократичних традицій і цінностей, на базі яких відбувається вдосконалення права та формування його нових установок та ін [3, 10].

Практика свідчить про недооцінку значення правового навчання як фактора формування правової свідомості та правової культури студентів, що проявляється у надзвичайно зверхньому підході до викладання правових дисциплін. Що суттєво позначається на практичній діяльності фахівців, на їх недостатній правовій компетенції, яка проявляється у знаннях важливих галузей і інститутів права, в уміннях і навичках спрямованих на виконання типових задач професійної діяльності та виробничих функцій. Так, для фахівця з транспортних технологій, галузеві стандарти вищої освіти України (ОКХ, ОПП) встановлюють певні вимоги до правових знань та умінь. Майбутній фахівець з транспортних технологій (за видом транспорту автомобільний) повинен знати: Закони України: «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про залізничний транспорт», «Про транзит вантажів», «Кодекс торгівельного мореплавства», «Водний кодекс України», «Повітряний кодекс України», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про право власності», Господарсько-процесуальний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодекс України, Кодекс законів про працю України, «Про інтелектуальну власність», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про державну реєстрацію фізичних і юридичних осіб – підприємців», «Господарські товариства», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Митний кодекс України, Закони України: «Про зовнішньоекономічну діяльність», Європейську угоду щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), яка затверджена (ООН), Положення про фірму, Правила проведення технічного огляду автомобілів, Правила перевезень вантажів, технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезень пасажирів, багажу і пошти, Статут автомобільного транспорту, Правила прийому вантажів до перевезення, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, порядок ведення претензійно-позовної роботи на транспорті у тому числі і в межах міжнародних перевезеннях; порядок досудового урегулювання господарських спорів, норми робочого часу та часу відпочинку для різних категорій працівників автомобільного транспорту; підстави притягнення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності та ін, і цей перелік є неповний.

Майбутній фахівець з транспортних систем (за видом транспорту автомобільний) повинен уміти: за допомогою певних правил та логічного аналізу встановлювати дію нормативних актів у просторі, часі і по колу осіб, порядок державного регулювання з визначенням компетенції гілок і рівнів влади; визначати правове положення транспортних і експедиторських підприємств, їх права, обов’язки та відповідальність; встановлювати вимоги до транспортних засобів, персоналу АТП, їх кваліфікації; визначати вимоги та здійснювати контроль за дотриманням допуску на автомобільному транспорті до експлуатації транспортних засобів, організації дорожнього руху, організації перевезень; визначати перелік і форми бортової документації на автотранспорті при виконанні внутрішніх і зовнішніх перевезеннях; здійснювати контроль, організацію за якістю перевезення пасажирів, багажу, вантажів, пошти; виконувати операції прийому і здачі вантажу, а при необхідності складати акти встановленої форми; забезпечувати перевезення у змішаному сполученні; формулювати вимоги до економічного, правового, інформаційного забезпечення у змішаному сполученні; розроблювати заходи, направлені на їх забезпечення; розробити фірмове ім’я, фірмовий знак, фірмовий образ; оформити і зареєструвати установчі документи у відповідних державних органах, отримати дозволи на початок проведення підприємницької діяльності, підготувати пакети документів з ліцензування експедиторської та транспортної діяльності на автотранспорті та належні документи для проходження сертифікації; використовувати знання про регулювання автотранспорту на внутрішньому і зовнішньому (міжнародному) ринку; вибирати форму і складати міжнародні і внутрішні договори, а також вести облік виконання договорів – прокату легкового автомобіля, оренди, лізингу, страхування, на перевезення вантажу, пасажирів багажу, пошти; підготувати пакети документів на внутрішні і зовнішні перевезення; виконувати оформлення необхідних митних документів за результатами розслідування подій складати відповідні акти, визначати порядок, термін подання претензії, скласти претензійну заяву, відповідь на претензію; підготувати і подати позов до господарського суду; визначати зміст трудових договорів (контрактів), приймати та звільняти на законних підставах працівників, діяти у відповідності до норм трудового законодавства України; відрізняти види меж юридичної відповідальності; визначати умови і порядок розслідування подій за видами транспорту та послугами, що надаються; у межах своєї компетенції провести розслідування (ДАІ), результати якого документально оформити; визначати умови відповідальність за шкодую заподіяну транспортом, а при необхідності – встановити підстави для арешту транспортного засобу або підготувати і, за встановленим порядком, подати протест та ін, перелік є неповний.[2].

Для того щоб реалізувати вимоги галузевих стандартів вищої освіти України, потрібно вирішити проблеми пов’язані з викладанням правових дисциплін. Це стосується: визначення кола правових курсів, необхідних для належної професійної підготовки; потребують уточнення і конкретизації кількісні параметри змісту навчального матеріалу; доречно переглянути об’єм аудиторних навчальних годин, практика показує про їх недостатність; виявлення і ліквідації недоліків у підготовці майбутніх педагогів з правознавства та недостатній рівень правової культури професорсько-викладацького складу внз. Тому актуальність учіння правових дисциплін у неюридичних внз, у ході яких формуються правові знання, навички та уміння як невід’ємні компоненти професійної компетенції майбутніх фахівців є актуальним. Ефективність такого навчання буде залежати від правильної постановки викладання правових дисциплін у внз.

Література:

1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник./ С. У. Гончаренко. – К, 1997. – 250 с.

2. Наказ МОН України від 21.05.2004р. №409. Освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма бакалавра напряму підготовки 1004 – «Транспортні технології»

3. Певцова Е. А. Теория и методика обучения праву: учеб. [для студ. высш. учеб. заведений] / Е. А. Певцова. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 400 с.

4. Ягупов В. В. Педагогіка: навч. посіб./ Василь Васильович Ягупов. – К.: Либідь, 2003. – 560с.

5. Ярмаченко Д. М. Основні педагогічні категорії// Педагогіка і психологія. 1998. № 4. С5-6.