Педагогические науки/ 2 Проблемы подготовки специалистов

Рева А.О.

Донецький державний університет управління, Україна

Формування та вдосконалення навчальної компетенції

на заняттях з іноземної мови студентів

вищих навчальних закладів

Згідно з сучасним підходом до навчання іноземної мови поряд з розвитком та формуванням у студентів комунікативної компетенції пріоритетною задачею є формування та вдосконалення навчальної компетенції студентів, тобто вміння більш ефективно та самостійно вчитися. Такий підхід веде до зміщення традиційної парадигми навчання "вчитель – учень – підручник" на парадигму "учень – підручник – вчитель". З об’єкту навчальної діяльності студент перетворюється на більш активний суб’єкт освіти. Таким чином з'являється необхідність перегляду ролі студента та викладача.

Пріоритетним стає цілеспрямований розвиток вміння вчитися. При цьому викладач відіграє організаційну роль, виступає як ініціатор й помічник та повинен сприяти самостійному управлінню студентами своєю навчальною діяльністю, стимулювати їхній інтерес до навчання, підтримувати ініціативу, надихати на творчість та спонукати до співпраці.

Не викликає сумніву міра відповідальності викладача за знання студентів, Раніше дуже рідко йшлося про відповідальність студентів за своє навчання. Сьогодні в умовах Болонського процесу цьому питанню приділяється достатньо уваги. Дуже важливо, щоб студент із "споживача знань" перетворився на "співтворця" навчального процесу та разом з викладачем ніс свою долю відповідальності за кінцевий результат. Говорити про відповідальність за навчання можна при особистісно-орієнтованому підході та за умови автономності й самостійності студентів.

Особистісно-орієнтований підхід базується на врахуванні індивідуальних особливостей студентів, їхніх схильностей та інтересів. В межах цього підходу деякі іноземні методисти виступають за автономність та повну самостійність студентів, що означає передачу студентам контролю над навчальним процесом, тому що це сприяє мотивації та розвиває почуття відповідальності.

Але, на нашу думку, під автономністю та самостійністю треба розуміти використання таких методів, технологій та прийомів, які сприяють більш активному залученню студентів до роботи над вивченням мови як на заняттях з іноземної мови, так і в позааудиторний час, підвищуючи таким чином їхню самостійність та відповідальність.

Формування та вдосконалення навчальної компетенції, тобто вміння самостійно вчитися, допоможе створити основу для безперервного навчання, що, напевно, й має бути головною метою навчального процесу. Викладач повинен створити такі умови навчання, щоб спонукати студентів до осмислення ходу власної навчальної діяльності, оцінювання своїх досягнень, критичного ставлення до невдач, визначення труднощів, поставлення цілей для подальшого розвитку. Важливо, щоб студенти усвідомили, що, якщо вони хочуть добитися успіхів у вивченні іноземної мови, вони повинні бути готовими взяти значну долю відповідальності на себе. За умови такої організації навчального процесу студенти стають автономними.

Участь студентів у навчальному процесі з іноземної мови та його підготовці поряд з викладачем може виражатися у виконанні проектної роботи, в підборі навчальних матеріалів, в розробці завдань для своїх одногрупників. Але така організація навчального процесу є лише одним з засобів для досягнення справжньої автономії, тобто здібності управляти своїм навчанням. В більш широкому сенсі "автономний студент" є підготовленим до того, щоб після закінчення вищого навчального закладу він міг би самостійно займатися іноземною мовою. Тому навчити їх цьому є задачею викладача (як користуватися словниками та довідковою літературою, як узагальнювати інформацію в письмовій та усній формах тощо).

Сьогодні вміння працювати самостійно або з мінімальною допомогою з богу викладача чи партнера розглядається як п’яте вміння при вивченні іноземної мови. Сприяти розвитку відповідальності за своє навчання допоможе створення таких ситуацій та можливостей, за яких студенти були б здатними проявити певну міру самостійності. В цьому сенсі групова робота – це стратегія, яка направлена на те, щоб об'єднати студентів з метою досягнення певної навчальної мети. Під час сумісної роботи студенти не тільки вдосконалюють мовні навички, але й відпрацьовують вміння спілкуватися, допомагати один одному, розв’язувати проблеми, приймати спільні рішення. Але недостатньо просто об'єднати студентів у групи. Їхня взаємодія повинна бути чітко структурована (наприклад, через розподіл ролей, обов'язків) та організована. Тому від викладача потребується велика попередня методична підготовка до проведення такої роботи в аудиторії, вміння прогнозувати результати та робити відповідні висновки.

Повертаючись до питання відповідальності викладача, можна з упевненістю говорити про те, що вона полягає у формуванні у студентів відповідальності за своє навчання. Така відповідальність формується шляхом створення таких ситуацій та організації таких форм роботи, які потребують самостійного розв’язання задач та проблем.

Жоден, навіть найталановитіший педагог, не в змозі забезпечити студента знаннями на всі випадки життя. Але викладач повинен, насамперед, навчити студента самостійно добувати знання. Іншими словами, головна мета викладача – це організувати навчальний процес таким чином, щоб студенти відігравали в ньому як можна більш активну роль.

Література:

1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. редактор укр. видання д. пед. н. проф. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

2. Зеленська О.П. Формування і розвиток навичок самостійної роботи студента з іноземної мови у вищій школі // Планування та організація самостійної роботи курсантів та студентів з іноземної мови у ВНЗ МВС України. – Львів: ЛьвДУВС. – 2005. – С. 87-92.