Марина Чаплак,

Ян Чаплак,

Світлана Котова

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНОГО ПІДХОДУ В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

І.А.Зязюн зазначає, що в підготовці педагогів і психологів важливим є пошук нових методів роботи, оскільки вимоги до особистості майбутнього професіонала-психолога відрізняються від вимог до особистості студентів інших спеціальностей. У відповідності із цим необхідно формувати здатність майбутніх фахівців до рефлексії, яка сприяє професійному самовизначенню, формує спроможність самостійно вирішувати внутрішні проблеми, розв’язанню яких сприяло б формуванню самостійності у прийнятті життєво важливих рішень [2].

Такі науковці як І.Дударенко, О.Ігнатович, В.Рибалка, С.Шандрук, Н.Чепєлєва та інші акцентують свою увагу на використанні особистісного підходу як психолого-педагогічного принципу в підготовці майбутніх спеціалістів. Як зазначає В.В.Рибалка: «…найбільш специфічним при психологічній роботі з особистістю має стати дотримання вимог особистісного підходу»[8,с.127]. Тому, що, на думку І.А.Зязюна: «Смислом і ціллю освіти є Людина у постійному (впродовж життя) розвитку. Кінцевий результат освіти – внутрішній стан людини на рівні потреби пізнавати нове, здобувати знання, виробляти матеріальні і духовні цінності, допомагати ближньому, бути добротворцем. Вищий результат освіти – духовний стан нації, зростання національної самосвідомості, коли в суспільстві існують ідеї, які мають загальний інтерес і можуть бути доступними для кожного громадянина»[3,с.22-23]. Як зазначає Н.Г.Ничкало: „Людство вступило в нову історичну епоху – третє тисячоліття, ХХІ століття. Постали принципово нові проблеми – духовні, наукові, технологічні, економічні, медичні, соціально-культурні та інші”[4,с.3].

Проблему особистісного підходу розглядали такі зарубіжні та вітчизняні вчені як К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.Ф.Бондаренко, М.А.Гуліна, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, Д.Ф.Крюкова, В.С.Мерлін, П.С.Перепелиця, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, Н.В.Чепелєва, С.К.Шандрук, Т.С.Яценко та багато інших.

Мета нашого наукового дослідження полягає у розкритті особистісного підходу як психолого-педагогічного принципу в підготовці майбутніх спеціалістів до професійної діяльності.

На думку В.Рибалки: «За особистісним підходом, психіка людини має розглядатись як складне системне, цілісне, структурно-ієрархічне утворення, що має певну системну психологічну характеристику розвитку впродовж усього життя, системно регулює сукупність діяльностей і актів поведінки в конкретних ситуаціях життєдіяльності, забезпечуючи ефективну взаємодію з об’єктивною дійсністю. Як методологічний інструмент, особистісний підхід складається з концептуального уявлення про особистість, з комплексної діагностики якостей особистості, з концептуальної інтерпретації отримуваних при цьому даних, з комплексу методів цілісного, всебічного розвитку якостей особистості та умов цілісної реалізації цих якостей у відповідних видах сукупної діяльності та соціальної поведінки»[8,с.48].

С.Сисоєва аргументує той факт, що «Особистісний підхід все наполегливіше утверджується як ключовий психолого-педагогічний принцип організації навчально-виховного процесу». [5,с.58-59]

На думку І.Дударенко: «Розробка особистісного підходу – дуже складна теоретична і практична проблема. Гуманістичний підхід дає можливість сприймати людину як „відкриту можливість” само актуалізації. В межах гуманістичного напрямку людина розглядається як неповторна унікальна цілісність, якій притаманний певний ступінь свободи від зовнішньої детермінації завдяки тим цінностям, якими вона керується»[1,с.114].

В.В.Рибалка, узагальнюючи історичні тенденції становлення особистісного підходу у вітчизняній психології в працях таких відомих науковців-дослідників як Л.І.Божович, І.С.Кон, Н.С.Лейтес, К.К.Платонов, Б.О.Федоришин, пропонує розглядати запропонований науковий підхід як «…певну сукупність концептуальних і методичних засобів…»[8,с.127]. Він пропонує такі основні складові особистісного підходу[8,с.127-128]:

1) «…особистісний підхід повинен базуватися на цілісному, системному уявленні про особистість з певною структурою психічних якостей особи»[8,с.127]. І пропонує використовувати концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості як основу систематизації категорій і понять наукової психології, аргументуючи це тим, що дана «…структура розглядається як база для створення ідеальної моделі особистості. Надалі на основі цієї ідеальної моделі при комплексному психологічному вивченні якостей особистості конкретної людини може бути сформована індивідуальна модель особистості»[8,с.127].

2) «…необхідною складовою особистісного підходу є розробка та використання особистісно орієнтованого комплексу методів вивчення (психодіагностики), стимуляції, розвитку та реалізації творчого потенціалу людини»[8,с.128].

3) «…особистісний підхід має спиратися на цілісне уявлення про життєвий шлях особистості, охоплювати, по можливості, найбільш важливі, довготривалі, ключові періоди її становлення, враховувати, що життя людини має цілісну будову, характеризується певним сполученням ліній розвитку, накопичення, збагачення і трансформації притаманних особистості якостей та їх втілення у процесі та продуктах діяльності та поведінки»[8,с.128].

4) «…особистісний підхід повинен забезпечувати таке визначення індивідуально- та соціально-психологічних особливостей людини, яке б давало змогу прогнозувати, попереджати, виявляти і розв’язувати гострі особистісні проблеми людини і завдяки цьому запобігати втратам її творчого потенціалу, надавати їй адекватну допомогу у компенсації відхилень від норми, у становленні здорового способу життя, у здійсненні творчого розвитку та плідної діяльності й поведінки»[8,с.128].

5) «…особистісний підхід має бути представлений, реалізований у цілях, змісті й методах навчально-виховної роботи сучасної школи…»[8,с.128].

Робочий варіант концепції тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості «…створений на основі інтеграції існуючих підходів (індивідуально-психологічного, соціально-психологічного, діяльнісного, вікового та системно-психологічного), принципів психологічної науки (детермінізму, відображення, єдності психіки та діяльності, розвитку, системно-структурного), синтезу наукових уявлень ряду вітчизняних та зарубіжних психологів про особистість та її структуру»[11,с.82]. Реальне запровадження особистісного підходу в навчально-виховний процес в системі неперервної освіти можливе за умов суттєвої, особистісно спрямованої трансформації існуючих форм і методів навчально-виховної роботи педагогів, проведення цілеспрямованої організаційної, науково-методичної роботи педагогічних колективів, працівників психологічної служби та подальшого поглибленого вивчення проблем, що постають на його шляху[8,с.26].

Застосування особистісного підходу в підготовці майбутніх психологів і педагогів різноманітних галузей їх діяльності допоможе досягнути якостей, які б характеризували особистість у вищій мірі продуктивності професіонала. Щоб іти в ногу з часом, майбутній професіонал має завжди прагнути до збагачення своїх знань, удосконалення власної професійної майстерності. Він мусить відчувати життєвий пульс сьогодення і спрямовувати свою професійну діяльність у русло постійного творчого пошуку. Ідеї цілісності, єдності особистісного та професійного розвитку людини є основою розроблених концепцій, де фактором розвитку є внутрішнє середовище особистості, її активність, потреба в самореалізації.

Література:

1. Дударенко І.С. Психолого-педагогічні умови набуття професійної ідентичності майбутнім психологом-практиком – С.112-116.

2. Зязюн І.А. Сучасні технології професійної підготовки особистості в умовах неперервної освіти // Персонал. - 2000. - №5. – С.7-14.

3. Зязюн І.А. Філософські засади освіти: освітні і виховні парадигми, освітні технології, діалектика педагогічної дії / Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. – К.: 2003. – С.11-59.

4. Ничкало Н.Г. Професія вчителя вічна / Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. – К.: 2003. – С.3-10.

5. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті / За ред. С.О.Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – С.58-59.

6. Рибалка В. Єдність та суперечність соціальності та індивідуальності особистості як предмет діяльності практичного психолога. // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.37-45.

7. Рибалка В. Концепції особистості у вітчизняній психології. // Психолог - К.: Видавничий дім «Шкільний світ»., 2003. -- №52. – С.1-20.

8. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології. – К.: Ніка-Центр. 2003. – 204с.

9. Рибалка В.В. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія/ За ред. І.А.Зязюна/. – Київ: Видавництво “Віпол”, 2000. – 626с.

10. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників. – К.: Деміур, 1998. – 160с.

11. Рибалка В.В. Особистісний підхід як психолого-педагогічний принцип організації профільної та професійної підготовки учнівської молоді // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник. – Київ, Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.– С.80-90.