Психология и социология /13. Современные

технологии социологических опросов

Освітні потреби осіб з функціональними обмеженнями: соціальна інтерпретація

Д. с. н. Дікова-Фаворська О. М.

Житомирський економіко-гуманітарний інститут

Міжнародного університету «Україна»

Необхідність осмислення людиною свого призначення, «самовиправдовування» своєї життєдіяльності обумовлює виявлення цілей, ідеалів, установок, умонастрою і ліній поведінки людини. Використовуючи методику соціологічного дослідження, ми спробували виявити перспективи ціннісно-гуманітарної адаптації осіб з функціональними обмеженнями до умов, що складаються в українському соціумі, освітні умови для напрацювання інвалідами таких професійних та загальнокультурних компетенцій, що дають їм змогу бути конкурентоспроможними у сучасній Україні.

Для студентської молоді з функціональними обмеженнями емпіричними індикаторами соціального настрою виступають можливості самореалізовуватися відповідно до своїх особливих потреб, спілкуватися на рівних правах із здоровим оточенням у різних соціальних контекстах, мати доступ до якісної освіти, достатньо оплачуваної роботи та продуктивного дозвілля тощо. Стиль життя студентів з особливими потребами окреслюється низкою проблем, серед яких, – скрутне матеріальне становище, обмежене коло спілкування, пригнічений емоційний стан в сім’ї, що поглиблюється проблемами зі здоров’ям представника досліджуваної соціальної групи. Як вихід зі стану соціальної ексклюзії особам з інвалідністю пропонується отримання освіти, в тому числі вищої, опанування престижною спеціальністю з подальшим раціональним працевлаштуванням. З цією метою обґрунтування цієї ідеї автором було зроблено вторинний аналіз результатів загальнонаціонального опитування «Становище студентської молоді України» [1; 2].

Дані опитування показують, що сім’ї студентів, які мають проблеми зі здоров’ям, знаходяться на нижчих сходинках суспільства. Причому родини студентів з хронічними захворюваннями – нижче, ніж «здорових», а родини студентів «з поганим здоров’ям» – нижче, ніж сім’ї студентів з хронічними захворюваннями. Серед студентів вищих навчальних закладів, що мають значні проблеми зі здоров’ям, більше дівчат, ніж хлопців. Причому, чим гірше стан здоров’я, тим менше юнаків: серед студентів з поганим станом здоров’я чоловіків – 36%, серед «хроніків» – 25%, серед «здорових» студентів – 41%. Це свідчіть про те, що жінки з проблемами здоров’я мають більше прагнення до отримання вищої освіти, ніж чоловіки.

Серед студентів з поганим станом здоров’я – найбільша частка (56%) вчаться на бюджетній основі. Найбільша частка студентів, які навчаються у приватних ВНЗ (23%), – серед студентів, які мають хронічні захворювання. Серед жінок і чоловіків з поганим станом здоров’я на держбюджеті навчається однакова кількість – 56%. Разом з тим серед юнаків цієї групи студентів в державному ВНЗ на контракті навчається 31%, а серед жінок – 22%; у приватних вищих навчальних закладах навчаються 13% юнаків і 22% жінок з поганим здоров’ям.

Існує залежність між станом здоров’я студентів і факультетами, які вони вибирають. Так на факультетах економіки, комерції та підприємництва навчається 19% від загальної кількості студентів з особливими потребами, 26% від кількості студентів з хронічними захворюваннями і 23% – від кількості здорових студентів. Тобто молоді люди з вадами розвитку рідше вибирають професії, пов’язані з економікою, комерцією, бізнесом. Інженерно-технічні науки вивчають 14% від загальної частини здорових студентів, 15% – від студентів з особливими потребами і тільки 10% студентів з числа тих, хто має хронічні захворювання, що на 30% менше, ніж серед інших категорій.

За рейтингом, студенти з вадами здоров’я обирають спеціальності таким чином: найвищий рівень – 19% підприємництво і комерція; 15% – інженерно-технологічні науки; 14% – гуманітарні науки; 9% – педагогічний профіль. Це дає підстави зробити висновок про те, що студенти, які мають значні проблеми зі здоров’ям, орієнтовані на самостійне працевлаштування, організацію власного бізнесу, можливо за підтримки батьків чи за можливості отримання пільгових кредитів. Друга позиція свідчить про те, що ця категорія студентів має хист до техніки, комп’ютерних технологій, що дасть їм змогу повноцінно самореалізуватись; орієнтація на гуманітарні та педагогічні науки, на жаль, іноді пов’язана з недостатнім опануванням точними науками у зв’язку з навчанням у спеціалізованих навчальних закладах або дома за індивідуальним планом. Таким чином, вибір профілю навчання студентів з проблемами здоров’я залежить від багатьох факторів, а не тільки стану здоров’я.

Розподіл відповідей студентів на запитання „Якби Вам знову довелося вирішувати питання про вибір ВНЗ, чи обрали б Ви сьогодні той самий ВНЗ?” показав, що 24% студентів із добрим станом здоров’ям не обрали б («не обрали» та «скоріше, ні») ВНЗ, в якому навчаються. Серед студентів з поганим здоров’ям таких 34%, а серед студентів з хронічними захворюваннями – 29%. Ці дані свідчать про те, що значна частина студентів поступає у ВНЗ не за бажанням, а за інших обставин. Серед студентів з вадами розвитку кожний третій навчається там, куди не поступав би, якщо була така можливість. Серед студентів з нормальний станом здоров’я таких 24%, що на 10% менше. Стосовно вибору спеціальності, дані дослідження показали, що по 23% «здорових» студентів і студентів, які мають хронічні захворювання не обрали б ту саму спеціальність. Серед студентів з вадами розвитку таких - 30%, тобто на 7% більше. Це ще раз підтверджує думку, що абітурієнти зі значними вадами здоров’я повинні проходити певну підготовку не тільки професійного спрямування, а й соціально-адаптаційну підготовку для входження в інтегроване освітнє середовище.

Володіння іноземною мовою – необхідна умова професійного успіху випускника будь-якої спеціальності. Серед студентів з хронічними захворюваннями додатково займаються іноземною мовою 25% осіб, серед тих, хто має вади здоров’я – 23%, серед здорових студентів – 19%. Тобто студенти, які мають вади зі станом здоров’я, більше, ніж інші, підвищують свою конкурентоспроможність за рахунок отримання додаткових знань та навичок.

Необхідним компонентом вищої школи є наукова діяльність. Студентам пропонуються такі форми науково-дослідної роботи, як участь у наукових гуртках, студентському науковому товаристві, організація та участь у наукових конференціях та конкурсах творчих наукових робіт тощо. Не приймають участі у студентських конференціях 57% студентів з добрим станом здоров’я, 55% студентів – з хронічними захворюваннями і 51% – студентів з поганим здоров’ям. У наукових конференціях у ВНЗ студенти з проблемами здоров’я займають активну позицію і як учасники, і як організатори цих заходів. У наукових конференціях за межами ВНЗ студенти з проблемами здоров’я беруть більш активну участь, ніж студенти з добрим станом здоров’я. Студенти з вадами здоров’я більш активно займаються науковою діяльністю. Це пов’язано з прагненням розширити коло спілкування, довести собі і колегам свою спроможність, інтелектуальне зростання та бажання отримати професійні знання принципово нового якісного змісту.

Необхідною вимогою до сучасного професіонала є комп’ютерна майстерність. Серед студентів з поганим здоров’ям 64% чоловіки-студенти працюють у якості користувачів, 33% – як програмісти; серед жінок 88% – у якості користувача, 10% – як програмісти. Серед студентів-чоловіків з поганим здоров’ям самостійно працюють в Інтернеті, – 82%, серед жінок – 62%. Зовсім не працюють в Інтернеті 4% чоловіків і 10% жінок. Серед студентів з поганим здоров’ям більше тих, хто використовує Інтернет для читання газет, сайтів новин. Це пов’язано зі звичкою проводити вільний час у віртуальному середовищі, задовольняючи потребу у спілкуванні через комп’ютерні технології. Студенти, які мають вади здоров’я та глибокі хронічні захворювання досить активно працюють над підвищенням своєї комп’ютерної майстерності, користуються Інтернетом як для задоволення потреби у спілкуванні, так і для отримання інформації з метою підвищення рівня навчальних робіт, а також – для знайомства з новинами.

Проблеми молоді носять системний характер та проявляються у пониженні економічної активності молоді та погіршенні соціального здоров’я молодого покоління, у негативній оцінці самою молоддю можливостей своєї самореалізації у суспільстві. Детермінантами такого самопочуття молоді багато у чому виступають соціальна та економічна практика, а також ступінь затребуваності її життєвого потенціалу. Незважаючи на те, що більшість студентів-інвалідів у соціальній стратифікації знаходяться на нижчих сходинках суспільства, 56% з них мають можливість навчатися на бюджетній основі; у приватних ВНЗ навчаються 23% осіб з хронічними захворюваннями. Всі ці студенти у більшій мірі, ніж здорові, зорієнтовані на самостійне працевлаштування, на організацію власного бізнесу. Тому пріоритетними напрямами у їх професійній спрямованості є підприємництво і комерція та інженерно-технічні спеціальності. Як правило, більшість з них мають здібності до техніки, комп’ютерних технологій. Вибір гуманітарних та педагогічних спеціальностей вони, частіше всього, пов’язують з більш низьким рівнем освіти, отриманої у спеціальних навчальних закладах та за індивідуальним планом.

Це дозволяє зробити висновок, що вибір їх професійних стратегій залежить не тільки від стану здоров’я; великий вплив чинять і фактори соціально-економічного характеру. Хоча третина з них поступають у вищі навчальні заклади не за власним бажанням, а в силу різних інших причин (таких на 10% більше серед студентів з вадами здоров’я, ніж серед здорових студентів), проте, їх вибір досить мотивований і усвідомлений. У них є розуміння, що для входження в інтегроване освітнє середовище їм треба проходити спеціальну соціально-адаптаційну підготовку. Серед основних труднощів і бар’єрів на цьому шляху вони відзначають, в першу чергу, непристосованість приміщень більшості навчальних закладів до особливих потреб студентів з обмеженими можливостями здоров’я, а також те, що викладачі ВНЗ не володіють у достатній мірі методиками інклюзивного навчання. Всі респонденти вказують на недостатній рівень сучасності наданих освітніх послуг.

У ході порівняльного аналізу виявилося, що студенти з вадами здоров’я мають сильнішу мотивацію і більш дієві установки, ніж здорові студенти, на отримання якісної освіти і на формування необхідних компетенцій, що дозволило б їм бути конкурентоспроможними на ринку праці. Так, вони більше, ніж здорові студенти, зацікавлені у вивченні іноземних мов (відповідно, 25% і 19%), більш активно приймають участь у наукових конференціях (правда, в силу обмеженості пересування – у рамках ВНЗ), ефективно оволодівають комп’ютерними технологіями (19% студентів-інвалідів і 13% – здорових студентів можуть працювати на рівні програмістів, а не просто користувачів). В Інтернеті постійно працюють 23% осіб з функціональними обмеженнями здоров’я і 19% – здорових студентів. Причому, більшість з них охоче знаходяться у віртуальному просторі, багато читають газет, сайтів, адже для них важливо розширити коло спілкування. Ці особливості навчальних та професійних орієнтацій студентів з вадами здоров’я свідчать про їх націленість на розвиток конкурентоспроможності, на самореалізацію відповідно до своїх особливих потреб.

Література:

1. Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами: Державна доповідь. – К., 2002. – 160 с. – (Препр. / Міністерство праці та соціальної політики України; Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство освіти і науки України та ін.).

2. Зайнятість молоді з функціональними обмеженнями / О. Яременко, К. Бондарчук, Н. Комарова та ін. – Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2003. – 69 с.