Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

К.е.н. Карасьов О.П., Карасьова О.С.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Шляхи й резерви підвищення ефективності продукції тваринництва

Тривалий спад сільськогосподарського виробництва та зниження його ефективності вимагають від працівників аграрної сфери додавання більших зусиль для виходу зі складного стану, стабілізації виробництва, підвищення його ефективності.

Принциповою відмінністю сучасного періоду в порівнянні з дореформеним, є те, що економічний стан підприємств, незалежно від форми власності, залежить від результатів їхньої виробничо-фінансової діяльності. При цьому роль трудових колективів у процесі управління виробництвом на селі, в підвищенні його ефективності, значно зростає. Завдання підтримки виробництва на певному рівні ефективності й роботи при постійному рості виступає сьогодні на перший план, як одне з найважливіших рис аграрної політики.

В цьому зв’язку обґрунтування пріоритетних напрямків підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки є досить актуальною проблемою. Вона об’єктивно обумовлена й вимагає всебічного дослідження, виявлення основних факторів і резервів, за рахунок яких може бути досягнута їхня ефективність.

У період формування ринкових відносин у тваринницькій продукції спостерігається стійкий спад виробництва, зниження його ефективності.

Одна з основних причин спаду продукції тваринництва пов’язана з незадовільним станом кормової бази, низьким рівнем годівлі, незбалансованістю кормового раціону.

Різко знизилася ефективність використання кормів, генетичні можливості тварин використаються в найкращому разі наполовину.

Зростання виробництва м’яса можна забезпечити тільки на основі раціонального використання виробничого потенціалу. Його ефективність обумовлена впливом наступних основних факторів: економічні, соціальні, природні й біологічні.

До економічних факторів належать:

1. Інтенсифікація сільського господарства. Рішення цього завдання можливо на базі досягнень науково-технічного прогресу, впровадження інтенсивних технологій і раціональних форм організації виробництва.

2. Прискорений науково-технічний прогрес, розвиток виробничої інфраструктури. У рішенні продовольчої проблеми першочергову увагу повинно приділятися сферам заготівлі, зберігання й реалізації продукції.

3. Розвиток спеціалізації й концентрації на базі сільськогосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

4. Удосконалювання економічних відносин і умов роботи в сільському господарстві:

- управління й планування в галузі;

- система заготівель;

- ціноутворення;

- матеріальне стимулювання за підвищення якості роботи й продукції;

- відповідальність за результати господарсько-фінансової діяльності.

5. Удосконалювання взаємин між сільськогосподарськими, промисловими й заготівельними підприємствами всіх галузей, що входять до складу АПК, підвищення їхньої взаємної відповідальності за збільшення виходу кінцевої продукції й зниженню витрат на її виробництво.

6. Суворе дотримання режиму економії, зниження собівартості продукції, підвищення її якості.

7. Основним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності тварин при ощадливому витрачанні матеріально-грошових коштів на вирощуванні тварин. Основу розвитку тваринництва становлять добре збалансовані раціони годівлі й належний догляд за тваринами. У цьому зв’язку першочергове значення повинне бути приділене прискореному розвитку кормової бази.

Підвищення економічної ефективності тваринництва немислимо без подальшого росту рівня комплексної механізації всіх технологічних процесів. Необхідно повністю механізувати роздачу кормів, збирання гною на фермах і подачу води. При комплексній механізації трудомістких процесів витрат праці на одиницю тваринницької продукції можуть бути скорочені на 35-40%.

Великим резервом підвищення рентабельності продукції тваринництва є поліпшення якості продукції. Це стосується не тільки до м’яса тварин і птиці але й іншим видам продукції.

Важливе значення в підвищенні економічної ефективності виробництва продукції тваринництва приділяється вдосконаленню форм організації й матеріального стимулювання праці.

Активна інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами й фінансовою підтримкою з боку останніх сприяють модернізації виробничої бази.

В останні роки, внаслідок використання екстенсивних факторів розвитку тваринництва, знижується ефективність діяльності тваринництва України. Для підвищення ефективності та його стабільного розвитку основна діяльність в аграрних формуваннях має бути направлена на інтенсифікацію галузі, широке впровадження інноваційного механізму. Це призведе до зростання середньодобових приростів живої маси тварин. Підвищення середньодобових приростів, вдосконалення цінової політики безпосередньо впливатиме на зростання ефективності тваринництва.