Здобувач Прийдак Т.Б.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Розвиток і підвищення ефективності

виробництва цукрових буряків

Цукрові буряки відносять до інтенсивних сільськогосподарських технічних культур, тобто таких, що вимагають значних витрат матеріальних та трудових ресурсів. В той же час, буряківництво (при певних умовах) є високоприбутковим і сприяє зміцненню економіки підприємства.

В Україні традиційно цукрові буряки були найпріоритетнішою технічною культурою, а прибуток становив левову частку прибутку від усього рослинництва. Рівень розвитку виробництва цукрових буряків значною мірою визначає стан економіки аграрно-промислового комплексу та активність формування вітчизняного ринку цукру.

Цукровий буряк має велике значення як для економіки всього господарства України, так і для економіки кожного бурякосійного господарства. По-перше, коренеплоди цукрових буряків є сировиною для виробництва продукту харчування - цукру; по-друге, від продажу цукрової сировини бурякосійні підприємства одержують до половини грошових надходжень і до третини загальної суми чистого доходу рослинництва; по-третє, цукрові буряки - значне джерело поповнення кормових ресурсів у вигляді гички, а також жому, патоки і комбікормів, які одержують господарства за продаж цукрових буряків (при врожайності 300-350 ц/га господарства одержують близько 65 ц к. од. з 1га, що еквівалентно врожайності ячменю понад 40 ц/га ); по-четверте, цукрові буряки підвищують загальну продуктивність сівозміни.

Економічна ефективність виробництва цукрових буряків визначається системою показників серед яких основними є врожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціни, рентабельність і розмір прибутку з одиниці посівної площі. Основними бурякосіючими областями України є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Тернопільська, Київська, Харківська та Сумська, які забезпечують понад 70 % валового виробництва цукрових буряків. Концентрація їх посівів (у деяких регіонах вони займають до 15-19 % загальної посівної площі) вимагає ув'язки їх виробництва та переробки. Необхідна раціональна організація сировинних зон цукрових заводів, коли досягається оптимальне співвідношення між виробничою потужністю заводу та можливостями господарств по виробництву сировини.

Україна має всі можливості забезпечувати внутрішні потреби в цукрі з власної сировини і навіть продавати його іншим державам. Якщо вміло, виходячи з наукового обґрунтування, виділити зони виробництва цукрових буряків, забезпечити їх глибоку переробку за допомогою сучасних технологій і розширити асортимент продукції, то наш цукор та цукровмісні вироби будуть цілком конкурентноздатними навіть на високо насиченому європейському ринку.

Високоякісна і глибока промислова переробка цукрових буряків, повне насичення ринку цукром стануть реально можливими на базі докорінної реконструкції і модернізації тих, що дають для будівництва нових цукрових заводів з сучасною технологією безпосередньо в зонах виробництва коренеплодів відповідно агро кліматичного і ґрунтового потенціалу бурякового поясу України. Звичайно, тут нам не обійтися без широкого залучення вітчизняних, іноземних інвесторів та новітніх технологій виробництва, для чого необхідні відповідні державна і регіональні програми, конкретні економічні проекти, а також для чинників стимулювання економічних інтересів до притоку внутрішніх і зовнішніх капіталів в цю галузь виробництва.

Передусім потрібно зазначити, що майбутнє економіки галузі буряківництва пов’язане з виконанням на макро- і мікроекономічному рівнях основних засад державної аграрної політики на період до 2015 року.

Неефективність державної політики цукробурякового підкомплексу зводиться до невтручання у врегулювання промислових і сільськогосподарських цін за допомогою економічного механізму, іншими словами, її розвиток значно стримується наростаючим їх диспаритетом, ввозу дешевого імпорт-цукру-сирцю, нераціонального використання бюджетних коштів, наявності великих політичних ризиків, які відлякують інвестора вкладувати кошти в цю сферу виробництва, тощо. Крім того не діють ринкові інструменти ─ страхування від цінових коливань і погодних негараздів, обмежений обсяг кредитів. І це, безумовно, блокує проведення ефективних реформ в цукробуряковому підкомплексі України. Тому відповідні їх корективи вкрай необхідні.

Переведення галузі на інтенсивні рейки розвитку унеможливлює ряд чинників. Велика увага приділяється якості насіння, яке є фундаментом цукрової галузі, засобам захисту рослин, добривам, залежно від регіону, визначенню оптимальних площ цукрових буряків, пошукові шляхів здешевлення цукру, насамперед через підвищення урожайності, оптимальне завантаження цукроварень, стабілізацію цін на пально-мастильні матеріали тощо. Місткість зовнішнього ринку цукру України, за нашими розрахунками, може становити в межах 3,5-4 млн. т. У ситуації, що склалася, українським виробникам доцільно зберігати традиційні зовнішні ринки, а саме країн СНД та Балтії, і передусім Росії. Реальними ринками збуту українського цукру є також Східно-азіатські країни та країни Близького Сходу. Але цього можна досягти лише завдяки підвищенню якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Позитивний поштовх розвитку зовнішньоекономічної діяльності галузі забезпечило б формування мережі оптової торгівлі цукром, розробка заходів підтримки вітчизняних експортерів.

Таким чином, цукробурякове виробництво має розвиватись, як експортно-орієнтована сфера і поряд з ринковим трансформуванням організаційно-виробничої структури АПК та відносин власності, становити частину стратегії економічного розвитку України.

Сьогодні цукрова промисловість України перебуває в кризовому стані. За останні роки значно знизилися врожайність і валові збори буряків, отже — і виробництво цукру Основними причинами спаду виробництва є:

а) загальна економічна криза;

б) зруйнування старої адміністративної системи управління та безсистемний перехід до нерегульованого ринку;

в) повна втрата державного впливу на економічні процеси в цукробуряковому виробництві та контролю за випуском і реалізацією продукції підгалузі;

г) відсутність обґрунтованої державної економічної політики в цукровій та суміжних підгалузях промисловості, а також недосконалість законодавства, щодо ефективного функціонування виробництва в ринкових умовах;

д) недостатнє фінансування технічних і матеріальних ресурсів;

е) бартеризація економічних взаємовідносин між виробниками сировини і заводами;

є) значне подорожчання енергетичних і матеріальних ресурсів, а також техніки для вирощування, збирання, транспортування і переробки цукрових буряків.

З огляду на це, необхідними умовами забезпечення високоефективного функціонування цукрової промисловості України є нарощування потужностей перспективних заводів до оптимальних розмірів, а також виведення з експлуатації малопотужних, технічно спрацьованих підприємств і пристосування їх для виробництва інших видів продукції.

Досвід показує, що реструктуризацію підприємств підгалузі треба здійснювати з урахуванням розвитку буряківництва, реальних обсягів виробництва сировини і продукції; досягнення мінімальних виробничих затрат, зниження собівартості продукції; встановлення відповідних нормативів, надання підприємств довгострокових кредитів для вдосконалення технології виробництва і підвищення якості продукції.

З огляду на викладене, можна рекомендувати такі шляхи прискорення виходу цукрової промисловості з кризи:

- прийняти закон про регулювання виробництва і реалізації цукру, сформувавши в ньому галузевий ринковий економічний механізм (і в першу чергу — ціновий), який би відображав особливості виробництва, реалізації та експорту цукру і забезпечував узгодження інтересів виробників сировини, цукрових заводів, держави та споживачів продукції на основі угоди між асоціацією цукрових заводів, асоціацією виробників сировини та державою;

- сприяти утворенню добровільних формувань у буряковому виробництві та їх реформуванню у цукровій промисловості;

- створити організації з оптової торгівлі цукром і забезпечення заводів підгалузі відповідними матеріально-технічними ресурсами.

Державі необхідно стимулювати розвиток цукробурякового виробництва шляхом призупинення на період відновлення виробництва оподаткування прибутків, господарств та цукрових заводів, які використані на інвестування ресурсозберігаючих технологій, переоснащення цукрових заводів, введення в експлуатацію нових технологічних ліній з промислової переробки цукру на технічні цілі, глибокої переробки супутньої продукції цукру на технічні цілі, глибокої переробки супутньої продукції цукроваріння, створення нових робочих місць.

Література:

1. Бондар В.С. Гострі проблеми вітчизняного цукрового ринку. - Київ. 2007

2. Сінченко В.М., Пиркін В.І., Пастух Ю.А. Проблеми підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків // Економіка АПК.-2000.-№2.-с.55-59

3. Статистичний бюлетень „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств Полтавської області”.

4. Статистичний щорічник України за 2010р.-К.: Техніка, 2011