Экономические науки/14.Экономическая теория.

Довгий О. В.

Буковинська державна фінансова академія

Цивілізаційні тренди: глобалізація та демографічний перехід

Постановка проблеми. Протягом ХХ – початку ХХІ століття спостерігаються швидкі темпи зростання населення, що перевищують економічне зростання. В умовах глобалізації, взаємної інтеграції країн, для всієї міжнародної спільноти й кожного її учасника постає питання перенаселення та нестачі ресурсів, що може призвести до нових соціально-економічних криз.

Аналіз досліджень і публікацій. Вивчаючи вплив демографічних факторів на економічне, політичне та соціальне становище окремих країн та світу в цілому, необхідно звернути увагу на публікації Капіци С.П., Коротаєва А.В., Кузьмича А., Курзи-Мурзи С., Халтуріної Д.А.

В світовій економічній думці, за участю міждержавних організацій, сформувалася думка про необхідність запобігти перенаселенню, як такому, що матиме катастрофічні наслідки для усього людства. Актуальність цієї статті зумовлена необхідністю визначити деякі аспекти сучасної демографічної ситуації в світі.

Виклад основного матеріалу досліджень. Вперше в СРСР про плани держав-лідерів щодо геополітичної, демографічної та економічної перебудови світу та неомальтузіанський рух заговорив А. Кузьмич. Сенс його праць полягав в тому, що пострадянські країни перетворяться в сировинні придатки, штучно стимулюватиметься обмеження зростання інших націй (що є наслідком теорії «золотого мільярду»).

Концепція «золотого мільярду» будується на двох постулатах:

а) кількість населення зростає невпинно [10], більше того, - якщо спочатку воно зростало лінійно, потім експоненціально, з прискоренням, то,

Рис. 1. Модель зростання населення

наближаючись до 2050 року, ріст стає гіперболічним та прямує до безкінечності. При чому вже сьогодні населення Землі складає більше 6,5 млрд. чол., що в рамках планети неминуче веде до вимирання (рис.1).

б) ресурси обмежені і навіть за оптимального використання всіх ресурсів лише 1 мільярд людей зможе жити в благополуччі, - так званий «золотий мільярд», найчастіше – населення розвинутих країн; (зазначимо, що 1 американець споживає стільки ж ресурсів, скільки 1450 жителів Індії).

Концепція розвивається і приходить до висновку, що «…існує дві прірви, що постійно розширюються, характеризують сучасні кризи людства: прірва між людиною і природою, і прірва між Північчю і Півднем, багатими і бідними» [8] і ми бачимо, як глобалізація лише поглиблює різницю між сильними і слабкими (рис.2). Проте в умовах однакового рівня продуктивності економічне зростання обмежене і бажання світової бізнес-еліти взяти доки існує можливість під контроль ключові ресурси, які все закінчуються, стає очевидним. Ось і тут виникає проблема, оскільки вважається, що лише «один мільярд працює продуктивно (фактично, говориться про «країни першого світу»), інші – дармоїди» [1], але ці непрродуктивна частина також споживає дорогоцінні запаси і не захоче віддавати їх просто так

Рис.2

Важливою культурною програмою, що готує пересічного громадянина до нових технологій контролю над країнами третього світу, був показ війни в Перській затоці - і навіть не стільки війни, як ембарго на торгівлю з Іраком. Преса доповідала про страждання населення, про дитячу смертність через брак харчування і ліків, публікувалися страшні знімки штабелів мертвих немовлят, покладених в коробки від взуття. Це був експеримент: чи сприйме людина Заходу таке поводження з кинувшим виклик народом "іншого світу".

Проблема в тому, що цивілізовану людину можна переконати в тому, що вона відрізняється від інших, провести поділ на людей-власників (продуктивний клас) та тих, хто лише прагне у них цю власність відібрати (створення «ефект осадженої фортеці» для Заходу). А це основа для громадянських конфліктів та політичних переворотів.

Штучне нагнітання міжнародної ситуації має суто політичний та економічний характери і стає носієм інтересів бізнес-еліти. Воно не відбиває реальної суті речей.

Тому розглянемо демографічне питання повніше.

Рис.3. Рівень зростання населення, дані по всьому світу

Рис.4. Графік народжуваності, дані по всьому світу.

Протягом другої половини ХХ століття темпи зростання населення (рис.3) справді були загрозливо величезними, але після піку в кінці 80-тих починають спадати все більше. Ми бачимо, як демографічний тренд прямує до нуля далі 2050 року, ріст припиняється.

З фертильністю така ж тенденція. У 1990 році жінка в середньому народжувала 3,3 дитини, в 2002 вже 2,6, що трохи вище за рівень необхідного для відтворення населення. А в першій половині 60-х він був у середньому по світу 4,95. Для відтворення населення сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість народжень на одну жінку) повинен бути 2,11-2,15. З сотні лідерів по народжуваності тільки в Тонга кількість дітей на жінку зросла на 0,1%. В усіх країн-лідерів з максимальною кількістю дітей на жінку спостерігаються депопуляційні тренди. Спостерігається схожа ситуація, що й у розвинених країнах, тільки з деяким запізненням і тому глобальна демографічна криза світу не загрожує.

Проте питання перенаселення все ще залишається відкритим: відомо, що споживання зростає навіть за умов скорочення населення, коли кожен споживає надмірно багато і потреби людей постійно зростають. Проаналізуємо енерговитрати (рис.7)

Рис. 7. Динаміка питомих енерговитрат на виробництво одиниці світового ВВП, 1870-2009 рр..

Раніше була жорстка кореляція між виробництвом одиниці ВВП і збільшенням витрат ресурсів. У другій половині ХХ століття видно як рівень ВВП почав злітати вгору, але енерговитрати майже не зросли. Тобто на кожну одиницю ВВП витрачається все менше енергії.

Споживання ресурсів на одиницю виробленого товару дійсно зростало протягом історії. Але в 1970 році цей тренд переломився.

В мальтузіанській теорії є одна поправка - розширене відтворення населення становить загрозу тільки тоді, коли воно випереджає внутрішню диференціацію суспільства, множення функцій в системі поділу праці, тобто коли зростає кількість «однакових людей».

Зупинка темпів росту спричинене зміною сучасних цінностей: в світі чітко прослідковується збільшення частки міського населення, по зрівнянню зі сільським (рис.5). Відповідно, якщо для селян пріоритетом була сім’я як дешева робоча сила, для міського населення пріоритетом стає кар’єра.

Рис. 5. Динаміка зростання міського та сільського населення, дані по всьому світу

І це породжує нову проблему.

Вона називається наслідками демографічного переходу, в результаті якого віково-статева піраміда вирівнюються («старіння нації»):

Рис. 6. Віково-статева піраміда. Схема демографічних переходів

Для будь-якої країни характерний перехід від першої піраміди до останньої. Перша піраміда – низький рівень життя, висока народжуваність; за другої і третьої низька смертність ще передує зниженню народжуваності за рахунок покращення умов проживання і медицини зокрема. На останній маємо низьку народжуваність і смертність, і так само велику тривалість життя. Для працюючих це означає збільшення податкового тягаря (кількість працівників та користувачів соціальної допомоги вирівнюється).

Соціальна орієнтованість розвинутих держав хороша сама по собі. Проте прийшов момент, коли вона стає по не кишені. Механізм неминучого краху такий: пенсіонерів стає все більше, все більше іммігрантів (які не асимілюються і поповнюють лави безробітних) приїжджає, а це збільшення пенсій, соціальних виплат, своїх прав та спрощення в'їзду. Розплачуються за це працюючі не бажають. Виникають пронаціоналістичні та авторитарні настрої, потреба змінити владу, адже в рамках демократичної форми правління законно цей процес зупинити неможливо.

Висновки. Отже, населення не буде збільшуватись нескінченно і нам не загрожує перенаселення. Згідно даних NASA, в найближчі роки населення стабілізується на рівні 8-10 млрд., а ефективність споживання ресурсів зростатиме.

Цивілізаційні цикли повторюються: зміна умов середовища проживання веде до розвитку, розвиток веде до росту, ріст веде до дестабілізаційних процесів, які раніше врівноважувались війнами, епідеміями і голодом.

Об’єктивно, світ з режиму загострення переходить в якісно інший стан. Поки що не ясно який. Незрозуміло, як на нього вплинуть ТНК та фінансові групи, що замінюють собою уряди. Який результат дасть роботехніка та геронтологія. Або розвиток нагадуватиме горизонтальну лінію, яка була до неоліту (рис.1). Або все звалиться в круте піке. Або буде спад, за яким послідує вирівнювання.

Так чи інакше, разом з демографічним переходом історичний цикл демократії завершується, настала черга авторитаризму. Демократія стає гальмом розвитку, вона не може відповісти на ті питанн, що їй задає сьогодення, і тому відходить на задній план.

Література:

1. Демографічні альтернативи майбутнього. Ж. Експерт від 24.09.2009.

2. Капіца С.П. P Загальна теорія зростання людства, "Наука", М., 2005.

3. Кара-Мурза С. Концепція «золотого мільярда» і Новий світовий порядок, 1999

4. Кара-Мурза С. Маніпуляція свідомістю. М.: 2005

5. Коротаєв А. В. Закони історії: Математичне моделювання і прогнозування світового та регіонального розвитку. М.: URSS, 2010. ISBN 978-5-382-01252-0

6. Коротаєв А. В., Халтуріна Д. А. Сучасні тенденції світового розвитку. М.: Ліброком, 2009

7. Кузьмич А. Змова «Світового уряду» - М: 1994 р.

8. Л. Медоуз, Й. Рандерс. За межами зростання. М.: Прогрес, «Пангея», 1994. - 304 с.

9. Левітт С.Д. Фрікономіка. М.: ВАТ "І.Д. Вильяме", 2007. - 288 с.

10. Печчеї А. Людські якості. М.: Прогрес, 1985. 312 с.
серпня 2010 року.