Экономические науки/ 14.Экономическая теория.

Підгірна В. Н., Моторна Я. В.,

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Державна підтримка сільськогосподарського виробництва України в умовах членства в СОТ

З розвитком міжнародних глобалізаційних процесів і відкритістю ринків розуміння ролі дійового механізму державної підтримки сільського господарства як фактору стабілізації умов відтворення в галузі набуває дедалі більшої важливості для владних структур, які формують державну політику.

Аграрний сектор залишається доволі особливою галуззю економіки, що характеризується залежністю сільськогосподарського виробництва як від природно-кліматичних умов, так і від глибини державного втручання. Сучасний вплив держави на сільське господарство України з одного боку є доволі значним, а з іншого – недостатньо ефективним. Аграрна економічна політика впродовж трансформаційного періоду характеризувалась здебільшого переважанням тактичних, а не стратегічних цілей. Тому для України особливо актуальною є проблема ефективності впливу держави на аграрний сектор в умовах членства в СОТ.

Метою даної роботи є аналіз сучасного стану аграрного сектора України та визначення пріоритетних напрямів, методів та інструментів державного регулювання цієї сфери економіки.

Наукові дослідження щодо проблем ефективного розвитку сільського господарства та форм державної підтримки висвітлені в працях провідних вчених-класиків: С.Л. Брю, Дж. М. Кейнса, К.Р. Макконела, П.Самуельсона, А.Сміта, М.Трейсі, у працях російських вчених, зокрема І.І.Кузьміна, А.С.Міндріна, Ю.С.Сокурова, О.Г.Строкової, Б.А.Чернякова, в роботах відомих українських вчених, що досліджують місце та роль держави в забезпеченні сільського господарства, таких як В.Я. Амбросов [1], М.П. Вітковський, В.П. Галушко, М.Я.Дем’яненко, М.М. Ільчук, М.В. Калінчик, О.М. Карасик, С.М. Кваша, У.І.Когута [2], П.А. Лайко, Ю.Я. Лузан, Т.Ю. Лісович, О.М. Могильний, Л.В. Молдаван, Д.С.Олійник, В.П. Онищенко [3], О.М. Шпичак, Я.Р. Ярема [4] та ін. Проте, залишаються недостатньо висвітленими і потребують поглибленого опрацювання теоретичних і методологічних аспектів проблеми спрямування важелів механізму державної підтримки щодо підвищення конкурентоспроможності сільського господарства та сільського розвитку в умовах глобалізації економічних відносин і трансформаційних перетворень в агропромисловому комплексі в умовах членства в СОТ.

Перехід до ринкових відносин в аграрному секторі України вимагає розробки наукових основ аграрної політики. Особливого значення нині набуває розрахунок можливостей аграрної економіки адаптуватися до умов Світової організації торгівлі й захист економічних інтересів як держави в цілому, так і українських товаровиробників, у тому числі виробників сільськогосподарської продукції, всіх форм власності з використанням механізмів СОТ.
Членство у СОТ вимагає провести повне ринкове реформування аграрного сектору і лібералізувати доступ на ринок сільгосппродукції. Як несприятливий фактор тут діятиме і те, що сільськогосподарський сектор, який забезпечує близько 16% робочих місць і 14,5% ВВП країни, одночасно є недостатньо реформованим [3,15].

Важливо також враховувати, що через ряд причин — хоча б через те, що наша земля, наші чорноземи кращі і вимагають менших витрат на виробництво продукції, українська продукція, при порівняльній якості, буде дешевшою за європейську, а отже вона буде конкурентоздатною. Поліпшення умов доступу на зовнішні ринки дозволить збільшити експорт на 40%. Крім того, зважена державна політика, спрямована на модернізацію сільського господарства і розвиток його інфраструктури, дозволить забезпечити нашій сільгосппродукції необхідну конкурентоспроможність і захист [1,18].

Найбільші суперечки у процесі вступу України в СОТ викликало питання про доступ до вітчизняного ринку цукру-сирцю з тростини. В ході складного переговорного процесу була погоджена пропозиція української сторони про запровадження щорічної тарифної квоти в обсязі 260 тис. тон зі ставкою ввізного мита 2% в межах квоти на ввезення цукру-сирцю з тростини, що є оптимальним обсягом для захисту ринку, забезпечення конкуренції і створення страхового фонду на випадок неврожаю цукрового буряку. Водночас поза межами квоти українська сторона відстояла захисний митний тариф зі ставкою 50% [5].

Україна взяла на себе зобов’язання скасувати обов’язкову сертифікацію імпортної харчової продукції, проте від вітчизняних харчовиків обов’язкова сертифікація вимагається і досі. Експортне мито на живу худобу та шкірсировину буде зменшуватися відповідно до Закону України № 356-V від 16.11.2006. [6].

В системі СОТ діє правило щодо скорочення, для розвинених країн, домовленого сукупного виміру підтримки сільського господарства на 20 % протягом шести років з моменту вступу до СОТ. В рамках поточного раунду переговорів Доха-Розвиток узгоджується 30% скорочення протягом п’яти років з дати завершення переговорів.

Значну роль в розвитку аграрного сектору економіки відіграють заходи, пов’язані з державною підтримкою сільського господарства, які за правилами СОТ умовно поділені на три групи: “зеленої”, “синьої” та “жовтої скриньок”.

До «зеленої скриньки» належать заходи, які не спрямовані на підтримку обсягів виробництва та цін виробників, а отже, не порушують принципів справедливої конкуренції. Державні витрати в межах «зеленої скриньки» можуть здійснюватись на підтримку наукових досліджень, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування; на фінансування ветеринарних і фітосанітарних заходів, контроль за безпекою продуктів харчування; вдосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд); поліпшення землекористування; сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва тощо. Держава, що є членом СОТ, має право фінансувати заходи «зеленої скриньки» в будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету.

Заходи синьої скриньки також не мають обмежень фінансування з бюджету, якщо такі виплати прив’язані до конкретних площ чи врожаїв, здійснюються на 85% або менше від базового рівня виробництва.

Щодо заходів “жовтої скриньки”, то держава повинна взяти зобов’язання із скорочення бюджетного фінансування. В ході визначення умов вступу до СОТ розраховується показник сукупного виміру підтримки (СВП) як щорічна сума всіх видів державної підтримки.

Завдяки своїй позиції на переговорах, Україна не має зобов’язань перед СОТ із скорочення внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов’язання не перевищувати домовлений річний сукупний вимір підтримки (СВП). Щорічний СВП, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати для України 3 млрд. 43 млн. грн.[5].

Додатково Україна може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства та до 5% від річної вартості по кожному окремому продукту.

Таким чином, домовлений рівень державної підтримки сільського господарства, за умов певного реформування механізму надання такої підтримки, передбачає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в умовах членства у СОТ та відповідає сучасним потребам [4,528].

Участь у СОТ стратегічно вигідна Україні як державі із значним експортним потенціалом у сільському господарстві. Лібералізація режиму доступу вітчизняних експортерів до зовнішніх ринків стане чинником прискорення структурних реформ в аграрному секторі, що у кінцевому рахунку сприятиме зростанню конкурентоспроможності національних виробників.

Таким чином, навіть побіжний аналіз переваг і ризиків для сільського господарства від участі України в СОТ дає змогу сформулювати напрями державної політики, здатні знизити ризики, нейтралізувати можливі негативні наслідки і прискорити реалізацію переваг від лібералізації торговельних режимів. Йдеться, зокрема, про сприяння експорту з метою розширення зовнішніх ринків збуту; стимулювання внутрішнього попиту на продовольство; підвищення конкурентоспроможності національних виробників за рахунок поліпшення якості і безпеки продукції шляхом впровадження міжнародних стандартів якості [2,116].

Виробництво та торгівля сільськогосподарськими і продовольчими товарами регулюється в СОТ Угодою про сільське господарство й Угодою про санітарні та фітосанітарні заходи. Угода про сільське господарство визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами, механізми застосування заходів державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі. Угода про застосування санітарних і фітосанітарних норм визначає умови застосування заходів санітарного і фітосанітарного контролю [5].

Отже, підстав для прогнозування катастрофічних наслідків від членства у СОТ для сільського господарства немає. Правила цієї організації не завжди сприятливі для нових членів, передусім для країн, які ще не подолали кризи та депресії своїх агропродовольчих секторів.

Проблема підвищення ефективності державного регулювання аграрного сектора та збільшення обсягів його бюджетного фінансування набуває дедалі більшої актуальності. У період світової фінансової кризи, коли навіть найуспішніші галузі переживають занепад, а нові вимоги СОТ не дають відповіді на багато питань, організаційно-економічний механізм державного регулювання аграрної економіки, загалом її бюджетного фінансування, повинен будуватись на основі принципів системності та комплексності під час застосування відповідних інструментів і методів [5].

Вступ України до Світової організації торгівлі є одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій, а, отже, сільське господарство завжди було важливою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ.

Сільське господарство завжди було дуже складним та важким пунктом у переговорах в рамках Світової організації торгівлі. Для України сільське господарство та харчова галузь теж мають велике значення, оскільки вони забезпечують 20% валового внутрішнього продукту країни.

Тому, членство в СОТ дає змогу нашій державі не тільки стати повноцінним гравцем на світовому ринку, а й взяти участь у формуванні якісно нових параметрів світової торгівлі на найближчі роки, стане стимулом для створення стабільного законодавства, привабливого інвестиційного клімату, сприятиме проведенню структурної модернізації економіки в цілому.

Література:

1. Амбросов В.Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах членства України у СОТ / В.Я. Амбросов, В.М. Онегіна // Економіка АПК. - 2009. - №2. – С. 15-24.

2. Когут У.І. Україна та СОТ: наслідки членства для різних сфер економіки / У.І.Когут, Т.Ю.Лісович // Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання: зб. матеріалів ІV Міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 трав. 2010 р. (Київ).-К.:МІБО КНЕУ, 2010. – С. 115-117.

3. Онищенко В.П. Особливості механізму державної підтримки національного товаровиробника в умовах СОТ / В.П.Онищенко, І.В.Фабрика // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №4. – С. 12-19.

4. Ярема Я.Р. Застосування стандартів СОТ у системі державної підтримки аграрного сектору України // Науковий вісник БДФА. Економічні науки:зб. наук. праць.-Чернівці, 2008. - Вип. 4. – С. 524-531.

5. Офіційний сайт Міністерства економіки України [сайт http://www.me.gov.ua].

6. Державна підтримка українського експорту [Електронний ресурс] // режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/