Экономические науки / 14. Экономическая теория

Карасьова Ю.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Інституційний механізм мотивації інноваційної діяльності

Мотивація трудової діяльності як об’єкт дослідження привертає увагу вчених різних напрямків - соціологів, психологів, менеджерів, спеціалістів з економіки труда і т.д. Але поперед всього ця проблема важлива для подальшого розвитку економічної теорії, а також ефективної організації практичної діяльності господарчих суб’єктів.

Необхідною умовою ефективного застосування засобів труда нового покоління, високих технологій, зростання усіх параметрів суспільного виробництва – є новий тип працівника. Сучасна якість робочої сили передбачає високу загальну та професійну освіту, наукові знання, досвід та вміння, культуру, зацікавленість та відповідальність. Змінюється сфера застосування людських здібностей, зростає частка працівників, зайнятих розумовою працею. З цього приводу Р. Інглехарт зауважує: “Люди виявляються зайнятими лише там, де необхідні людські оцінки, міркування і творчість ... Головною стає не фізична сила, а здатність до інновацій” [1,с. 428].

Отже, ознаки формування постіндустріального суспільства в країнах розвинутої ринкової економіки на межі третього тисячоліття обумовили принципово новий перехід від економічної мотивації діяльності до неекономічної, який пов’язується з перетворенням труда у творчість [2, с. 46]. Заміщення труда творчістю дає вченим підставу казати про можливу заміну трудової діяльності новим типом активності, що відрізняється значними елементами творчості, ставити питання про історичну перспективу „класичного” труда. Ще фундатори марксизму відзначали, що останній з розвитком суспільства поступиться більш високому типу діяльності, ототожнювали знищення або усунення труда в майбутньому соціумі з виходом людини за межі сфери власно виробництва [3, с. 213].

При цьому фахівці у сфері економіки праці і менеджменту констатують процес трансформації цінностей у напрямі інформатизації, інтелектуалізації, розвитку творчої праці, одержанні та оновленні знань, засвоєнні новітніх технологій, впровадженні інновацій, прагненні до творчої самореалізації у будь-яких сферах людської діяльності, який відбивається на трудовій свідомості працівників. Ця особливість ціннісних орієнтацій змістила в коло другорядних прагнення до збагачення, зростання власності на матеріально-речові цінності. В трудовій поведінці висококваліфікованих працівників фірм і корпорацій сьогодні домінує орієнтація на творчу функцію труда, а не на функцію життєзабезпечення. У своїй трудовій діяльності вони прагнуть до творчої самореалізації, відчуття задоволеності від якісно виконаної роботи, визнання свого професіоналізму у колективі.

З боку української економічної науки уявляється неприпустимим легковажне ставлення до окреслених проблем, тому що наше суспільство не може бути ізольованим від загальноцивілізаційної трансформації та свідомо приреченим на відставання, до того ж в економіці України починають з’являтися окремі паростки становлення постіндустріального суспільства. Звичайно поки ще рано казати про загальну та системну трансформацію економічної системи до постіндустріального суспільства. Переважна частка українського суспільства орієнтована на функцію життєзабезпечення, головним мотивом трудової діяльності для них є заробіток, а не змістовність труда. Це пояснюється тим, що матеріальні потреби працівників повністю не задовольняються.

Мотиваційний механізм інноваційної діяльності повинен враховувати постекономічні тенденції, які поширюються у нашому суспільстві, тому одним з напрямків формування ставлення до трудової діяльності як до мети та розповсюдженні у суспільстві цінності труда повинно стати активізація творчої діяльності працівників шляхом створення умов для розвитку здібностей до інновацій. Головним та відмінним компонентом здібностей до інноваційної, творчої діяльності є інтелектуальна активність, за допомогою якої репродуктивна трудова діяльність наповнюється творчою силою.

Процес мотивації працівників до зростання рівня кваліфікації, постійного оновлення знань, творчої реалізації у праці має ґрунтуватися на економічних та неекономічних потребах працівника, роль яких не є однаковою в межах індустріального та постіндустріального суспільства в силу різних економічних можливостей щодо забезпечення матеріального добробуту, різної ролі творчості, інтелекту, знань у соціальних пріоритетах розвитку.

У постіндустріальному суспільстві роль грошей як засобу трудової мотивації творчої активності працівників на фоні досягнення високого рівня соціальної захищеності відносно зменшується. На перший план виходить зміст завдання, особиста свобода виконавця, можливості поглиблення знань, реалізації творчих здібностей, заохочення реалізації мотиву досягнень тощо. Але в індустріальному суспільстві, де трудова діяльність не повністю виконує функцію життєзабезпечення, поряд з зазначеними методами ефективним буде матеріальне стимулювання творчого труда.

Однак, матеріальне заохочення конкретних творчих ідей також необхідне, і найбільш ефективним у такому випадку є преміювання. Премії для спеціалістів слід розглядати як зв’язуючи ланку у системі стимулювання, що забезпечує їх матеріальну зацікавленість в індивідуальних творчих досягненнях через реалізацію кінцевих результатів діяльності.

При переході від індустріального до постіндустріального суспільства, коли у трудовій діяльності пріоритет з функції життєзабезпечення починає переміщуватися на творчу функцію, активізацію творчої активності робітників доцільно здійснювати не тільки економічними а й постекономічними методами.

Виходячи з особливостей творчого труда очевидно, що дана діяльність визначається моральним настроєм та готовністю працівника до такого роду діяльності. Створення необхідного клімату для найбільш повного розкриття творчого потенціалу можливо за умов використання методів морального стимулювання. На думку західних менеджерів, зворотній зв’язок – це потужний засіб індивідуального розвитку, яке дозволяє робітнику регулювати діяльність з розвитку власних творчих здібностей в залежності від того, як реагують на це адміністрація та трудовий колектив [4, с. 320].

Доцільно також застосовувати організаційні методи активізації творчої діяльності. У постіндустріальному суспільстві предметом мотивації стає процес створення умов для творчої діяльності та впровадження інновацій. Необхідно на кожному підприємстві формувати творчий клімат, підтримувати інноваційні проекти. Для того, щоб сприяти цим процесам, необхідна організаційна культура, яка буде сприяти створенню творчої атмосфери, перенесенню знань від одного працівника та підрозділу до інших, безперервному та кваліфікованому навчанню персоналу.

Головним напрямком формування мотиваційного механізму інноваційної діяльності, який враховує загальноцивілізаційні тенденції, є активізація творчої, інноваційної діяльності, яка забезпечується матеріальними, моральними та організаційними методами.

Література:

1. Inglehart R. Culture Shift in Advanced Industrial Society. – Princeton (NJ). – 1990. – P. 428.

2. Иноземцев В.Л. За десять лет. К концепции постэкономического общества. М.: “Academia”. – 1998. – с. 275.

3. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения 2-е изд. Т.46. - М.: Изд. Политической литературы, 1960. - 805с.

4. М. Вудкок, Д. Френсис. Раскрепощенный менеджер. Пер. С англ. М., 1991.