Экономические науки/14. Экономическая теория

к.е.н., доцент Тульчинська С.О.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Соціалізація та гуманізація економічної теорії в сучасних умовах

За традиційною схемою наукових канонів індустріального суспільства соціальні явища мають детермінуватися економічними, але на практиці стає очевидною неадекватність цієї схеми, оскільки в контексті сучасних процесів глобалізації економічна і соціальна сфера мають помінятися місцями, тобто, фактично мова йде про пошук оптимальних схем взаємозбагачення та взаємопроникнення відповідних наукових дисциплін на рівні методологічних принципів з акцентами на соціологізацію та гуманізацію економічної теорії, подолання логіки і практики економічного детермінізму. Тому в економічній науці останнім часом намітився соціоекономічний, або гуманістичний напрям, у якому переважаючим є міждисциплінарний аналіз економічних явищ, а економічні процеси й проблеми розглядаються з позицій етики і соціології.

Представники цього напряму в країнах СНД, зокрема А. Абалкін, Р. Грінберг, Г. Клейнер, Д. Петросян, А. Рубінштейн, В. Шабанова, Ю. Яковець та ін. вважають, що невдачі економічних реформ у цих країнах в значній мірі зумовлені ігноруванням значення соціальних факторів, оскільки без урахування нагальних фундаментальних проблем регулювання поведінки людей в усіх сферах суспільного життя неможливе вирішення важливих економічних завдань [6, с. 18].

На думку П. Єщенка, урахування глобалізаційних і інформаційних тенденцій розвитку трансформаційних суспільств потребує застосування системної парадигми, яка має розглядати економіку держави у безпосередньому взаємозв’язку з іншими елементами суспільної системи як єдиного цілого. Тільки такий методологічний підхід дозволить обґрунтувати комплексу стратегію модернізації мікросоціальної системи країни і започаткувати обриси нової соціальної системи [4, с. 77].

А. Гальчинський зауважує, що сьогодні економіка сама по собі стала складовою соціальної сфери, яка не тільки поглинає її результативну основу, а й визначає більшу частину енергетичного потенціалу, її ресурсну базу, межі зростання та розвитку [3, с. 11]. Фактор соціологізації економіки на сучасному етапі стає актуальним у зв’язку з необхідністю подолання негативних тенденцій перехідного перероду, коли держава з безтурботливою легкістю звільнялася від своєї конституційної відповідальності щодо становища соціальної сфери та фінансової підтримки її галузей. Цілком очевидним є контрпродуктивність положень і практичних дій 90-х років, згідно з якими за ринкові реформи і здобуття незалежності держави потрібно було розплачуватися людським капіталом і погіршенням життя людей. У суспільстві має відродитися розуміння соціальності високорозвинутої науки, освіти, охорони здоров’я та культури, якість яких хоч і не вимірюється відсотками приросту річного ВВП, але визначає майбутнє країни та її імідж.

Обґрунтовуючи стратегію інноваційного розвитку Росії та країн СНД на першу половину ХХІ століття, економісти Б. Кузик та Ю. Яковець прогнозують характерні ознаки поки що уявного майбутнього інтегрального соціокультурного ладу, в якому мають інтегруватися в єдину систему цивілізаційні цінності Заходу і Сходу, наука, етика та естетика. Саме інтеграція має стати одним із наріжних каменів постіндустріальної наукової парадигми. У цьому вони бачать «суть наукової революції початку ХХІ століття – однієї із найвизначніших в історії наукового пізнання, необхідної передумови становлення ноосфери» [5, с. 40].

Отже, дослідження закономірностей розвитку науки і техніки, механізмів їх використання в інтересах ефективності економіки і соціальної сфери в процесі становлення інтелектуально-інноваційного виробництва виявляє настільки глибокі зміни у продуктивних силах, виробничих відносинах, місці й ролі людини в економіці та суспільстві, які зумовлюють формування нової еволюційної парадигми економічної теорії. Наука і технології впродовж всього існування людства завжди відігравали велику роль у його розвитку, хоч і не завжди їх економічне значення знаходило адекватний аналіз у науковій літературі. Глибинні зміни, пов’язані із заміщенням праці знаннями, призводять до того, що в умовах залучення знань до перероблення ресурсів саме вони, а не праця (як ресурсний фактор) стають джерелом вартості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аналітична доповідь: Загрози економічної кризи для України та шляхи її попередження. – К.: «Соціум», 2005. – 61 с.

2. Ананьин О.И. Структура экономико-теоретического знания: Методологический анализ. – М.: Ин-т Экономики, 2005. – 224 с.

3. Гальчинський А. Економічна наука: проблеми методологічного оновлення // Економіка України, 2007. - № 3. – С. 4-13.

4. Єщенко П.С. Концепція стратегії як функціонування економічної теорії // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць – спец. випуск. Методологічні проблеми економічної науки. – К.: КНЕУ, 2009. – 242 с.

5. Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Россия 2050: стратегия инновационного прорыва. Изд. 2, доп. – М.: ОАО «И-во «Экономика». – 2005. – 624 с.

6. Петросян Д.С. Гуманистическая экономика и социальная справедливость // Общественные науки и современность, 2007. - № 5. – С. 18-27.

7. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации ХХІ века. – М.: Экономика, 2004. – 444 с.