Шевчук О.Д., Чорна В. М.

Вінницький національний аграрний університет

Проблеми і перспективи розвитку системи державного фінансового контролю в Україні

Державний фінансовий контроль є однією із найважливіших функцій державного управління, значення якої дедалі зростає. Тільки належне використання контролю в управлінні державними фінансовими ресурсами дасть можливість створити необхідні передумови для здійснення в державі ефективної економічної політики. Тому розбудова цілісної системи фінансового контролю є важливим кроком у забезпеченні функціонування системи державної влади й викликає особливе зацікавлення як у теоретичному, так і практичному плані.

Проблемам та передумовам реформування системи державного фінансового контролю, а також становленню системи державного аудиту присвячені дослідження сучасних вітчизняних науковців та практиків, а саме М. Бариніної-Закірової, І. Басанцова, Є. Білявської, І. Пилипенко, О. Петрик, В. Симоненко, Ю. Слободяник, І. Чумакової та ін. Опубліковані наукові дослідження з питань розмежування незалежного зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю, впровадження нових методик і видів контролю, свідчить про те, що порушене питання заслуговує широкого теоретичного узагальнення та наукового визнання [1, С.153].

У процесі виконання Закону «Про Державний бюджет», як і інших законів щодо державних фінансів, Кабінет Міністрів України через свої контролюючі органи має забезпечити попередній, поточний і наступний державний фінансовий контроль. Уряд контролює також процес розробки і виконання державного бюджету, здійснення єдиної політики у сфері фінансів, грошей і кредиту. Цей контроль за своєю природою є внутрішнім, урядовим контролем, оскільки він є конституційним обов'язком уряду, який стосується виконання ним Закону «Про Державний бюджет». Такий контроль також є складовою процесу виконання покладених на уряд як вищий орган виконавчої влади функцій управління, пов'язаних з виконанням Закону «Про Державний бюджет» та інших законів України щодо публічних фінансів.

Недооцінка ролі контролю у фінансово-господарській діяльності негативно позначається на економіці. Це також призводить до того, що практичні засади організації системного забезпечення виконання державних контрольних функцій стають недосконалими і спричинюють цілий ряд проблем [2, С.100].

Якщо аналізувати ефективність фінансового контролю в Україні, то можна виявити низку серйозних проблем у його становленні та здійсненні. Найважливішою є методологічна проблема, пов'язана з недостатнім з'ясуванням природи внутрішнього та зовнішнього фінансового контролю. Як свідчить світовий досвід, система дійового державного фінансового контролю має складатися з двох незалежних, але однаково важливих частин: внутрішнього державного фінансового контролю і незалежного зовнішнього. У нашій державі спостерігаються спроби штучного об’єднання внутрішнього і зовнішнього фінансового контролю або їх субпідпорядкування, що пояснюється нерозумінням суті питання.

Ще одна проблема полягає в тому, що сьогодні державний фінансовий контроль, як урядовий, так і парламентський, не поширюється на доходи Державного та місцевих бюджетів. В Україні такі функції покладені на податкову службу, що є неправомірним. Податкова служба контролює сплату податків, правильність розрахунків і має відповідно власні функції.

Звідси випливає, що в системі державного управління практично повністю відсутня функція незалежного контролю та аудиту дохідної частини бюджетів України. А якщо немає такого аудиту, то є дефіцит необхідних фахових пропозицій щодо реальних джерел наповнення бюджетів України, розширення їх фінансової бази і поліпшення фінансового стану підприємств. Сьогодні це – найсерйозніша проблема державного фінансового контролю в Україні, оскільки такий контроль та аудит не здійснюють ні Головне контрольно –ревізійне управління, ні Рахункова палата [3, С.18].

Вже традиційною стала проблема відсутності системи здійснення контролю за використанням державних коштів. Порушення чинного законодавства, нецільове витрачання коштів, марнотратство і навіть розкрадання стають, на жаль, нормою нашого життя. А це все – ознаки слабкості контролю.

Незважаючи на зазначені недоліки, наближена до ринкової економіки система державного фінансового контролю в нашій країні все таки в основному склалася. Вона охоплює як нормативно правову базу, так і органи, що здійснюють державний контроль, та форми і методи контролю.

Отже, фінансовий контроль є важливим елементом управлінської діяльності, організаційного керівництва, однією з форм втілення у життя прийнятих державними і недержавними органами рішень. Основним змістом фінансового контролю є наступні пріоритетні напрями: перевірка виконання фінансових зобов’язань перед державою органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами, громадянами; перевірка правильності використання державними, муніципальними підприємствами, установами, організаціями коштів, які перебувають у їхньому господарському віданні або оперативному управлінні; перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання коштів юридичними особами; виявлення внутрішніх резервів, підвищення рентабельності виробництва й ефективного використання коштів; ліквідація і попередження порушень фінансової дисципліни.

Література:

1. Бурденко I. M. Фінансовий контроль в системі державного управління // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №3. – С. 150-160.

2. Вдовиченко М.І. Державний фінансовий контроль в Україні // Фінанси України. – 2010. – №. – С. 99-108.

3. Ревун В. І. Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні // Фінанси України. – 2009. – №6. – С. 16-20.