Економічні науки/1. Банки і банківська система

 

Музика Т.О., Кондратюк О.М.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана, Україна

Основні цілі Національного банку України і напрямки його впливу на фінансовий розвиток держави

 

Важливе місце в системі органів державного фінан­сового контролю займає Національний банк України (НБУ). Він є централь­ним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, цілі, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України [1], Законом України «Про Національ­ний банк України» [4] та іншими законами України. Політика НБУ у сфері грошового обігу та кредиту має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки. Її ключовими цілями є цінова ста­більність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, підтримка платіжного балансу зростання добробуту населення тощо.

На сьогоднішній день важливим питанням залишається визначення цілей НБУ і напрямків його впливу на фінансовий розвиток держави. Дану проблематику досліджують такі українсь­кі вчені: В.Г. Бринюк, О.М. Булавка, Т.Ю. Єрліна, О.П. Жак, Т.В. Катаева, В.В. Козюк, Н.О. Колесніченко, Р.С. Лисенко, І.Ю. Мещерякова, В.І. Міщенко, Д.С. Попов, А.В. Сомик, М.О. Тарнавський, С.О. Шульга та ін.

У вітчизняній науковій літературі та норма­тивно-законодавчій базі є суперечності щодо цілей монетарної політики НБУ та розподілу відповідальності за їх досягнення між органами державної влади.

Монетарна політика НБУ як складова частина економічної політики держави сприяє досягненню прогнозованих со­ціально-економічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і зав­дань інструментами грошово-кредитного регулювання.

У 2010 році монетарна політика здійснювалася в умовах посткризового відновлення економіки та створення надійної бази для економічного зростання в середньостроковій перспективі. Спад виробництва, який супроводжував кризові процеси, припинився, стабілізувалася ситуація на валютному ринку, знизилися темпи інфляції, відновлювалася довіра до банківської системи.

Приріст реального ВВП у III кварталі 2010 р. порівняно з відповідним кварталом минулого року становив 3,5%. Виробництво промислової продукції у січні-жовтні збільшилося на 10,7%, що обумовлено, в першу чергу, зростанням виробництва у експортоорієнтованих галузях. Покращилися фінансові результати підприємств, що знайшло відображення у зростанні прибутків підприємств та зменшенні її збитків. Реальна заробітна плата у січні-жовтні 2010 р. зросла на 9,9%, стабілізувалася ситуація на ринку праці. Обсяги роздрібного товарообороту за цей період зросли на 5,8%.

Скоординовані дії Національного банку та Уряду щодо підтримання стабільності на валютному ринку, забезпечення необхідного рівня ліквідності банківської системи та відновлення довіри до неї дозволили суттєво знизити споживчу інфляцію (до рівня менше 10%). Завдяки цьому економія доходів населення в реальному вимірі оцінюється у 28 млрд. грн., реальний приріст депозитів збільшився на 12 млрд. гри., а процентні ставки за кредитами в національній валюті знизилися з початку року з 19,6% до 13,4%, та депозитами в національній валюті - з 14,1 до 8,0% відповідно. Позитивним наслідком нижчої інфляції, ніж очікувалося на початку року, також стало поліпшення конкурентоспроможності, що сприяло скороченого негативного сальдо поточного рахунку та заощадженню валютний резервів. За результатами 10 місяців 2010 р. зведений платіжний баланс виконано із профіцитом у розмірі 5,9 млрд. дол. США, порівняно із дефіцитом 12,9 млрд. дол. за аналогічний період попереднього року. Попри збереження тенденцій: до утримання балансу торгівлі послугами на позитивному рівні спостерігається погіршення стану рахунку поточних операцій, від'ємне сальдо якого у січні-жовтні 2010 р. становило 1809 млн. дол. США. Це зумовлено більш прискореним зростанням імпорту (переважно енергоносіїв), ніж експорту.

Грошово-кредитна політика у 2010 році спрямовувалася на стабілізацію функціонування валютного ринку, зниження інфляційного тиску, посилення кредитної підтримки банками процесів відновлення економічного зростання та забезпечення стійкості фінансової системи країни.

Динаміка монетарних показників свідчить про зростання довіри до банківської системи та національної грошової одиниці. Збільшення обсягів депозитів набуло характеру сталої тенденції, за 11 місяців ц.р. загальний обсяг депозитів зріс на 21,9%, в тому числі у національній валюті - на 32,1%, що значно перевищує показник їх зростання в іноземній валюті (10,4%). Питома вага довгострокових депозитів у загальному їх обсязі збільшилася з 24,4% на початок року до 30,6% на 1 грудня 2010 року. Прискорені темпи зростання депозитів у національній валюті порівняно із депозитами в іноземній валюті, на фоні зменшення впливу девальваційного чинника на опікування економічних агентів, сприяли закріпленню позитивних тенденцій до дедоларизації економіки, розрахунковий показник якої знизився до 29,7% порівняно із 31,7% на початок року.

У 2010 році стабілізовано роботу банківської системи, відображенням чого є зростання регулятивного капіталу банків (на 14,9% за січень-листопад), а також зниження рівня збитків та зменшення кількості збиткових банків.

«Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік» [5] враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, визначають завдання та показники діяльності Національного банку України для досягнення цілей забезпечення стабільності грошової одиниці.

Прогноз розвитку економіки країни у 2011 році враховує світові тенденції, які характеризуються ознаками подальшого виходу з кризи із відповідним зростанням попиту, посиленням дисципліни трансакцій і фінансової діяльності, підвищенням ролі держави в управлінні економікою. Очікується поступове відновлення попиту на продукцію та послуги українського виробництва на зовнішніх ринках, активізація діяльності зовнішніх інвесторів. Збільшення притоку іноземного капіталу в країну відбуватиметься як за рахунок реалізації проектів так і шляхом здійснення приватизаційної програми. Посилення внутрішньої фінансової дисципліни на всіх рівнях сприятиме скороченню припливу короткострокового спекулятивного капіталу, що зменшуватиме ризики кризового рецидиву.

Основними характеристиками відновлювальних процесів в економіці країни мають стати: збільшення попиту на гроші; зростання обсягів виробництва товарів та послуг, що формуватимуть пропозицію на внутрішньому ринку; покращання фінансового стану підприємств; зростання інноваційної складової; підвищення ділової активності населення; активізація кредитування банківською системою реального сектору економіка; проведення в бюджетній сфері політики, спрямованої на підтримання реального сектору економіки на фоні виважених дій щодо підвищення соціальних стандартів; посилення позитивної ролі держави г. управлінні економічними процесами. Очікується, що зростання реального ВВП у 2011 році становитиме 4,5%. Прогнозується певне збільшення чисельності зайнятого населення з економіці (до 20,6 - 20,4 млн. осіб) та зниження рівня безробіття (до 7,6 - 8,1 %%). а також зростання реальної заробітної плати на 4%,

Зміцнення і розвиток банківської система та небанківських фінансових установ, зниження ризикованості кредитування сприятимуть перерозподілу тимчасово вільних коштів в економіці на користь фінансування заходів, спрямованих на оновлення основних фондів.

У 2011 році від'ємне сальдо поточного рахунку компенсуватиметься припливом капіталу за фінансовим рахунком, що обумовлюватиме майже нульове зведене сальдо платіжного балансу. Від'ємне сальдо поточного рахунку в 2011 р. зросте до 3,9 млрд. дол. США (в 2010 р. – 2,8 млрд. дол.) внаслідок подальшого відновлення внутрішнього попиту, як споживчого, так і інвестиційного. На фізичні обсяги експорту та імпорту впливатимуть менші, ніж у 2010 році темпи відновленню світової економіки, а також певне укріплення реального обмінного курсу гривні. Експорт у реальному обчисленні має збільшитися на 6,6%, імпорт - на 7,2%, при цьому ціни на товари, що експортуються та імпортуються, зростуть в середньому на 5,5%. Позитивне сальдо фінансового рахунку (3,8 млрд. дол. США) в 2011 році формуватиметься за рахунок прямих іноземних інвестицій (6,5 млрд. дол.) та чистих запозичень реального сектору (2,0 млрд. дол.), в той час як боргові залучення банківського сектору лише покриватимуть поточні виплати за раніше отриманими ресурсами.

Відповідно до прогнозних умов функціонування економіки України розрахунки грошової програми на 2011 рік здійснені виходячи з показників попиту на гроші, відповідних цінових орієнтирів, динаміки ВВП, платіжного балансу. Темпи уповільнення швидкості обігу грошей можуть становити 5%. Забезпечення необхідного обсягу грошової пропозиції відбуватиметься в результаті відновлення тенденції до зростання рівня мультиплікації - значення грошового мультиплікатора оцінюється на рійні близько 2,8 на кінець року. Зазначене дає підстави прогнозувати зростання обсягу монетарної бази на рівні 114-118% до початку року. Виважене регулювання обсягу монетарної бази дасть, змогу вчасно реагувати на монетарні ризики для забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

У 2011 році на міжнародних фінансових ринках відчуватимуться наслідки «валютних війн», поточне загострення яких пов'язане з невирішеністю структурний проблем низки провідних індустріальних країн. Ймовірні курсові коливання основних світових валют ускладнюватимуть бізнес-середовище, що негативно впливатиме, насамперед, на умови господарювання сировинних економік.

Сукупність   факторів   засвідчує   про   те,   що   Україна   входить   у   фазу політичної стабільності та втілення ефективної системи управління. Це дозволяє надійно реалізовувати заявлені Президентом України і Урядом програми соціально-економічного розвитку країни, добиватися серйозного збільшення інвестицій, джерелами яких можуть бути: власні кошти бізнесу, кредити комерційних банків, іноземні інвестиції.

В межах повноважень та відповідальності Національного банку одним з головних акцентів у грошово-кредитній політиці у 2011 році буде сприяння відновленню інвестиційного зростання, яке є неможливим без активної участі банків у кредитуванні капітальних вкладень суб'єктів господарювання, що потребує вжиття заходів в напрямку концентрації банківського капіталу, в тому числі шляхом прийняття відповідних законодавчих рішень. Стимулювання процесів кредитування реального сектору економіки відчуватиметься за рахунок здійснюваної процентної політики, виважених заходів щодо управління поточним рівнем ліквідності, створення інструментів, які дозволятимуть трансформувати кошти в іноземній валюті, залучені банками, в довгострокові ресурси в національній валюті, а також застосування спільних дій з Урядом стосовно підвищення надійності інвестиційних проектів, підвищення гарантій та зниження ризиків кредитування. Відновити стійкий кредитний процес у реальному секторі неможливо лише монетарними методами, тому діяльність Уряду у зазначеному напрямку мас концентруватися на проведенні інституційних та структурних реформ, спрямованих на сприяння детінізації економіки, розвиток внутрішнього ринку, малого та середнього бізнесу.

Підтримуватиметься тісна взаємодія Національного банку з Урядом у питаннях узгодження грошово-кредитної та фіскальної політики, у т.ч. у частині впливу на стан грошово-кредитного ринку випуск)' внутрішніх зобов'язань, а також активна співпраця в питаннях забезпечення стійкості фінансової системи, визначення пріоритетів спрямування фінансових ресурсів через фіскальні й структурні механізми та інструменти.

Для забезпечення окреслених завдань Національний банк використовуватиме наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади.

Враховуючи специфіку розподілу повноважень у сфері грошової влади в Україні, насамперед необхідна тісна взаємодія Національного банку України з Кабінетом Міністрів України, Міністерством економіки України та Мініс­терством фінансів України.

В «Основних засадах грошово-кредитної політики» Ради НБУ що­року визначаються кількісні змінні індикатори фінансової сфери (прогнозні показники монетарної сфери), спрямовані на здійснення за допомогою інст­рументів грошово-кредитної політики регулювання грошового обігу та креди­тування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці як основної цілі грошово-кредитної політики Національного банку України.

Відсутність чітко визначених цілей грошово-кредитної політики та кіль­кісних показників, за якими можна було б оцінити її ефективність, знижують прозорість дій НБУ. З огляду на це, удосконалення чинної монетарної політи­ки має ґрунтуватись насамперед на необхідності конкретизації цілі монетар­ної політики та кількісних показників, які б характеризували її досягнення.

Невизначеність стратегічної цілі монетарної політики призводить до того, що проведення грошово-кредитної політики фактично обмежується вирішен­ням лише поточних завдань та свідчить про неефективне проведення моне­тарної політики.

Забезпечення цінової стабільності є достатньо складним завданням, що потребує від НБУ та уряду узгоджених комплексних рішень, а саме: тіснішої співпраці і досягнення консенсусу під час розроблення та реалізації грошово-кредитної та економічної політики. Ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» [4] передбачає, що НБУ сприяє дотриманню цінової стабіль­ності у межах своїх повноважень. Одночасно ст. 2 Закону України «Про Кабі­нет Міністрів України» [3] визначає, що одним з основних завдань Кабінету Міністрів України є забезпечення здійснення цінової політики. Проте на сьо­годні не існує чіткого розподілу відповідальності державних установ за забез­печення цінової стабільності.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» [4], НБУ визначає та проводить грошово-кредитну політику відповідно до розроб­лених Радою НБУ «Основних засад грошово-кредитної політики». При цьому, відповідно до ст. 24 зазначеного закону, «Основні засади грошово-кредитної політики» ґрунтуються на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та «Основ­них параметрах економічного та соціального розвитку України» на відповід­ний період, які включають прогнозні показники обсягу валового внутрішньо­го продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Правові, економічні та організаційні засади форму­вання прогнозних і програмних документів економічного та соціального роз­витку України визначаються Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» [2].

Зважаючи на вище наведене, НБУ зобов'язаний використовувати під час розроблення «Основних засад грошово-кредитної політики», формування й подальшого проведення монетарної політики урядові прогнозні та програмні документи. Застосування прогнозних показників, затверджених урядом, у процесі формування монетарної політики не забезпечує надійної основи для розроблення «Основних засад грошово-кредитної політики» через те, що про­гнозні показники можуть визначатися на основі політичної доцільності без належної економічної обґрунтованості. Відповідно, це може бути причиною серйозних ускладнень у плануванні та реалізації заходів із монетарної політи­ки для ефективного впливу на інфляцію.

Неефективна співпраця уряду та НБУ щодо встановлення цільових орієн­тирів інфляції, розподілу відповідальності за їх досягнення знижує ефектив­ність монетарної, фіскальної та економічної політик, призводить до підви­щення інфляційних очікувань, подальшого росту темпів інфляції, а, відтак, і зниження добробуту громадян.

Таким чином, у прийнятті монетарних рішень Національний банк має насамперед спиратися на прогноз розвитку реального сектору еконо­міки, платіжного балансу та фінансового ринку, який робитиметься на підста­ві ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних і мо­нетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з ураху­ванням можливих змін у тенденціях в майбутньому. На підставі розгляду про­гнозних оцінок розвитку потрібно визначати потребу у відповідних регулятив­них заходах.

Особливої уваги потребує співпраця НБУ з урядом у питаннях узгоджен­ня грошово-кредитної та фіскальної політик. Активна співпраця Національного банку України з урядом необхідна і в питаннях розвитку фінансового сектору та забезпечення стійкості фінансової системи.

 

Література:

1.     Конституція України // zakon.rada.gov.ua

2.     Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України від 23.03.2000 №1602-ІІІ // zakon.rada.gov.ua

3.     Про Кабі­нет Міністрів України: Закон України від 16.01.2008 №279-ІV із змінами та доповненням // zakon.rada.gov.ua

4.     Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 №679-ХІV із змінами та доповненням // zakon.rada.gov.ua

5.     Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік // www.dt.ua/img/st_img/osnovni-zasadi2011.doc.pdf