Кравчук Т. П., Пюро О. М., Наук. кер.: Русул Л. В.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Автострахування в Україні

Постановка проблеми. З набуттям самостійності та суверенності Україна на початку 90-х років ХХ ст. почала створювати власну економічну систему і самостійно вирішувати питання організації страхової діяльності. Ось майже двадцять років живемо в незалежній державі, а культура розвитку страхової діяльності знаходиться на неналежному рівні. В страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів постійно відбуваються зміни, які не завжди викликають у страхувальників позитивні емоції і дуже часто призводять до втрати довіри до страховиків. Отже, дослідимо як розвивається автострахування в Україні у період 2009-початку 2010 років.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Запровадження в Україні цього виду страхової діяльності викликало досить багато дискусій як серед простих громадян, так і на державному рівні. Різні проблеми пов’язані з реалізацією цього виду страхування розглядали у своїх працях такі науковці, як В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич, О. М. Залєтов, О. В. Козьменко та інші [1, 57].

Постановка завдання. Вияснити як розвивається автострахування в Україні, які проблеми заважають нормальному функціонуванню цього виду страхування, а також зробити пропозиції щодо усунення цих проблем.

Виклад основного матеріалу. Ринок автострахування (біля 70%) зростає в основному за рахунок розвитку автокредитування. 550-600 тис. машин – межа продажу в Україні, при цьому маржа у продавців авто близько 30% [3, 215]. Збільшення кількості транспортних засобів – основний стимулюючий фактор щодо розвитку ринку автострахування. Зростання попиту з боку фізичних та юридичних осіб в основному відбувається за рахунок кредитування, а підвищення рівня якості страхових послуг можливе за рахунок жорстких заходів регулятора в першу чергу належних вимог до якості активів страховиків.

Фінансово-економічна криза зробила негативний відбиток у функціонуванні цієї діяльності, оскільки банки не надавали кредитів ні фізичним, ні юридичним особам, що призупинило автокредитування. Багато страхових компаній понесли значні збитки. Проте, зараз ситуація змінюється в кращу сторону, адже банки відновили свою діяльність по наданню кредитів, що відповідно призвело до відродження автострахування.

Зараз в Україні послуги з автострахування пропонує понад 270 страхових компаній, серед них є: АХА, Українська Страхова Група, УНІКА (Кредо-Класік), Оранта, Дженералі Гарант, Альфа Страхуавння, ПЗУ Україна, Провідна, Європейський Страховий Альянс, Наста, Індіго, Омега, Брокбізнес та інші. Вони активно впроваджують інформаційні технології та системи для покращення своєї роботи, а також щоб клієнти правильно розуміли і могли користуватись тією чи іншою інформацією. Так, інтернет-зв’язок з підрозділами застосовують у 63,6% фірм; автоматизовані системи обліку договорів, страхувальників, об’єктів, виплат, відшкодувань та страхові калькулятори – 59,1%; власне програмне забезпечення – 50%; системи оперативних взаєморозрахунків з колегами (перестрахування, співстрахування) – 36,4%; стандартні програми – 36,4%; зв’язок системи з call-центром та Інтернет-продажами – 27,3% [4]. В окремих компаніях впроваджено сall-центр та страхову облікову систему з CRM, цифровий сall-центр з ІР-телефонією та можливістю фіксації всіх телефонних переговорів, тендерний Інтернет – майданчик для вибору найкращого страховика при страхуванні автомобіля та майна фізичними особами. Ці нововведення значно підвищують якість роботи страхових компаній [3, 216].

Однією з основних проблем в автострахуванні цивільної відповідальності є загальне ставлення більшості автовласників до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Попри те що зазначений Закон був прийнятий у липні 2004 р. і набрав чинності 1 січня 2005 р., значна частина автовласників і дотепер ігнорує його вимоги.

Водночас, ухилення автовласників від укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів пов’язане з низьким рівнем довіри до страховиків. І така недовіра в багатьох випадках є виправданою. Адже загальновідомо, що на сьогодні для переважної більшості страховиків обов’язкове автострахування цивільної відповідальності не є прибутковим. А враховуючи те, що страхування це, насамперед, бізнес, то природно, що кожний страховик намагається мінімізувати свої витрати, зокрема, за рахунок зменшення страхових виплат саме за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів [5]. Для цього страховики цілком законно використовують формальні приводи, пов’язані з неналежним виконанням страхувальником договірних зобов’язань без поважних на те причин. Вони посилаються на несвоєчасне повідомлення страхувальником про страховий випадок, неподання чи несвоєчасне подання деяких із передбачених полісом документів, необхідних для здійснення страхової виплати тощо. Як правило, у таких випадках усі намагання страхувальників змусити страховика здійснити страхову виплату, зокрема в судовому порядку, будуть марними.

До речі, подібні проблеми зі страховими виплатами за договорами автоКАСКО для багатьох автовласників серед стримувальних чинників при прийнятті рішення про страхування свого авто. А ще – вартість страхування автоКАСКО, тарифи на яке останнім часом зросли у більшості страхових компаній [5]. Такі страховики запевняють, що підвищення тарифів економічно обґрунтоване. Враховуючи рівень аварійності на українських автодорогах, їм важко не повірити. Страхові компанії стурбовані цим фактом. Фактично страховики платять страхове відшкодування за незнання клієнтами правил дорожнього руху. Вже сьогодні окремі компанії пропонують для своїх клієнтів додатково у подарунок – навчання на курсах з водіння авто.

Серед причин низького рівня розвитку страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні експерти визначили: відсутність контролю з боку держави за дотриманням автовласниками чинного законодавства; відсутність штрафних санкцій; невисока страхова культура автовласників; менталітет; відсутність довіри до страховиків; низька платоспроможність автовласників. Багато експертів вважає, що саме недовіра до страховиків негативно впливатиме на розвиток всього ринку автострахування у найближчі 2 роки. Вже сьогодні страховики також замислюються над необхідністю виділення хоча б до 1% валових витрат на боротьбу зі страховим шахрайством.

Щоб укласти якомога більше договорів по автострахуваню деякі страховики застосовують різноманітні прийоми: нестандартні програми автострахування з франшизою 0%, якісний сервіс, розгляд справ до 1 тижня, наявність автомобіля-замінника, можливість компромісних виплат, страхування без урахування амортизаційного зносу авто до 5 років, відшкодування без підтверджуючих документів при розмірі збитку до 6% страхової суми, зменшення на другий рік розміру страхового платежу до 40%, підтримка в дорозі (евакуатор, готель, квитки).

Щоб зробити якісну оцінку автострахування в Україні, необхідно розглянути обсяги надходжень і виплат валових премій зі страхування наземного транспорту. Отже, зменшення надходжень валових премій зі страхування наземного транспорту (КАСКО) пов’язане із переглядом старховиками тарифів на КАСКО, які в середньому зросли на 40%, в ситуації, коли платоспроможність населення залишається достатньо низькою. Обсяг валових виплат при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) за січень – червень 2010 року становив 949,7 млн. грн., що на 28,7% менше, ніж за аналогічний період 2009 року; розмір валових виплат при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) становив 353,1 млн. грн., що на 43,2% більше, ніж за відповідний період 2009 року. [ 4].

Рівень валових виплат зі страхування наземного транспорту (КАСКО)

станом на 30.06.10 року становив 57,1% (станом на 30.06.09 – 73,0%), при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) – 45,9% (станом на 30.06.09 – 54,1%).

Станом на І півріччя 2010 року: при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) розмір чистих страхових премій становив 1 426,8 млн. грн., при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) – 753,7 млн. грн.; при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) розмір чистих страхових виплат становив 912,2 млн. грн., при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів („Автоцивілка”) – 352,8 млн. грн. Станом на І півріччя 2009 року розмір валових страхових виплат за страхування наземного транспорту (КАСКО) становив 2487 млн. грн., що у відсотковому співвідношенні дорівнює 64%. Частка валових страхових премій автострахування (КАСКО, «Автоцивілка») за 2009 рік вцілому становила 5318,8 млн.грн. (або 26%).

Щоб вирішити проблему, яка панує зараз у сфері автострахування, страховикам необхідно забезпечити належний сервіс, супровід договору, максимально можливе спрощення процедури оформлення документів, що підтверджують факт настання страхової події, повне вирішення питань згідно договору, поради кваліфікованих фахівців. Необхідно передбачити участь фінансового посередника при наданні допомоги під час врегулювання збитків, а не лише при укладанні договору.

Висновки. Зростання попиту з боку фізичних та юридичних осіб в основному відбувається за рахунок кредитування, а підвищення рівня якості страхових послуг можливе за рахунок жорстких заходів регулятора в першу чергу належних вимог до якості активів страховиків.

Кількість операторів має відповідати вимогам ринку. Варто посилити контроль за наявністю страхових резервів не лише на звітну дату, а на кожен день, контролювати ліквідність активів, в які інвестуються страхові резерви. Унеможливити вкладання капіталу страхових компаній у «мусорні» акції. Необхідно постійно відслідковувати стан страхового портфелю, бум автокредитування призвів до того, що окремі страховики обрали хибну стратегію розбалансування страхового портфелю, в яких автомобільні ризики іноді сягають 50 і більше відсотків. Така політика може призвести до реальної загрози втрати платоспроможності компанії. Деякі оператори ринку прогнозують, що через рік-півтора кількість страхових компаній, які продають продукти автострахування значно зменшиться.

Сучасні дії страховиків скоріше спрямовані на перерозподіл існуючого ринку, а не на розвиток його потенціалу й охоплення нової клієнтури. За оцінками експертів, по КАСКО застраховано 7-10% авто, зважаючи на цей факт поле для подальшої діяльності доволі значне. Проте основна боротьба сьогодні точиться не за потенційного клієнта, а за існуючого страхувальника.

Закони попиту та пропозиції на страховому ринку діють доволі обмежено. Необізнаний споживач обирає дешевший продукт або взагалі відмовляється від страхування – небезпечна подія може трапитись будь з ким тільки не з ним та його майном.

Варто більше працювати над удосконаленням сервісу, продуктового ряду. Клієнт стає більш обізнанішим. Проблема страховика – працівники не вміють продавати страхові продукти. Тому й не дивно, що 68,2% респондентів переконані, що у найближчі два роки компанії при впровадженні нових продуктів в автострахуванні спрямовуватимуть витрати у навчання персоналу.

Список використаної літератури:

1. Леонов Є. Порівняльна характеристика умов обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів у постсоціалістичних країнах/ Леонов Є. // Страхова справа. –2008. – №4. – С.52-58.

2. Лесик Л. Досвід застосування в Україні обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів / Лесик Л. // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №6. – С.231-234.

3. Лесик Л. Тенденції та проблеми розвитку ринку особисте страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів / Лесик Л. // Актуальні проблеми економіки. –2010. – №2. – С.214-219.

4. http://forinsurer.com – сайт журналу «Страхова справа».

5. www.legalweekly.com.ua – сайт щотижневої інформаційно-правової газети «Правовий тиждень».