Економічні
науки/3. Фінансові відносини
К. е. н. Тімарцев
О.Ю.
ДонНУЕТ імені Михайла
Туган-Барановського, Україна
Адміністрування великих
платників податків у контексті прийняття податкового
кодексу України
Прийняття Податкового
кодексу України (ПКУ) стало вирішальним кроком на шляху здійснення
широкомасштабної податкової реформи. Він системно регулює
відносини у сфері оподаткування (встановлення, зміну та скасування податків і
зборів), визначає винятковий перелік податків і зборів, порядок їх адміністрування,
коло платників, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів і
повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також
відповідальність за порушення податкового законодавства.
Основу
податкових надходжень до бюджету України забезпечують великі платники податків
(ВПП), реєстр яких на
2010 р. складався з 1497 підприємств [1].
Із прийняттям ПКУ змінилися підходи до дефініції ВПП. Інструктивні матеріали ДПА України визначали ВПП як юридичну особу,
у якої обсяг валового доходу від усіх видів діяльності за звітний рік перевищує
100 млн. грн. та середньооблікова чисельність працюючих за рік перевищує 250
осіб або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків по
платежах, що контролюються органами державної податкової служби, за рік
перевищує 25 млн. грн. [2]. До великих платників податків може бути віднесений
також платник податків, який за власним бажанням надав достатні обґрунтування
та розрахунки досягнення відповідних показників за визначеними критеріями у
наступному звітному періоді.
Принцип
відбору ВПП базувався на необхідності забезпечення не менше 50% надходжень до
Державного бюджету України і здійснювався за трьома етапами [3]. Критеріальними
показниками були: сукупний валовий дохід; загальні суми нарахованих і сплачених податків; загальні суми податку на додану вартість (ПДВ),
задекларовані до відшкодування з бюджету. Згідно
з п. 14.1.24. ПКУ «ВПП — юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів
діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує
500 млн. грн. або загальна сума сплачених до Державного бюджету України
податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби,
за такий самий період перевищує 12 млн. грн. [4].
Принципова
відмінність дефініції полягає у зменшенні критеріїв відбору (середньооблікова
чисельність працюючих; загальна сума нарахованих податків; загальні суми ПДВ,
задекларовані до відшкодування з бюджету). Зміна абсолютних показників
критеріїв полягає у збільшенні граничного обсягу доходу і зменшенні граничного
обсягу сплачених податків.
На веб-сайті Державної податкової
адміністрації України (www.sta.gov.ua) в підрозділі «Проекти регуляторних
актів» розділу «Регуляторна політика» розміщено проект наказу ДПА України «Про
затвердження Порядку формування Реєстру ВПП» та аналіз впливу цього
регуляторного акта. Проект розроблено відповідно до вимог пункту 64.7 статті 64
Податкового кодексу України, яким встановлено, що Центральний орган державної
податкової служби визначає порядок обліку платників податків в органах
державної податкової служби та порядок формування Реєстру ВПП на відповідний
рік.
Передбачається, що відбір платників до
включення до Реєстру здійснюватиметься Департаментом обслуговування ВПП разом
із Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування
ДПА України на підставі оцінки сумарних обсягів доходів від усіх видів
діяльності платника податків за друге півріччя попереднього року та перше півріччя
поточного року, сумарних фактичних обсягів сплачених до бюджету податків, що
контролюються органами ДПС, за цей же період.
Узгоджений із регіональними податковими
органами Реєстр ВПП на наступний календарний рік затверджуватиметься наказом
ДПА України та доводитиметься до спеціалізованих та інших органів ДПС. Також
кожному платнику податків, включеному до Реєстру, направлятиметься повідомлення
про таке включення. Упродовж календарного року, на який сформовано Реєстр,
можуть бути внесені зміни, пов’язані із припиненням юридичної особи. У разі
включення платника податків до Реєстру ВПП на нього поширюються особливості,
визначені ПКУ для ВПП. Після включення платника податків до Реєстру ВПП та
отримання повідомлення центрального органу державної податкової служби про таке
включення платник податків зобов'язаний стати на облік у спеціалізованому
органі державної податкової служби, що здійснює податкове супроводження ВПП, з
початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр.
Відповідно до п. 20.1.37 ПКУ «органи державної податкової служби мають
право приймати рішення про зміну основного місця обліку та переведення ВПП на
облік у спеціалізовані органи державної податкової служби та знімати їх з
обліку і переводити до інших органів державної податкової служби».
У разі відсутності за
місцем реєстрації ВПП спеціалізованого органу державної податкової служби облік
такого платника податків за рішенням центрального органу державної податкової
служби здійснюється або територіально найближчим спеціалізованим органом
державної податкової служби, або іншим органом державної податкової служби.
Обговорення проекту
наказу ДПА України «Про затвердження Порядку формування Реєстру ВПП»
проводиться у рубриці «Консультації з громадськістю» на урядовому веб-сайті «Громадянське
суспільство і влада» (http://civic.kmu.gov.ua/civic/control/uk/index).
ПКУ містить такі
положення щодо адміністрування ВПП:
- платники податків, що належать до великих та середніх підприємств,
подають податкові декларації до органу державної податкової служби в
електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису
підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.4);
- ВПП має право звернутися до центрального органу державної податкової
служби із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей
оподаткування (п. 39.16), який визначає порядок встановлення цін (методів) для
цілей оподаткування. Порядок укладення та виконання таких договорів встановлюється
Кабінетом Міністрів України;
- тривалість податкових
перевірок ВПП не повинна перевищувати 30 робочих днів (п.82.1), продовження
строків проведення перевірок можливе за рішенням керівника органу державної
податкової служби не більш як на 15 робочих днів. Проведення документальної
виїзної планової та позапланової перевірки ВПП може бути зупинено (на загальний
строк, який не перевищує 30 робочих днів) за рішенням керівника податкового
органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня
вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку,
з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк (п.82.4). Загальний
термін проведення перевірок з урахуванням строків зупинення не може
перевищувати 60 календарних днів;
- ВПП зобов’язаний надати в електронному
вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних
осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом державної податкової
служби) копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників,
пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов’язань),
первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,
інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не
пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної
планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки (п. 85.2).
Таким чином,
позитивними змінами, зафіксованими Податковим Кодексом України у сфері
адміністрування ВПП є: відсутність взаємної ув’язки критеріїв визначення ВПП із
вимогою забезпечення певного розміру надходжень бюджету; використання
прогресивних форм подання електронної податкової звітності; встановлення
договірних відносин із державою щодо визначення цін із метою оподаткування, яке
може використовуватися для державної підтримки підприємств, які є базисними для
економіки; обмеження термінів податкових перевірок. Утім існують певні
положення, які викликають зауваження: встановлення критеріальних показників
(граничних сум доходу і податків) у абсолютному виразі потребуватиме
корегування, принаймні на інфляцію; певні складнощі можуть мати місце із
наданням в електронному вигляді первинних документів і облікових регістрів під
час податкових перевірок у разі відсутності комплексної комп’ютеризації
облікового процесу на підприємстві.
Метою
подальших досліджень є визначення інтегрованого образу ВПП.
Література
1. Про
затвердження Реєстру великих платників податків на 2010 рік: Наказ Державної
податкової адміністрації України від 31 березня 2010 р. № 209 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DPA0145.html>
2. Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників
податків (п.1.2.): Наказ Державної податкової адміністрації України № 80 від
19.02.98 р. (Доповнено згідно з Наказом Державної податкової адміністрації № 170 від 14.04.2000 р.)
(У редакції Наказів Державної податкової адміністрації № 99 від 22.02.2010 р.) [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: <http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1036.836.17&nobreak=1>