Бающенко А.О., Вербицька Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Концесійна інвестиційна діяльність в Україні

Скорочення обсягів державного фінансування, незначні обсяги довгострокового кредитування банківським сектором та невеликі обсяги іноземних інвестицій в порівнянні з їх потребою викликало необхідність у розробці та впровадженні нових механізмів залучення фінансових ресурсів в реальний сектор економіки, одним із яких є механізм концесій.

Правові умови для запровадження концесійного механізму створені Законом України “Про концесії”, який прийнято з метою підвищення ефективності використання державного та комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах).

Цим Законом визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення.

Згідно зазначеного Закону України “Про концесії” від 16 липня 1999 р., концесією є надання (на платній та строковій засаді) суб’єктові підприємницької діяльності права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкту концесії. Таке право надає уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, державного та комунального майна, а також він визначає умови і порядок її здійснення.

Отже, концесія – це передача об’єкту концесії на умовах, визначених в концесійному договорі, який укладається на строк не менше 10 років та не більше 50 років. При цьому, умови концесійного договору, є чинними на весь строк його дії.

Законом встановлені сфери господарської діяльності, об’єкти права державної і комунальної власності яких можуть надаватися у концесію, зокрема: будівництво та експлуатація автомобільних доріг, шляхів сполучення, вантажних і пасажирських портів, аеропортів; комунальне господарство; транспортування та розподіл природного газу; виробництво та (або) транспортування електроенергії; надання послуг міським громадським транспортом; у житлово-експлуатаційній сфері; у сфері кабельного телебачення; зв’язку; поштових послуг; ритуальних послуг; послуг, пов’язаних з постачанням споживачам тепла.

Об’єкти права державної і комунальної власності можуть бути передані у концесію лише на конкурсній основі за рішенням конкурсної комісії.

Серед основних принципів діяльності, пов’язаної з наданням та отриманням концесії, є оплатне використання об’єкта концесії. Концесійний платіж вноситься концесіонером відповідно до умов концесійного договору незалежно від наслідків господарської діяльності та зараховується до державного або місцевих бюджетів. Разом з тим, концесієдавець відповідно до Закону може надавати концесіонерам збиткових і низькорентабельних об’єктів концесії, які мають важливе соціальне значення, пільги щодо концесійних платежів, а також передбачати у концесійному договорі надання дотацій, компенсацій та пільг.

Застосування механізму концесії має ряд переваг в порівнянні з іншими механізмами кредитування:

Для концесієдавця:

- збереження контролю за об’єктом, переданим у концесію;

- збереження об’єкту концесії в державній чи комунальній власності на період дії концесійного договору;

- переважний вплив власника на загальну стратегію розвитку об’єкта концесії, формування цін і тарифів;

- можливість розвитку об’єкта концесії без залучення бюджетних коштів;

- вибір концесіонера, який найкращі умови розвитку об’єкта концесії на конкурсній основі;

- отримання концесійних платежів;

- забезпечення ефективного використання державного та комунального майна.

Для концесіонера:

- право отримати державне або комунальне майно на довгостроковий період терміном від 10 до 50 років;

- можливість отримати в концесію не лише майно, але і права на провадження певних видів підприємницької діяльності, а саме: надання послуг зв’язку, поштових, транспортних, житлово – комунальних та інших послуг;

- можливість здійснювати інвестування у реалізацію довгострокових інвестиційних проектів на об’єктах права державної та комунальної власності у, визначених цим законом сферах господарської діяльності;

- стабільність умов концесійних договорів на весь строк їх дії;

- право власності на прибуток, отриманий від управління об’єктом концесії, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов договору;

- право на відшкодування витрат, понесених у зв’язку з поліпшенням майна, отриманого в концесію, за рахунок отриманого прибутку, якщо інше не передбачено концесійним договором.

Отже, механізм концесії – один із перспективних напрямів господарювання, оскільки передбачає фінансові надходження в економіку регіону ззовні й не вимагає додаткового навантаження на бюджет. Наприклад, передача в концесію об’єктів ЖКГ допоможе залучити інвестиції й модернізувати підприємства комунальної сфери, що в свою чергу дасть змогу спрямувати фінансові й матеріальні ресурси міста на інші цілі – охорона здоров’я або освіта.

Література:

1. Закон України “Про концесії” від 14 грудня 1999 року N 1286-ХІУ.

2. Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування завнішнього державного боргу. – Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 414.

3. Концесії, інвестиції, угоди про розділ продукції.- Бєліков О. / Юридичний журнал «Юстініан» №11, 2008 р.

4. http://www.br.com.ua/