Экономические науки / 4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Дутчак Н.М.

Буковинська державна фінансова академія

Сутність дефініції «ІРО» та її роль у вирішенні проблеми залучення інвестиційного капіталу вітчизняними підприємствами на світових фінансових ринках

Анотація. У роботі проаналізовано основні підходи до визначення первинного публічного розміщення (ІРО) та виок­ремлено його характерні ознаки. Досліджено сутність і структуру ринку ІРО. Розглянуто основні переваги та недоліки ІРО-розміщень акцій вітчизняних компаній на про­відних фондових ринках світу. Досліджено стан і перспективи ІРО в Україні в сучасних економічних умовах.

Ключові слова: ринок ІРО, первинне публічне розміщення цінних паперів (ІРО), інвестиційний капітал, емісія цінних паперів, фондова біржа.

Попри політичну нестабільність і фінансово-банківську кризу перед вітчиз­няними підприємствами стоїть питання пошуку інвестиційного капіталу для роз­витку. Через неефективну податкову й амортизаційну політику неможливо нако­пичувати достатні внутрішні ресурси для ефективного зростання бізнесу. Випускати корпоративні облігації зараз недоцільно, оскільки внаслідок зниження темпів зростання економіки й високої інфляції український ринок облігацій є непривабливим для вітчизняних та іноземних інвесторів. За таких умов продаж частини акціонерного капіталу через первинне публічне розміщення (ІРО) може бути чи не єдиним механізмом отримання вкрай потрібних інвестиційних ресурсів для оновлення вітчизняних підприємств. Крім того, залучення додаткового капіталу через ІРО надає компаніям можливість поліпшити свій імідж, вийти на новий рівень організації виробництва й менедж­менту, а отже, досягти визнання з боку потенційних іноземних і вітчизняних інвесторів.

Злети й падіння на міжнародних фінансових ринках зумовили появу ряду публікацій, присвячених проблемам ІРО. Ще в 1980-х професор Університету Флориди Джей Ріттер розпочав дослідження особливостей процесу ІРО.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про недостатнє висвітлення цього питання в науковій літературі та засобах масової інформації. Загалом проб­леми розвитку фондового ринку в Україні досліджують багато фахівців, серед яких М. Бурмака, В. Козаков, В. Корнєєв, В. Лісіна, О. Мозговий, В. Оскольський, Г. Терещенко, Є. Шаповалов. Але зовсім небагато дослідників займаються безпо­середньо питанням ІРО в Україні. Серед них можна назвати таких авторів, як В. Кукса, В. Селик.

Метою статті є розкриття особливостей ІРО, виокремлення основних його недоліків і переваг, визначення ролі публічного розміщення акцій на міжнародних фондових ринках як інструменту збільшення капіталізації промислових підприємств, а також вироблення рекомендацій щодо доцільності прове­дення ІРО тією чи іншою компанією в Україні.

У вітчизняному законодавстві, зокрема у ст. 28 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", первинне публічне розміщення — це відчуження цінних паперів на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголо­шення в будь-який інший спосіб повідомлення про продаж цінних паперів, звер­неного до заздалегідь не визначеної кількості осіб".

Разом із тим варто зазначити, що в наукових і практичних публікаціях під ІРО розуміють не лише первинне публічне розміщення акцій, а й додаткове їх розмі­щення на відкритому ринку (SРО) через депозитарні розписки (АDR чи GDR) та публічне розміщення конвертованих облігацій. Іноді до ІРО зараховують приват­не розміщення серед вузького кола інвесторів через біржу або з отриманням лістингу на біржі серед попередньо визначеного кола інвесторів, а також публічне розміщення акцій силами емітента через біржу без допомоги андерайтерів (Direct Public Offering)

На думку багатьох науковців, перш ніж давати визначення ІРО, слід виокремити його основні характеристики:

1)                 первинне (перше) розміщення цінних паперів;;

2)                 публічне розміщення цінних паперів;

3)                 розміщення цінних паперів певного емітента, що адресовані необмежено­му колу осіб (інвесторів);

4)                 первинне публічне розміщення переважно акцій;

5)                 первинне публічне розміщення акцій основного та/або додаткового випуску;

6)                 розміщення здійснюється на біржах чи на їх альтернативних майданчиках, таким чином, цінні папери (акції) обов'язково мають пройти процедуру лістингу.

З урахуванням викладеного пропонується таке визначення ІРО: первинне (перше) публічне розміщення цінних паперів, переважно акцій основного та/або додаткового випуску, які пройшли процедуру лістингу, для широкого кола інвесторів. Важливим є також те, що в результаті ІРО формується нова вартість бізнесу (business value), яка враховує не лише сучасні активи компанії, якість її управління і торгову марку, а й майбутні перспективи розвитку.

В Україні вже не перший рік кажуть про IPO-бум — масове виведення акцій вітчизняних компаній на міжнародні біржі. Проте він усе ніяк не настане: поки що на світовий фінансовий ринок свої акції вивели аж сім українських підприємств.

Досвід попередніх ІРО свідчить, що значною мірою успіх цього заходу зале­жить від правильного вибору біржі, на якій буде проведено розміщення. Тож фі­нансові компанії, що супроводжують процедуру ІРО, найчастіше пропонують емі­тентам ті біржі, на яких мають особистий досвід роботи. Українські компанії та їхні фінансові консультанти прагнуть співпрацювати насамперед з Лондонською, Франкфуртською та Варшавською біржами.

Активізація процесів залучення ІРО-інвестицій через вихід на міжнародний фондовий ринок безперечно має низку переваг, які так приваблюють національ­них емітентів. По-перше, це отримання приблизно у 3—5 разів вищої ринкової оцінки компанії порівняно з фондовими ринками країн СНД, по-друге, відкрит­тя доступу до значно більш капіталомісткого за український чи російський фон­дові ринки, який, до того ж, є більш ефективно організованим та має широкий спектр інструментів і механізмів фінансування.

Загалом залучення ІРО-інвестицій сприяє зростанню статусу, кредитного рейтингу і престижу компанії-емітента, забезпечує підвищену ліквідність її акцій, перетворюючи їх на ліквідний засіб платежу: продані на престижних майданчи­ках акції можуть виступати як застава для отримання боргового фінансування або використовуватися замість грошових коштів у поточній діяльності компанії. Це, у свою чергу, полегшує компанії доступ до позикових коштів іноземних фінансо­вих установ, що є набагато дешевшими, ніж у країнах СНД, і надаються на більш тривалий термін. Крім того, залучене фінансування не треба повертати, як у ви­падку з кредитами чи облігаціями, що дуже важливо в умовах зростання оцінних коефіцієнтів українських компаній, коли вони можуть залучати значні кошти че­рез розміщення акцій.

Проте існує ціла низка чинників, що заважають їм застосовувати цей метод фінан­сування розвитку бізнесу, а саме:

1)                 нерозвиненість вітчизняного фондового ринку та його інфраструктури, У тому числі законодавства щодо регулювання корпоративного права;

2)                 низька інвестиційна привабливість українських підприємств для іноземних інвесторів у зв'язку з політичною нестабільністю у країні;

3)інформаційна закритість більшості емітентів, навіть на етапі публічного розміщення акцій;

4)                 недостатній досвід андерайпгерів щодо розміщення вітчизняних акцій на за­рубіжних ринках;

5)                 негативний досвід ряду українських компаній, які розмістили свої цінні папери протягом 2005—2008 років, тощо.

Проведення ІРО все більше надає можливості не тільки для великих, але і для представників компаній середнь­ого рівня капіталізації, залучати додаткові інвестиції для розвитку влас­ного бізнесу, для надання компанії статусу публічності, підвищення рівня маркетингової привабливості і юридичної прозорості компанії.

IPO передбачає зміну самої стратегії розвитку бізнесу. Основним критерієм ефективності менеджменту стає не прибуток власників, а зростання капіталізації компанії. Яке, утім, легко конвертувати в гроші під час її продажу.

Виводити на IPO непідготовлений до цього бізнес не стане жоден власник, а супроводжувати таке розміщення не візьметься жоден консультант. Адже невдале IPO нашкодить і репутації консультанта, і бізнесу компанії-емітента. Саме тому власникам рекомендується працювати тільки з досвідченими консультантами з фінансів і комунікацій, що супроводжували IPO компаній із країни, ринку чи галузі, в якій працює потенційний емітент.

Процес ІРО погребує багатьох структурних, управлінських, а головне культур­них змін у бізнесі, адже репутація компанії, прозорість її фінансової й управлінсь­кої системи — наріжний камінь будь-якого успішного первинного публічного роз­міщення. З метою проведення власних ІРО вітчизняним компаніям доведеться перебудовувати корпоративну структуру під міжнародні стандарти.

Не менш важливою умовою для розвитку ІРО є політична стабільність в Украї­ні як головний чинник залучення іноземних інвестицій у вітчизняні підприємства.

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки. Український бізнес потребує довгострокових капіталовкладень, які необхідні для розвитку економіки й підвищення інвестиційного іміджу країни. І ринок первинних розміщень є одним із нових і перспективних способів залучення іноземного капіталу. ІРО є одним із найкращих інструментів фінансування бізнесу, з точки зору як вартості фінансових ресурсів, так і активізації й раціоналізації бізнес-процесів у компанії, підвищення корпоративної культури й дисципліни. На жаль, сама модель ведення бізнесу в Україні не сприяє публічності компанії, водночас уже здійснені ІРО свідчать про те, що зміни можливі. Публічність — якісно новий рівень ведення бізнесу, його досягнення варто прагнути.