Дрогомирецька Ю.

Науковий керівник: Грубляк О.М.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Розвиток інститутів спільного інвестування в Україні та закордоном

Ринок інвестицій та цінних паперів на сучасному етапі розвитку України є однією з найдинамічніших сфер законодавчого регулювання національної економіки. Правові норми регулювання діяльності учасників фондового ринку певною мірою залишилися у спадок від радянської економічної системи, і Україна ще не набула власного досвіду в цій сфері.

Перший у світі інститут спільного інвестування був створений у 1822 р. у Бельгії, через кілька десятиліть – у Швейцарії і Франції. Проте масштабності таке інвестування почало набувати з виникненням інвестиційних трастових компаній (INC), створених в Англії у середині XIX ст. Вони випускали фіксовану кількість акцій, що підлягали вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів і погашалися після закінчення терміну діяльності компанії. Ці компанії мали всі ознаки сучасних закритих інститутів спільного інвестування [2].

Показники розвитку індустрії спільного інвестування в інших європейських країнах також є досить вагомими і говорять самі за себе. Так, на деяких ринках Європи, наприклад, у Португалії, Іспанії, був зареєстрований понад 40-відсотковий темп річного зростання вартості активів інвестиційних фондів. Майже 25% французьких сімей володіють акціями інвестиційних фондів. Найпоширенішою формою організації спільного інвестування у Франції є корпоративні інвестиційні фонди відкритого типу, що мають назву інвестиційних компаній зі змінним капіталом (SICAV).

Інститути спільного інвестування є інвестиційними фондами, які акумулюють кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку шляхом вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. В Україні до інститутів спільного інвестування належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди. Пайові інвестиційні фонди – це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності. Корпоративні інвестиційні фонди – це юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства і проводять діяльність виключно із спільного інвестування. Тому, емітентом цінних паперів, що засвідчують право власності на частку активів пайового інвестиційного фонду, є компанії з управління активами такого фонду, а зазначені цінні папери називаються – інвестиційні сертифікати [5].

Наочно динаміку ІСІ можна побачити в табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка інститутів спільного інвестування в Україні за 2009 рік та 3 квартали 2010 року

	2009 рік	І квартал 2010 року	ІІ квартал 2010 року	ІІІ квартал 2010 року	Приріст за 3 квартал	Приріст з початку року
Пайові інвестиційні фонди	803	831	837	853	1,9 %	6,2 %
Корпоративні інвестиційні фонди	182	184	213	216	1,4 %	18,7%
Всього	985	1015	1050	1069	1,8 %	8,5%

Так кількість ІСІ, визнаних такими, що відбулися, за 2009 рік склала 985. З них 803 – пайові інвестиційні фонди, серед яких найбільшу частку займають закриті недиверсифіковані венчурні ІСІ (70,1 %), а найменшу – закриті диверсифіковані та 182 – корпоративні інвестиційні фонди. Якщо аналізувати дані 2010 року, то варто відмітити, що кількість ІСІ на кінець 3-го кварталу 2010 року, зросла за три місяці на 8,5 % і склала 1069 фондів. Переважно, цей приріст відбувся за рахунок збільшення кількості венчурних фондів, які досягли нормативів (приріст склав 1,39% за 3 квартал). На кінець третього кварталу в Україні діяло 732 венчурних ІСІ, що склало 68,5 % від загальної кількості ІСІ на ринку. Таким чином, ці фонди зберігають лідерство за часткою ринку, яка у 3-му кварталі збільшилася порівняно із другим кварталом на 19 ІСІ, проте за 9 місяців її динаміка підтвердила більш-менш стабільну тенденцію до збільшення, так приріст із початку року складає 8,5 %. Це пов’язано, перш за все, із активізацією виходу на ринок закритих невенчурних корпоративних фондів (приріст склав 19 невенчурних корпоративних фондів з початку року). Натомість процес створення та досягнення нормативів іншими типами та видами ІСІ, збільшується, але темпи такого збільшення є невисокими, оскільки існує складна ситуація в економіці в цілому та у. Розглянемо динаміку вартості активів невенчурних ІСІ у 2010 році у розрізі типів фондів у табл. 2.

Таблиця 2

Динаміка вартості активів невенчурних ІСІ у 2010 році у розрізі типів фондів

(млн. грн.)

Фонди	І квартал 2010 року	ІІ квартал 2010 року	ІІІ квартал 2010 року	Приріст за 3 квартал	Приріст з початку року
Відкриті	240,72	248,83	243,43	-2,17%	1,12%
Інтервальні	254,74	268,40	237,72	-11,43%	-6,68%
Закриті	6 048,18	6 510,53	8 356,38	28,35%	38,16%
Всього	6 543,65	7 027,76	8 837,53	25,75%	35,06%

Аналізуючи дані табл. 2. варто відмітити, що за 3-й квартал збільшилася вартість активів невенчурних фондів, яка на кінець кварталу становила 8837,53 млн. грн. (+25,8% з початку року та +35,1% за квартал). У липні-вересні 2010 року всі фонди збільшили вартість своїх активів, однак найбільш помітно – закриті на 28,4 %. Водночас, за 9 місяців 2010 року приріст вартості активів відбувся у закритих ІСІ (+ 38,2 %) та відкритих – на 1,1 %. Вартість активів інтервальних фондів зменшилася на 6,7 % , що пов’язано із масштабним відтоком капіталу із найбільш ліквідних фондів ( табл.2).

Так, активи відкритих фондів займають 2,8 % замість 3,5% у попередньому кварталі, а інтервальні – 2,7% замість 3,8%. Як і раніше, найбільшу частку – 94,6% (92,6% у 2 кварталі), – складають активи закритих фондів.

Структура активів відкритих та інтервальних фондів за видами інвестицій у 3-му кварталі 2010 року не зазнала суттєвих змін, як і у попередні періоди. Частка грошових коштів та банківських депозитів в портфелі цих типів фондів складає 21,5% та 27,8% відповідно, а цінних паперів – 67,8% та 62,0% . При цьому, за 3-й квартал частка грошей та депозитів у відкритих та інтервальних фондах зменшилася, що пов’язано як із викупом цінних паперів фондів у їхніх інвесторів, проблемами із поверненням коштів від банків, так і з поступовим нарощенням вкладень фондів у цінні папери, а також зі зростанням самої вартості цих вкладень на тлі достатньо тривалого підйому українських «блакитних фішок» разом з індексами провідних вітчизняних фондових бірж.

Основні зміни структури інвестиційного портфеля відкритих ІСІ протягом 3-го кварталу стосуються збільшення часток державних цінних паперів: ОВДП – із 7,0% до 8,4%; акцій – із 43,0% до 43,5%; «інших» активів – 0,1% до 10,6 %; а також у зменшенні часток корпоративних цінних паперів: облігацій підприємств – із 17,8% до 11,0%; грошових коштів та банківських депозитів – із 27,1% до 21,6%.

Динаміка співвідношення різних видів інвестицій в активах інтервальних ІСІ була дещо іншою. Так, збільшення частки: «інших» ЦП – із 0,1% до 9,4%; грошових коштів та банківських депозитів – із 23,2 % до 27,8%. Зменшення відбулося за такими видами вкладів: акцій – із 59,7% до 51,3%; облігацій підприємств – із 10,0% до 7,9%; «інших» цінних паперів – із 2,9% до 0,1%.

У структурі портфеля закритих ІСІ традиційно, частка грошових коштів та банківських депозитів значно менша – 6,7%, а цінних паперів – більша – 59,9%, що пов’язано із меншою ліквідністю та більш агресивною стратегією закритих фондів. Це також вплинуло і на більш «стримане» зростання часток корпоративних цінних паперів в активах цих ІСІ. Так, зросли у структурі активів закритих фондів найбільші види вкладень: «інші» активи – із 13,6% до 33,0%; облігацій внутрішніх державних позик – із 1,3% до 2,3%.

Однак, загалом тенденції зміни співвідношення видів активів, зазначені для відкритих та інтервальних ІСІ, також характерні й для закритих фондів. Так, частка грошових коштів у їхніх активах зменшилися на 4,1% (із 10,9% до 6,8%). Суттєво скоротилася і частка облігацій підприємств, а також нерухомості, проте, враховуючи порівняно незначні обсяги вкладень закритих ІСІ у ці види активів (менше 0,5% активів фондів на початок 3-го кварталу), зазначені зміни не були вагомими.

Найбільш популярними за сукупною вартістю вкладень коштів невенчурних ІСІ у 3-му кварталі знову були цінні папери, наявні в активах небагатьох фондів. Так, на першому місці за сумою вкладень ІСІ – векселі ТОВ «Селект» (присутні в 3-х фондах), на другому – векселі ТОВ «Центр Груп 2008», а на третьому місці – векселі ТзОВ «Станіславська торгова компанія».

Найбільш популярними цінними паперами за кількістю інститутів спільного інвестування, в активах яких вони наявні, у 3-му кварталі залишилися українські акції, які є «блакитними фішками» вітчизняного фондового ринку, згідно з рейтингом пайових цінних паперів за вересень 2010 року. Лідером були акції ВАТ Металургійний комбінат «Азовсталь», які входять до портфелів 88 ІСІ, на другому місці за популярністю – ВАТ «ДЕК «Центренерго» (85 ІСІ), на третьому місці – ВАТ «Укрнафта» – включені до портфелів 79 фондів [4].

Важливими напрямами діяльності інвестиційного ринку стають такі сфери економіки, пенсійне забезпечення, страхування, а в перспективі – ринок землі, що викликає підвищену увагу до інституційних інвесторів з боку державних регулюючих органів. Це вимагає підвищення рівня кваліфікації учасників ринку і рівня їхньої правової культури. З метою захисту інтересів компаній з управління активами та їхніх клієнтів, представники інвестиційного ринку мають узагальнювати проблеми, які існують на ньому, для того, щоб разом із Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку знайти ефективні механізми їх вирішення, зокрема шляхом внесення відповідних змін до нормативно бази.

Подальший розвиток інвестиційного ринку, поява нових видів фондів та нових активів вимагають від учасників ринку високого рівня професійної підготовки. До перспективних видів діяльності потрібно віднести інвестування у нерухомість, землю, в управління страховими резервами тощо. Одним з ефективних напрямів диверсифікації активів ІСІ може бути придбання цінних паперів іноземних емітентів. Інститути спільного інвестування — це ефективний інструмент нагромадження значних капіталів, обіг яких забезпечує гармонійний розвиток національної економіки. Кошти спільного інвестування не беруть безпосередньої участі у виробництві. Але, як відомо, виробництво і фінансовий ринок є елементами однієї системи. Розвиток виробничої сфери зумовлює пожвавлення на фондовому ринку, і навпаки, ефективно діючий ринок капіталів стимулює розвиток економіки в цілому. Тому, інститути спільного інвестування є саме тим інструментом, який здатен примусити працювати заощадження населення на користь країни та її громадян.

Важливо зазначити, що позитивні чинники стають дійовими лише за умови створення ефективної системи інститутів спільного інвестування та сприятливого інвестиційного клімату в країні. Крім ринкової інфраструктури, яка не є ідеальною для їх розвитку, створення такої системи вимагає невідкладного вирішення ряду питань. По-перше, необхідна розробка такої моделі інститутів спільного інвестування, яка була б життєздатною в сучасних умовах і враховувала тенденції розвитку фінансового ринку України в перспективі. По-друге, забезпечення державної підтримки діючих та новостворюваних інститутів спільного інвестування, насамперед у галузі запровадження максимально цільової системи їх оподаткування. По-третє, створення умов, які б стимулювали її індивідуальних інвесторів до участі в інвестиційному фонді.

Список використаних джерел

1. Онищенко В.О. Перспективи розвитку інститутів спільного інвестування в Україні / В.О. Онищенко // Економіка і регіони. – 2009. – №3. – С.3-7.

2. Румянцев С.С. Тенденції індустрії спільного інвестування / С.С. Румянцев // Цінні папери. – 2009. – №20. – С.15-16.

3. Сіржук Р.М. Тенденції розвитку інститутів спільного інвестування / Р.М. Сіржук // Цінні папери. – 2009. – №37. – С.29.

4. Фурдичко Л.Є. Інститути спільного інвестування: міжнародний досвід, специфіка та розвиток в Україні / Л.Є. Сіржук // Регіональна економіка. – 2009. – №20. – С.81-88.

5. Шапран Н.О. Розвиток іноземних інститутів спільного інвестування на ринках, що розвиваються / Н.О. Шапран // Цінні папери. – 2009. – №32. – С.28-29.