Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Кукса О.Л., Нечепуренко А.В.

Науковий керівник: аспірант КПУ Гузенко О.П.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”

Проблеми оцінювання інвестиційних проектів у сучасних умовах

В даний час у практиці прийняття інвестиційних рішень складається парадоксальна ситуація, при якій потужний інвестиційний документообіг, породжений застосуванням загальноприйнятих методологічних підходів до оцінки ефективності інвестицій, існує в значній мірі ізольовано від реального процесу прийняття рішень, що і обумовило напрямок дослідження.

Основна методологічна проблема теорії оцінки економічної ефективності інвестицій пов'язана зі складнощами, а іноді й повною неможливістю побудови формалізованих підходів до оцінки ефективності конкретного проекту. Ці питання неодноразово знаходили відображення у працях таких вчених як: А.А. Пересада, Ю.М. Коваленко, С.В. Оніщенко [1], В.Р. Кучеренко, О.С. Маркітан [2], С.В.Піменова [3] та інших.

Більшість науковців стверджують, що мінімальний рівень ефективності інвестиційних варіантів, що влаштовує інвестора, може бути визначений тільки як результат формування плану інвестицій. До складання плану в принципі неможливо визначити жорсткість вимог, що пред'являються до ефективності окремих інвестиційних варіантів. При цьому рівень жорсткості вимог визначається двома групами факторів: рівнем ефективності конкуруючих інвестиційних варіантів і ступенем обмеженості ліміту інвестицій.

У цілому можна констатувати, що на практиці граничний рівень ефективності інвестицій формується ізольовано від процесу прийняття інвестиційних рішень, неминучим наслідком чого є очевидна інформаційна перевантаження нормативу ефективності інвестицій.

У результаті відсутня принципова можливість виразного обґрунтування рівня жорсткості вимог, що пред'являються до ефективності. Всі існуючі підходи є приватними факторними моделями, які дозволяють конструктивно обговорювати той чи інший зріз проблеми, але не є робочими інструментами.

Безумовно, на практиці доводиться користуватися некоректними інструментами, які дозволяють, тим не менш, отримувати інформацію, що полегшує процес прийняття інвестиційних рішень. Фактично доводиться постійно проектувати інструменти для кожного проекту.

Наслідки вкрай сумні для фахівців з інвестиційного аналізу. Інвестиційний документообіг живе своїм життям, а процес прийняття інвестиційних рішень в значній мірі розвивається самостійно.

У своїй праці А.А. Пересада, Ю.М. Коваленко та С.В. Оніщенко [1] зауважують, що «…крім основної методологічної проблеми істотний вплив на процес обґрунтування інвестиційних рішень надає наявність низки ключових проблем». До їх складу науковці включають (рис. 1).

Рис. 1. Зміст ключових проблем в сфері обґрунтування інвестиційних рішень

Очевидно, невизначеність бізнес-результату і меж інвестиційного проекту вимагає активної участі осіб, які приймають рішення. Інвестиційні аналітики виконують лише обслуговуючу, методичну роль. Вони не в змозі достовірно оцінити ступінь значущості результатів, що не підлягають вартісній оцінці, або зіставити вартісні оцінки результатів з різним ступенем достовірності.

Як наслідок, практичні результати можуть бути отримані тільки на основі відомого алгоритму: побудова економічної моделі проекту; виявлення ключових факторів на основі дослідження чутливості проекту; визначення критичних значень (та сполучень критичних значень) ключових факторів для різних критеріїв та оцінка ступеня досяжності критичних значень ключових факторів.

Зокрема, проблему складної структури інвестиційних ресурсів проекту може вирішити імовірнісний підхід до аналізу, що дозволяє сформувати економічну модель проекту і провести сценарний аналіз проекту за активної участі осіб що приймають рішення.

У цілому, можна зробити висновок, що теорії оцінки ефективності інвестицій не відбивають реального рівня складності ділового життя. Серед аналітиків існує тенденція отримувати результат, ізолюючи осіб що приймають рішення від процесу оцінки ефективності, надаючи їм вже готовий результат для формального схвалення. Фактично це означає `перевищення повноважень економістів, роль яких полягає в інформаційній підтримці процесу прийняття рішення.

Література:

1. Пересада А.А. Інвестиційний аналіз: [підручник] / А.А. Пересада, Ю.М. Коваленко, С.В. Оніщенко. - К.: КНЕУ, 2003 – 485 с.

2. Кучеренко В.Р. Управління діловими проектами: [навчальний посібник] / В.Р. Кучеренко, О.С. Маркітан. – К.: ЦНЛ, 2005. – 280 с.

3. Пименов С.В. Проблемы оценки экономической эффективности в процессе принятия инвестиционных решений [Электронный ресурс] // Проблемы современной экономики, 2005. – №3(15) – Режим доступа: http://www.m-economy.ru/art.php3?artid=20928