Демченко А. П.

Науковий керівник: к.е.н. Кучумова І. Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми працевлаштування молоді в Україні

У сучасних умовах молодь, яка закінчила навчальні заклади все частіше відчуває себе зайвою на ринку праці. Брак вільних робочих місць, відсутність роботи за спеціальністю, низька територіальна мобільність як наслідок нерозвиненості соціальної інфраструктури призводять до невпевненості молоді в завтрашньому дні.

Проблема безробіття молоді є однією з найактуальніших на сьогодні. Закінчення навчального закладу несе за собою невизначеність з місцем роботи за фахом, або взагалі її відсутність. Роботодавці часто висувають умови, які не може задовольнити молодь. Це пояснюється тим, що потрібні досвідчені працівники, а досвіду роботи у молоді, яка нещодавно закінчила навчальний заклад, ще не має. Саме це і зумовлює значне безробіття молоді віком 15-24 роки (табл. 1).

Таблиця 1 – Рівень безробіття населення за статтю,

місцем проживання та віковими групами [3]*

	Усього	У тому числі за віковими групами, років
		15-24	25-29	30-39	40-49	50-59
І півріччя 2009 р.
Усього	9,1	16,9	10,6	9,0	8,1	6,4
жінки	7,3	13,0	9,7	7,4	7,0	4,7
чоловіки	10,8	19,9	11,3	10,5	9,4	8,1
міські поселення	9,6	19,0	11,0	9,2	8,5	6,3
сільська місцевість	7,8	13,1	9,2	8,5	7,4	6,6
І півріччя 2010 р.
Усього	8,5	17,0	10,7	8,2	7,3	5,8
жінки	7,0	16,4	9,2	7,2	6,2	3,9
чоловіки	9,8	17,5	11,9	9,1	8,5	7,7
міські поселення	9,0	19,4	11,7	7,9	7,6	5,7
сільська місцевість	7,4	12,9	7,8	8,8	6,6	5,8

* % до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи.

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) у І півріччі 2010 р. спостерігався серед молоді віком 15-24 роки, що відповідно складає 17% до кількості економічно активного населення молоді віком 15-24 роки. Кількість безробітного населення України у віці 15-70 років у І півріччі 2010 р., порівняно із І півріччям 2009 р. скоротилась на 0,6 %. Однак таке скорочення відбувається не за рахунок безробітної молоді. Так, кількість молоді у віці 15-29 років, яка бажає працювати але на може з незалежних від неї причин, зросла на 0,1%. На 3,4% зросла кількість безробітних жінок віком від 15 до 24 років, а кількість безробітних у містах, цієї ж вікової групи, збільшилась на 0,4% [3].

Основними причинами незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у І півріччі 2010 р. було вивільнення з причин економічного характеру (43,0%), звільнення за власним бажанням (27,4%), непрацевлаштування після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів (13,7%) [3].

Згідно зі статистичними даними станом на 2009 р. в Україні функціонують приблизно 920 вищих навчальних закладів: 350 університетів і академій та 570 технікумів і коледжів. У 2009 р. було зареєстровано 931642 випускники, з яких тільки 19,5 % отримали направлення на роботу з допомогою навчальних закладів [2].

Щороку чотирьом випускникам з п’яти припадає самостійний пошук робочого місця без допомоги учбових закладів. Аналіз опитування трудової орієнтації випускників вищих навчальних закладів показав, що майже дві третини випускників за 2-3 місяці до закінчення навчання не знають напевно свого майбутнього місця роботи. Тому навчальним закладам необхідно надавати більше емпіричних знань студентам, бо багатьом випускникам, важко застосувати теорію в практичну діяльність без практичного досвіду.

У 2009-2010 навчальному році проводилось дослідження студентів на предмет вивчення їх мотиваційних очікувань щодо майбутньої зайнятості. Так, студенти, які займаються за бюджетні кошти, не відчувають себе більш захищеними у майбутньому працевлаштуванні. Переважна більшість студентів (78%) занепокоєна з приводу майбутнього працевлаштування, 2% про це ще не замислювались, а 20% студентів не переймаються своїм працевлаштуванням, проте 8% із них не впевнені, що отримають бажану роботу. Остання категорія студентів належить до тих, хто поступиться своїми вимогами щодо майбутньої роботи [1].

Ринок праці перенасичений юристами, економістами, менеджерами та подібними фахівцями. Тому молодь, яка обрала ці спеціальності, після закінчення навчального закладу, змушена масово перекваліфіковуватись.

З метою формування у молоді зважених підходів до вибору професій, необхідно проводити інформаційно-роз’яснювальні заходи. Для усунення дисбалансу між попитом і пропозицію на ринку праці з 2008 року центри зайнятості почали проводити семінари, на яких розглядаються основні шляхи інформування молоді, що є рушійним важелем у виборі професії. Також державі необхідно негайно змінювати політику щодо зайнятості молоді.

На державному рівні необхідно запропонувати ряд заходів, щодо створення умов для підготовки кваліфікованих фахівців і робітників відповідно до умов сучасного виробництва. Держава, в свою чергу, повинна виконувати задекларовані у молодіжному законодавстві гарантії, приймати та реалізовувати регіональні молодіжні програми.

Таким чином, сама реалізація ефективної молодіжної політики, можлива лише завдяки співпраці між державою, роботодавцями, навчальними закладами і самою молоддю.

Література:

1. Волкова Н.В. Політика держави щодо зайнятості молоді та її ефективність // Науково-теоретичний журнал Дніпропетровської державної фінансової академії. – 2010. – № 1 (23). – C. 26-32.

2. Заярна Н.М. Проблеми працевлаштування молоді в Україні // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2010. – № 20.9. – С. 150-153.

3. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Держ. ком. статистики України. – Офіц. веб-сайт - Режим доступу: http:/www.ukrstat.gov.ua/.