УДК 65 Коліщук Маргарита Іванівна

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник : Безродна Стелла Миколаївна

ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ТА ЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В Україні відбуваються глибокі якісні зміни в господарських відносинах. Одним із важливих напрямків трансформації економіки та входження її у цивілізовані ринкові відносини є соціальне управління на підприємствах країнах. Складність та невирішеність багатьох питань соціального управління в торговельному підприємстві, умови, що постійно змінюються, обумовлюють постійну актуальність цієї проблематики.

Метою статті є дослідження ролі та значення управління на підприємствах України.

Сучасний етап перехідного періоду розвитку українського суспільства характеризується неординарною ситуацією, яка постає низкою проблем, що охоплює всі сфери соціального життя. Виходячи з того, що в дослідженні суспільства виділяють три глобальні сфери життєдіяльності, відповідно виділяються й головні види соціального управління: соціально-політичне, соціально-економічне та соціально-духовне управління.

Перехід нашої країни до ринкових відносин спонукає вчених практиків до найретельнішого вивчення досвіду управління фірмами та підприємствами економічно розвинених країн, до пошуку шляхів та засобів, які дали б змогу забезпечити стабільно високий рівень добробуту населення нашої країни.

Аналіз літературних джерел свідчить про різнобічність досліджень, які здійснювали у вказаному напрямку. Вченими досить глибоко досліджено особливості управління в економічних та соціальних системах; поняття та методи соціального управління, які визначаються процесами прийняття рішень; інструменти їх обґрунтування й підтримки; маркетинговий, виробничий і фінансовий менеджмент підприємства (теоретичні основи менеджменту, політику підприємства на ринку товарів, категорії праці та капіталу тощо), а також економічні моделі та методи управління [4].

Окремі автори ( Н.П. Бєляцький [3] та А.П. Єгоршин [4] ) у своїх працях приділяють увагу з’ясуванню методологічних засад соціальних методів управління, тоді як А. Кибанов [5] та С.В. Шекшня [6] розглядають, як теоретичні, так і практичні питання соціального управління.

Вдалою вважаємо роботу В. Лукашевича [7], де розкрито теоретико – методологічні засади соціального управління у практичній діяльності підприємств. Незважаючи на це, питанням практики та концептуального підходу до соціального управління у діяльності підприємств поки що приділено недостатньо уваги. Тому завданням цієї статті є обґрунтування концептуального підходу щодо формування комплексу методів соціального управління і визначення функцій служби соціального розвитку в умовах ринкової економіки.

Соціальне управління – ключовий напрямок у підвищенні ефективності функціонування підприємств , як державної, так і інших форм власності, організаційних структур різних рівнів управління. Це багатогранний і складний процес, що має свої специфічні особливості та закономірності. Їх вивчення вкрай необхідне усім керівникам та спеціалістам в умовах ринкової економіки для забезпечення конкурентоспроможності підприємства на ринку товарів чи послуг. Соціальне управління за сучасних умов забезпечують процеси раціонального використання соціальних ресурсів (сукупність різноманітних якостей, які визначають їхню здатність до виробництва матеріальних і духовних благ) на підприємстві зарахунок організації добору, підготовки, розподілу та виховання робітників і службовців. Якщо в умовах адміністративно-командної системи ці завдання розглядалися як другорядні, то в умовах трансформації економіки вони стали актуальними, і в їхньому вирішенні зацікавлене кожне підприємство.

Однією з основних проблем організацій є підвищення ефективності діяльності, що передбачає раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потрібних для виробництва продукції за умови, що від кожної гривні, вкладеної у виробництво, буде отримано максимальну віддачу. Рівень економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання слугує матеріально-фінансовою базою для розв'язання зокрема і соціальних проблем. З урахуванням саме цієї важливої обставини кожній організації доцільно постійно оцінювати рівень управління соціальною ефективністю діяльності. Управління організацією як безперервний, динамічний, послідовний, стійкий, мінливий, цілеспрямований процес, який має циклічний характер, - формується завдяки безперервному перебігу функцій управління, кожна з яких є складовою цього процесу [2].

Оцінюючи ефективність заходів удосконалення організації управління виробництвом, слід врахувати, що фактичний ефект від такого удосконалення значно вищий суми економії витрат на управління.

Отже, удосконалення системи управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації і підвищенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо. Крім того, підвищується загальна культура виробництва і управління, зміцнюється дисципліна праці, поліпшуються умови, за яких людина в повній мірі може розвивати свої здібності.

Список використаної літератури

1. Ивченко Б. П. // Управління в економічних і соціальних аспектах. – СПб.: Нордмед-Издат, 2001.– 247 с.

2. Ларичев О. И.// Теорія і методи прийняття рішень. – М.: Логос, 2002. – 392 с.

3. Беляцкий Н. П.//Управление персоналом. Учеб. пособие / Беляцкий Н. П., Велесько С. Е., Ройш П. –Мн.: Интерпрессервис, Экоперспектива, 2002. – 352 с.

4. Егоршин А. П. // Управление персоналом: Учебник. 4-е изд., испр. – Нижний Новгород: НИМБ, 2003. –720 с.

5. А.Я. Кибанова. // Управление персоналом организации: Учебник.– 2-е изд., доп. и перераб.– М.: ИНФРА-М, 2003. – 638 с.

6. Шекшня С. В. //Управление персоналом организации: Учеб.-практ. пособие. – Изд. 4-е перераб. И доп. – М.: Интел-Синтез, 2000. – 368с.

7. Лукашевич. В. // Управление персоналом (предприятий торговли общественного питания): Учеб. пособие. – М.: Издательский Дом «Деловая литература», Издательство «ГЕЛАН», 2001. –253 с