Економічні науки /6. Маркетинг и менеджмент

Хижняк М.Є.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Антикризове управління в системі менеджменту підприємства

У наш час управління будь-якою економічною системою має за мету запобігання виникнення та розвитку кризових процесів. Так як ефективність управління підприємством полягає у якнайшвидшому виявленні перших ознак кризи і подальшому впровадженні в діяльність низки заходів з її попередження. Виконання цих завдань покладено на систему антикризового менеджменту.

На сьогоднішній день в науці не існує одного чітко визначеного поняття антикризового менеджменту, адже кожний автор, який оперує цим поняттям, вносить в його визначення певну деталь, що на його погляд є більш доцільною.

На думку Лігоненко Л.О. «антикризове управління» – це спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [1]. Водночас, у своїй монографії «Антикризове управління підприємством» він обґрунтував думку, що антикризове управління є складовою менеджменту підприємства в цілому.

Туленков Н. В. зазначає, що будь-яке управління організацією повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій [2].

Вважаємо, що під антикризовим менеджментом варто розуміти невід’ємну частину системи управління підприємством, що відповідає за сталість розвитку підприємства, за допомогою надання гнучкості та адаптованості системи управління діяльністю підприємства з використанням різних фінансових, економічних, організаційних прийомів, підходів і методів діагностики стану та виявлення резервів підприємства для їх подальшого використання за умов виявлення ознак кризової ситуації з метою нормалізації стану підприємства. Це трактування поняття антикризового менеджменту спирається на необхідність його в «повсякденному житті» підприємства, а не як традиційно вважається, в основному при прояві кризових ситуацій. Адже функціональна діяльність антикризового менеджменту може бути різною залежно від сучасного стану підприємства.

За класифікацією професора У. Кристек [3] антикризовий менеджмент може приймати форми:

î антиципативного (завчасного, випереджального) – запроваджується у разі існування потенційної загрози кризи;

î превентивного (попереджувального) – вводиться за наявності симптомів латентної кризи;

î реактивного – необхідного, якщо підприємство перебуває у глибокій кризі.

Спираючись на запропоновану вище класифікацію антикризового менеджменту, бачимо, що анципативний та превентивний антикризовий менеджмент пов’язані з ризик-менеджментом, а реактивний антикризовий менеджмент – з санацією підприємства. Тому таке трактування антикризового менеджменту можна назвати найбільш повним. На противагу реактивному антикризовому менеджменту антиципативний має загальну мету, довготривалі завдання: перманентний аналіз та оцінку фінансово-економічного стану підприємства, вивчення виробничого потенціалу, розробку інноваційної стратегії та загальної концепції фінансового оздоровлення підприємства [4]. Тобто антиципативний антикризовий менеджмент являє собою управління, орієнтоване на зростання або інновації. Його впровадження можливе в гнучких, здатних до змін, адаптивних соціально-економічних системах, його прийняття означає відмову від реалізації класичної моделі підприємницької поведінки та перехід до інноваційної моделі, яка ґрунтується на агресивній ринковій стратегії. Діагностика в межах антиципативного антикризового менеджменту має ґрунтуватися на скануванні підприємницького середовища, формуванні комплексу прогностичних індикаторних показників з метою реалізації управління за „слабкими сигналами” і в умовах стратегічних несподіванок, постійній підтримці на цій основі вигідного технологічного випередження. Діагностика в системі антиципативного антикризового менеджменту має відігравати роль інноватора, спрямованого на пошук нових шляхів безкризового розвитку, головним завданням якого є уникнення проблемних зон у сфері самого управління [5].

Превентивний (попереджувальний) антикризовий менеджмент може бути організований в соціально-економічних системах з високим ступенем саморегулювання та самоорганізації. В його основі лежить орієнтація управління на ефективне безкризове функціонування системи та стабілізаційна стратегія й тактика поведінки. Превентивний антикризовий менеджмент вимагає розробки регулюючого механізму як саморегулюючої системи, тобто налагодження саморегульованого зворотного зв’язку з урахуванням параметрів зовнішнього середовища. Такий зв’язок можна забезпечити шляхом впровадження саме системи превентивної антикризової діагностики, заснованої на дослідженні комплексу індикаторних показників, як сенсорів (датчиків, що сприймають сигнали небезпеки) раннього виявлення загрози кризи. Стратегічні рішення, спрямовані на недопущення кризи, будуть реалізовуватися вже на ранніх стадіях управління, коли процес наближення кризи реально можна зупинити. При цьому, безумовно треба враховувати, що рішення будуть ґрунтуватися на досить слабких і тому не завжди вірогідних сигналах про зародження кризового процесу [5].

Оскільки інформаційна система превентивного антикризового менеджменту повинна надати інформацію про стан і розвиток подій і процесів у внутрішньому та зовнішньому середовищі в той момент, коли вони починають набувати істотного значення для підприємства, у тому числі, коли є лише певна ймовірність появи подій і процесів, які ще не почали впливати. Ця система починає втрачати своє превентивне значення при наявності явного впливу подій і процесів зовнішнього або внутрішнього середовища на діяльність підприємства, тобто коли відбувається зміна значень показників діяльності підприємства [4].

Реактивний антикризовий менеджмент можна охарактеризувати як планування та впровадження заходів, метою яких є відновлення попереднього, докризового стану. Ця спрямованість та одночасна нестача часу суттєво ускладнюють розробку антикризової концепції, а також перегляд попередніх цілей і норм. Тому в межах реактивного менеджменту проводиться діагностика, що ґрунтується на дослідженні певної обмеженої кількості індикаторних показників, які порівнюються з базовими, нормативними змінними величинами системи. Проведення діагностичного дослідження також обмежено в часі [5].

Список використаних джерел:

1. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. – К.:Київ.нац.торг.-економ.ун-т, 2001. – С.57.

2. Туленков Н.В. Антикризисный менеджмент // Персонал. – 1998. – №6. – С.20.

3. Kristek U. Krisenbewaltingungs-Management und Unternehmungs-planung. Neue betriebswirtschaftliche Forschung. Bd.17. Wiesbaden. 1981. – С.115.

4. Коваленко О.В. Сутність, особливості та деякі проблеми превентивного антикризового управління підприємством// Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Харків: НТУ „ХПІ”. – 2009. – № 5. – С.101-102.

5. Скрипник Н.Є. Удосконалення механізму антикризового управління через інструментарій економічної діагностики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня екон. наук: спец. 08.00.03 – «Економіка та управління національним господарством» / Н.Є.Скрипник. – Дніпропетровськ, 2008. – 20 с.