Жовтенький В.О.

Кравчук В.С

Буковинська Державна Фінансова Академія

Організація обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах

Заробітна плата є, з одного боку, основним джерелом грошових доходів найманих працівників, а з іншого – певною часткою витрат підприємства і найефективнішим засобом заохочення працівників до високопродуктивної праці. Важливою складовою управління оплатою праці є її організація на підприємстві. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники)[1]. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Це сприяє підвищенню ефективності стимулювання працівників.

Праця як об’єкт обліку є однією з найскладніших і найвагоміших економічних категорій, оскільки покликана виконувати життєво необхідні для людини відтворювальну, регулюючу, стимулюючу та соціальну функції. На всіх етапах розвитку економіки і суспільства матеріальна винагорода за працю була і залишається надалі найважливішим трудовим стимулом.

Мета роботи – розкрити сутність організації обліку з оплати праці, запропонувати заходи для поліпшення організації обліку розрахунків з персоналом з оплати праці.

Теоретичні, методичні і прикладні питання багатопланової проблеми організації обліку праці та її оплати завжди були предметом наукових досліджень, зокрема, таких відомих українських учених-економістів, як: Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.В. Кужельного, В.В. Сопко, В.Г. Швеця та інших.

Основними завданнями організації обліку праці та її оплати є: організація контролю за якістю та кількістю затраченої праці, за виконанням завдань щодо зростання продуктивності праці, за використанням фонду заробітної плати та іншими грошовими коштами, які виділяються для оплати праці працівників підприємства; здійснення в установлені строки всіх розрахунків з персоналом по заробітній платі та інших виплатах; своєчасне і правильне віднесення сум нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування на собівартість продукції, виконаних робіт, послуг, а також на інші витрати; збір інформації та групування показників з оплати праці, необхідних для поточного і наступного планування, контролю, аналізу та оперативного управління виробництвом, для складання фінансової і статистичної звітності.

Головними вимогами до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного рівня заробітної плати за максимального зниження її затрат на одиницю продукції та гарантія підвищення оплати праці кожного працівника зі зростанням ефективності діяльності підприємства.

Облік праці та заробітної плати має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати з метою оподаткування. Для цього на підприємстві мають бути чітко розподілені функції обліку між відділами [3].

Щодо організації виплат та оплати праці працівникам у даному випадку вирішальну роль відіграє компетенція керівництва підприємства. Система оплати праці має бути чітко сформульована й визначена у відповідному положенні про систему та умови оплати праці працівників підприємства.

Удосконалення організації заробітної плати на підприємствах має будуватися на оптимізації тарифного регулювання заробітної плати, до неї належать:

– удосконалення тарифної системи шляхом встановлення співвідношень тарифних ставок залежно від рівня кваліфікації робітників;

− запровадження гнучких форм і систем оплати праці, включаючи контрактну й безтарифну;

− розроблення внутрішньовиробничих тарифних умов оплати праці як чинників підвищення мотивувальної та стимулювальної ролі тарифних систем на підприємствах;

− удосконалення мотиваційного механізму регулювання міжпосадових окладів, міжкваліфікаційних рівнів оплати праці;

− удосконалення нормування як засобу регулювання міри праці та її оплати;

− колективне регулювання заробітної плати [2].

Одним із напрямів удосконалення бухгалтерського обліку є зменшення кількості документації завдяки впровадженню багатоденних і накопичувальних документів, використання типових міжвідомчих форм, пристосованих до використання обчислювальної техніки.

Розробляючи внутрішні документи (положення про оплату праці, преміювання та інші), необхідно:

− розширювати практику персоніфікації ставок і окладів найбільш кваліфікованим працівникам, орієнтованим на підвищення ефективності праці;

− враховувати галузеві особливості, зокрема при створенні системи стимулювання, встановлювати спеціальні, специфічні фактори оцінок робіт для методу бальної системи преміювання, для кожної категорії персоналу, посилюючи регуляторну і стимулювальну функції заробітної плати;

− до переліку факторів та критеріїв оцінювання умов преміювання включати рівень кваліфікації, ступінь відповідальності виконаної роботи, рівень професійної майстерності, ініціативності, стаж роботи, результати кваліфікаційної атестації робітників тощо, які відповідають сучасним реаліям, тактиці та стратегії управління підприємством, його підрозділами й персоналом [3].

Отже, здійснюючи удосконалення організації обліку оплати праці, підприємство повинно підходити до цього обґрунтовано, враховуючи доцільність, використовуючи результати наукових досліджень, передового досвіду та сприяти заохочуню до праці працівників впроваджуючи доплати, премії, застосовуючи прогресивну форму опллати праці виходячи з можливостей підприємства.

Література:

1. Закон України «Про оплату праці» від 20 квітня 1995 р.№144/95 ВР.

2. Безбатько О. Удосконалення системи оплати праці: проблеми та шляхи вирішення [Текст]/ О. Безбатько, В. Манакіна // Довідник економіста. – 2008. – № 12. – С. 70–74.

3. Крищенко К. Удосконалення організаційно-економічного механізму управління оплатою праці [Текст]/ К. Крищенко //Україна: аспекти праці. – 2009. – № 6. – С. 9–16.