Маркова Л.Г., Топчій М.Н.,Дехтяр М.С.

Дніпропетровська державна фінансова академія

Реформування податкової системи України в контексті Податкового кодексу

Основним джерелом формування дохідної частини державного бюджету є податки, що сплачують фізичні та юридичні особи. Водночас вони виступають важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Тому податкова реформа повинна створити таку податкову систему, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченню стійкого економічного зростання за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, проведенню збалансованої бюджетної політики на довгострокову перспективу.

На необхідність реформування податкової системи вказують ряд проблем, основними з яких є тінізація економіки, корупція, непрозорі схеми адміністрування податків і зборів, низький рівень довіри суспільства до податкової служби. Зважаючи на це можна виокремити основні стратегічні завдання податкової реформи:

— підвищення темпів зростання економіки;

— створення сприятливих фіскальних умов для залучення прямих іноземних інвестицій, а також активізація інвестиційної діяльності всередині країни;

— створення фіскальних умов для легалізації доходів;

— формування відповідального ставлення платників податків до виконання свої податкових зобов’язань;

— демократизація податкової служби, встановлення рівноправних відносин між платниками податків та податковими органами.

Реформування податкової системи відбувається в контексті Податкового кодексу. Основною метою розробки Податкового кодексу України стала необхідність систематизації та узагальнення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування, яких раховується понад 2 тисячі. Податковий кодекс усуне істотну кількість суперечностей між нормативно-правовими актами, які регулювали питання оподаткування до його прийняття. Норми Податкового Кодексу України адаптовані до принципів і директив Європейського Союзу.

Його концептуальною основою стало зниження податкового навантаження на платників-субєктів підприємницької діяльності з метою підвищення їх інноваційної та інвестиційної активності.

Спостерігається поетапне зниження податкових ставок та перенесення більшої частини навантаження з праці та капіталу на споживання. Завдяки цьому забезпечується зменшення споживання товарів, шкідливих для здоров’я людини, а також звуження використання товарів, які забруднюють навколишнє природне середовище.

Ставка податку на прибуток, що складає сьогодні 25%, буде знижена у 2011 році до 23%, у 2012 році – до 21%, у 2013 році – до 19% і з 2014 року – до 16%. Крім того, податок на додану вартість з 2014 року також буде зменшено до 17% з нинішніх 20%.

У частині оподаткування доходів фізичних нинішня єдина ставка 15% перетворена на малопрогресивну шкалу за рахунок додаткової ставки 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (зараз мінімальна зарплата становить 922 грн на місяць).

Відповідно до Податкового кодексу, з 2015 року запроваджується оподаткування доходів по депозитах за ставкою 5%, але одночасно вже з 2011 року ставка оподаткування дивідендів буде знижена з 15% до 5%. Документ вперше в Україні вводить податок на нерухомість, однак звільняє від нього тих, у кого площа житлової нерухомості не перевищує 120 кв.м за проживання в квартирі і 250 кв.м – в будинку.

Втім, згідно з новою редакцією Податкового кодексу підприємствам заборонено відносити на валові витрати купівлю у спрощенців товарів і послуг. Це означає, що вона тепер фактично обкладається податком на прибуток.

Позитив цього документу – передусім пріоритетні нововведення.Зокрема передбачено суттєве зменшення кількості податків та зборів: загальнодержавних з 29 до 19, а місцевих податків і зборів – з 14 до 5

Розділ ІІІ Податкового кодексу України регламентує оподаткування прибутку. Методологічні засади визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток наближені до бухгалтерського обліку та передбачають, що визнання та класифікація доходів і витрат здійснюється за принципом "нарахування та відповідності доходів та витрат", прийнятим у бухгалтерському обліку, тобто, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, з урахуванням певних обмежень.

Удосконалено амортизаційну політику: розширено класифікацію основних засобів у податковому обліку, передбачено 16 груп основних фондів замість 4 груп у діючому законодавстві. Встановлено мінімально допустимі строки їх амортизації, які значно менші за діючі. Для окремих груп основних засобів може застосовуватися прискорена амортизація за методом прискореного зменшення залишкової вартості, який дозволяє удвічі скоротити мінімальні терміни корисного використання основних засобів.

Серед інших нормативів Податкового кодексу в частині прибуткового оподаткування юридичних осіб слід відрізняти:

А)надання спеціальних інвестиційних пільг – запровадження на 5 років нульової ставки податку на прибуток для:

1) новостворених суб’єктів господарювання;

2) підприємств з щорічним обсягом доходів до 3 млн. грн. (до 20 працівників) з метою залучення інвестицій в оновлення основних засобів, створення додаткових робочих місць, збільшення обсягів виробництва продукції, робіт, послуг;

Б)звільнення від оподаткування 80 відсотків прибутку підприємств, отриманого від продажу деяких енергозберігаючих товарів власного виробництва промислового призначення;

звільнення від оподаткування 50 відсотків прибутку, отриманого від здійснення енергозберігаючих заходів та реалізації енергоефективних проектів підприємств, які займаються розробленням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів.

Ці норми є особливо актуальними, враховуючи недостатню енергетичну забезпеченість держави.

В)звільнення від оподаткування суб’єктів готельного бізнесу та легкої промисловості на 10-річний період.

В Податкового кодексі відсутні положення, які стосувалися:

· вилучення у платників податків оригіналів первинних документів без рішення суду;

· обстеження житла громадян, або іншого володіння фізичної особи будь-коли;

· використання в практиці адміністрування податків технічних засобів: фото-, відео- та аудіо фіксації;

· проведення опитування фізичних осіб;

· донарахування податкових зобов’язань за непрямими методами без рішення суду;

· проведення документальних невиїзних перевірок без рішення керівника податкового органу;

· безакцептного списання коштів з банківських рахунків платників податків.

Податковий кодекс України передбачає, зокрема, що протягом півроку після його прийняття штрафні санкції на платників будуть накладатися лише в розмірі 1 грн. за кожне порушення.

В той же час окремі норми прийнятої редакції Податкового кодексу вважаються, в першу чергу суб’єктами підприємницької діяльності, недостатньо обґрунтованими. Так, відповідно до цього документу, підприємства-платники податку на прибуток не мають права на віднесення до валових витрат витрати на купівлю у суб’єктів спрощеної системи оподаткування товарів та послуг. Такий підхід має на меті запобігання ухиленню від сплати податків з використанням спрощеної системи оподаткування, однак сприймається платниками податку на прибуток.

Є й інші спірні положення. Податковим кодексом запроваджено податок на нерухоме майно як місцевий податок, що відноситься до місцевих податків і зборів. В той же час його дійсне впровадження відстрочено у часі (до 2012 року), що позбавляє органи місцевого самоврядування суттєвого джерела ресурсів для фінансового забезпечення їх повноважень.

Податковий кодекс виступає інструментом реалізації економічної політики держави, що будується з урахуванням реального стану розвитку суспільно-політичних та економічних відносин та з урахуванням обраного політичного курсу розвитку країни. В той же час слід констатувати, що прийняття Податкового кодексу – вагомий крок у реформуванні податкової системи України, підвищенні прозорості структури державних фінансів та розвитку національної економіки вцілому.