Трефаненко А.Г., Венгловська Я.В., Богачик Н.А., Тупкало Т.М.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

ПРОБІОТИКИ В КОМЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ

НА ГОСТРІ КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ

Одне з провідних місць серед інфекційних захворювань займають гострі кишкові інфекції (ГКІ): сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, спричинені умовно-патогенною флорою ( УПМ), шигельоз, ротавірусні гастроентерити.

Проблема ГКІ, їх лікування нерозривно зв’язана з мікробіоценозом кишечнику, мікрофлора якого є первинною мішенню дії екзогенних патогенів та їх факторів агресії. Необхідно відзначити, що і самі ГКІ швидше виникають на тлі недостатньої захищеності глікокаліксу нормофлорою. Однак, досі у більшості випадків кишкових інфекцій, особливо в умовах спалахів і при тяжкому перебігу захворювання, широко застосовуються препарати, що дуже негативно впливають на мікробіоценоз кишечнику.

Відомо, що у 100% хворих на ГКІ уже в перші дні визначається дисбактеріоз кишечнику того чи іншого ступеню, під яким розуміють клініко-лабораторний синдром із зміною якісного і/або кількісного складу мікрофлори біотопу, транслокацією різних представників у невластиві їм біотопи, з розвитком метаболічних та імунних порушень і можливими клінічними симптомами, а також підсиленням характерних для ГКІ розладів травлення з порушенням водно-електролітного обміну, виникненням ентерального синдрому (діарея, здуття живота, бурчання), нерідко і дисфункції товстої кишки, порушенням синтезу і засвоєння основних вітамінів, розладами обміну речовин і, як результат, – розвиток затяжного перебігу ГКІ.

Однак, багато аспектів патогенезу й лікування бактерійних та вірусних діарей на сьогодні вивчено недостатньо.

Тому надзвичайно важливим у лікуванні хворих на ГКІ є захист слизової оболонки кишечнику від колонізації УПМ й ефективне відновлення нормального біоценозу із застосуванням пробіотиків, які безпосередньо або опосередковано впливають на метаболітичну активність відповідних органів і тканин.

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності застосування біфі-форму фірми Ферросан (Данія) на кількісний та якісний склад мікрофлори кишечнику при гострих кишкових інфекціях.

Відомо, що біфі-форм зберігає та регулює фізіологічну рівновагу кишкової мікрофлори, є антагоністом патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів.

Під спостереженням перебувало 62 хворих, з них на сальмонельоз – 19 (30,6%), викликаного S. typhi murium – у 2-х, S. Java – у одного, S. Enteritidis – у 16; на шигельоз (Sh. Sonnei) – 9 (14,5%); на харчові токсикоінфекції – 23 (37,1%) спричинені стафілококом, протеєм, клебсієлою, цитробактером; на гастроентерити ротавірусної етіологіі – у 11 (17,7%) пацієнтів. Ступень тяжкості перебігу – середньо-тяжкий. Вік хворих – від 18 до 60 років.

У всіх обстежених хвороба розпочиналася гостро з підвищення температури тіла від субфебрильної до фебрильної: у 23 осіб температура тіла була в межах до 38,0º С, у решти – до 39,0º С. Біль у животі спостерігався у всіх пацієнтів. У 49 (79%) осіб він локалізувався в епігастрії та в правій здухвинній ділянці, у 6 (9,7%) – в лівій здухвинній ділянці, де визначалась болюча, спазмована, інфільтрована сигмоподібна кишка, у 7 (11,3%) – в епігастріі та біля пупка. Часті рідкі випорожнення були у всіх хворих, однак у 13 (20,9%) – містили патологічні домішки слизу, а у 2-х (3,2%) пацієнтів ще і прожилки крові.

З’ясовано, що найбільш частим фактором зараження були м’ясні, молочні продукти.

Всім хворим здійснювали загальноклінічні аналізи, копроцитограму, бактеріологічні дослідження випорожнень, а у хворих на ХТІ і сальмонельоз – і бактеріологічне дослідження промивних вод шлунка, дослідження випорожнень на ротавіруси.

Вивчення мікробіоценозу кишечнику включало наявність патогенної мікрофлори, загальну кількість кишкової палички, кишкової палички зі зниженою ферментативною активністю, умовно-патогенні ентеробактерії, стафілококи, гриби роду Candida, лактобактерії, біфідобактерії, гемолітичні коки. Зміни мікро біоценозу товстої кишки виявлені у всіх хворих уже при першому дослідженні: зниження кількості лактобактерій, біфідобактерій, ентерококів та зменшення загальної кількості кишкової палички.

Всі хворі отримували базисну терапію, яка включала дієту, дезінтоксикаційну, регідратаційну терапію (трисіль, реосорбілакт, регідрон), ентеросгель, ферментні препарати, спазмолітики, антибактеріальні засоби (ентерофурил, норфлоксацин, ніфуроксазид), а також біфі-форм по 1 капсулі 2 рази на день за 5-10 хв. до прийому їжі впродовж 7 днів. Побічних реакцій при застосуванні біфі-форму не відзначено.

Включення в комплексну терапію хворих на ГКІ біфі-форму призводило до скорочення тривалості діарейного синдрому та інших проявів захворювання, в середньому, на 1,2±0,03 дня в порівняні з пацієнтами, які отримували тільки базисне лікування.

При повторному дослідженні мікробіоценозу товстої кишки після лікуванні відзначено збільшення загальної кількості кишкової палички, лакто- і біфідобактерій, патогенна та умовно-патогенна флора не виділялась, і тільки у окремих осіб (3) продовжували ще виявляти гриби роду Candida.

Таким чином, включення до базисної терапії гострих кишкових інфекцій біфі-форму дозволяє прискорити процес клінічного одужання і відновлення мікробіоценозу товстої кишки та рекомендувати його до широкого застосування в комплексній терапії хворих на гострі кишкові інфекції.