УДК 378.147:51:656.072 Теловата М.Т.,Ковальчук О.Л.

Національний авіаційний університет

м. Київ

Проблеми формування компетентності для професійної підготовки майбутніх фахівців авіатранспортної галузі

Анотація

У статті розглядаються проблеми компетентнісного підходу у контексті підготовки майбутніх фахівців спеціальності «Організація авіаційних перевезень» авіатранспортної галузі та запропонована модель компетентності майбутнього фахівця.

Аннотация

В статье рассматриваются проблемы компетентностного подхода в контексте подготовки будущих специалистов специальности «Организация авиационных перевозок» авиатранспортной отрасли и предложена модель компетенции будущого специалиста.

Annotation

The views of this article are competence – based approach in the context preparation future specialists of the brunch «Organization jf air transportation»Air transport industry. Also we are offer a model of competence of future specialist of this brunch.

Глобалізація, як світова тенденція, охоплює всі сфери діяльності людства. Створюються і ефективно працюють транснаціональні об’єднання, інтегрується економіка, фінанси (яскравий приклад – запровадження загальноєвропейської валюти – євро), транспортна структура, освіта тощо. Такі міжнародні об’єднання вимагають певної уніфікації, розробки нових стандартів у всіх сферах діяльності людства. Але це дуже складний і болючий процес, бо треба враховувати національний менталітет різних країн, рівень економіки, розвиток інфраструктури та багато іншого.

В авіатранспортному секторі теж створені такі альянси, які об’єднують авіаперевізників різних країн у єдину впорядковану структуру. Переваги таких об’єднань очевидні: розробляються і запроваджуються досконалі стандарти сервісу, вантажні перевезення стають більш зручними і дешевими, виникає реальна можливість оперативно реагувати на зміни пасажирських і вантажних потоків, стає дешевшим технічне обслуговування типових авіалайнерів, можливе оперативне реагування на зміни авіаційного парку тощо.

За рахунок гнучкої цінової політики розробляються нові, раніше економічно не вигідні маршрути. Країни - аутсайдери, які вступають у такі об’єднання, повинні піднімати свою економіку до рівня країн – лідерів.

Цей процес набирає все більшого розмаху, і з ним треба рахуватись, щоб мати рівень життя в Україні не гірший, ніж в інших країнах. Деякою мірою це стосується сфери транспортних послуг, бо загальновідомо, що транспорт – це економічні судини держави. Універсалізація перетворень у транспортній галузі вимагає стандартизації освіти, викладацької та студентської мобільності, уведення нових понять, термінів, створення певної міжнародної уніфікації.

Перший крок у секторі освіти – Болонська угода, яку прийняли більшість держав Європи та яка впроваджується в освітянський простір України. Суттєвим є той факт, що введення освітніх кредитів та ступеневої освіти приведе до визнання українського диплому у міжнародному просторі та дасть можливість майбутнім фахівцям працювати в будь – якій країні світу. Однак з введенням міжнародних освітніх програм вводиться і певна термінологічна уніфікація, однією з сторін якої є поняття «компетентність». Останнім часом це поняття набуває все більшого поширення та розвитку. Роботодавці різного рівня хочуть бачити своїх працівників не тільки освіченими, професійно підготовленими, але й компетентними.

У сучасних наукових дослідженнях (І.Зімняя, В.Калінін, М.Левочко, В.Лозова, О.Овчарук, Б.Оскарссон, А.Хуторський) це поняття трактується по - різному, тому що автори використовують і трактують їх у контексті певних проблем: соціальних, економічних, технічних тощо. Розглянемо поняття «компетентності» у широкому і вузькому значенні [2;3;4].

У широкому значенні компетентність – це здатність фахівців не тільки кваліфіковано і якісно виконувати свої обов’язки, але й морально та психологічно бути готовим до здійснення державних, корпоративних, суспільно – соціальних повноважень у своїй сфері діяльності.

Історія має багато прикладів діяльності таких компетентних фахівців у науці, техніці, економіці тощо, (наприклад Леонардо да Вінчі – художник, механік, дослідник, математик; Михайло Ломоносов – вчений, хімік, фізик, математик, поет). Такі люди здатні вдосконалити технологічний процес, здійснити науково – технічну, економічну революцію, зробити наукове відкриття, створити новий напрямок розвитку. Така компетентність характеризується не тільки широтою і глибиною знань у своїй області діяльності, але й у суміжних.

Отже компетентність у широкому значенні є готовність та здатність майбутнього фахівця діяти у різних сферах. Вона завбачає володіння широким спектром знань, умінь, навичок у єдиному комплексі для виконання своїх професійних обов’язків.

У вузькому сенсі компетентність розглядається як ступінь інтегрованості майбутнього фахівця в свою діяльність. Якщо кваліфікований фахівець може виконувати свої функції формально, у конкретно визначеному обсязі, хоча й з високою якістю, то будь – які зміни у технологічному процесі є проблемними для такого фахівця, тому що його треба постійно перенавчати. Компетентний фахівець поряд з високою відповідальністю за результати своєї діяльності здатен швидко адаптуватись у нові умови, постійно підвищує свій професійний, культурний та соціальний рівень знань і використовує набуті знання у своїй сфері.

З огляду на вищесказане можна зазначити, що компетентний фахівець має не тільки високий професійний рівень у своїй сфері діяльності, але і знання, які дозволяють йому обґрунтовано судити про галузь взагалі, перспективи її розвитку, робити порівняльний аналіз досягнень минулого та сьогодення, використовувати досвід суміжних та подібних по напрямку діяльності галузей.

Тому перед професійними навчальними закладами постає складне питання підготовки компетентних фахівців. Загальновідомо, що в наш швидкоплинний час істотно змінюються матеріали, інструменти, технології, засоби праці, виникають нові спеціальності та спеціалізації. Це означає, що через певний час після закінчення вищого навчального закладу освіти набуті знання застарівають і професійний фах зменшується.

Обґрунтовуючи розуміння компетентності, доцільно розглянути види та ключові компетенції. Види компетенції:

ü інформаційна;

ü комунікативна;

ü соціально – трудова;

ü особистісного самовдосконалення;

ü професійна компетенція.

Згідно з позицією професійної компетентності визначають шість ключових компетенцій:

üвивчати;

üдумати;

üшукати;

üприйматися за справу;

üспівпрацювати;

üадаптуватися.

Отже, професійна компетенція передбачає володіння власне професійною діяльністю на достатньо високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток [1, с.403]

Створюючи модель підготовки майбутнього фахівця, навчальний заклад повинен насамперед створити модель компетентності, без якої майбутній фахівець вийде спеціалістом вузького профілю, психологічно та професійно не готовим до змін у технологічних, соціальних, громадських сферах життя.

Після підписання Болонської декларації з’явилися нові ініціативи, нові інструменти, які активно сприяють розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти та дозволяють більш конкретно і точно визначити модель компетентного фахівця у кожній галузі.

Щоб створити модель компетентності фахівця авіатранспортної галузі необхідно чітко окреслити низку першочергових проблем та задач:

Ø рівень компетентності на кожному етапі навчання;

Ø компетентнісний підхід до міждисциплінарних зв’язків;

Ø рівень компетентності викладачів та допоміжного персоналу;

Ø компетентнісний рівень основної та допоміжної навчальної літератури, стендів, плакатів тощо;

Ø рекомендований рівень матеріалів на сайтах Інтернету, навчальних фільмів, слайдів, відео та фотоматеріалів;

Ø інтеграція інтелектуальних, моральних, соціальних, політичних, естетичних, психологічних аспектів знань і умінь в моделі компетентності;

Ø здатність до самонавчання, адаптації до зміни умов, рівень оволодіння сучасною інформацією стосовно фаху та новітніх технологій, постійне оновлення професійної інформації, рівень володіння інформаційно – комп’ютерними технологіями.

З огляду на вищесказане, необхідно зауважити, що для вирішення цих та ряду інших задач необхідно, щоб фахову підготовку вели висококваліфіковані, компетентні викладачі, головним завданням яких є навчання студентів з різним рівнем загальноосвітньої підготовки, різним світоглядом, переконаннями та життєвим досвідом.

На сучасному етапі перебудови авіатранспортної структури, переходу на нові сучасні авіалайнери це досить складно. Але найбільше проблем мають молоді викладачі, випускники авіаційних університетів, які не мають педагогічної підготовки. Отримавши загальні професійні знання, вони можуть вивчати педагогіку, перенавчаючись у педагогічних університетах, на курсах підвищення кваліфікації, але постає проблема отримання викладацької перепідготовки за фахом. Це питання вимагає свого термінового вирішення. Поки що вдосконалення фахової майстерності йде по шляху взаємного обміну досвідом, поглибленої роботи з технічною літературою, порівняльним аналізом з раніше вивченою технікою тощо.

У всі часи гострою проблемою була відсутність інформації з передових закордонних напрацювань. Те, що є у пресі, на сайтах Інтернету має інформативний характер загального напрямку. Поїхати на навчання за кордон для підвищення кваліфікації по спеціальних дисциплінах наші викладачі не мають можливості, тому питання компетентності викладачів у навчальних закладах останнім часом загострюється.

Не меншою проблемою є відсутність широкого спектру спеціалізованої літератури, яку у свій час постачало видавництво «Транспорт». У таких непростих умовах складно будувати модель компетентності.

Але на підставі багаторічного досвіду роботи викладачів спеціальних дисциплін на даній спеціальності пропонується модель компетентності майбутнього фахівця авіатранспортних перевезень.

Маючи досвід викладацької роботи в галузі авіатранспортних перевезень, автори дійшли висновку, що модель компетентності – це комплексна схема, яка містить упорядкований алгоритм педагогічних дій, що забезпечують досягнення конкретної мети. Важливими складовими такої моделі є педагогічні умови комплексної підготовки майбутнього фахівця: рівень і якість освітньо - кваліфікаційних характеристик (ОКХ), співпраця викладача та студентів при реалізації всіх етапів навчання, використання новітніх технологій навчання, зв'язок результатів навчання з майбутньою практичною діяльністю, прагнення майбутнього фахівця до підвищення рівня професійної компетентності.

Рис. 1. Модель компетентності майбутнього фахівця авіатранспортних перевезень

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Вища освіта України – Додаток 4, том VI (24), - 2010р. – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» - 518с.

2. Зимняя И. Ключевые компетентности как результативно – целевая основа компетентностного подхода в образовании. Авторская версия. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004.- 42с.

3. Левочко М. Професійна підготовка майбутніх фахівців економічної галузі: теорія, методика, організація: [монографія] / М.Т.Левочко; Держ. акад. статистики, обліку і аудиту. – К.: ДП «Інформ. – аналіт. Агенство», 2009. – 495с.

4. Овчарук О. Ключові компетентності: Європейське бачення // Управління освіти. – 2004. - №2

5. Оскарссон Б. Базовые навыки как обязательный компонент высококачественного профессионального образования // Оценка качества профессионального образования. Доклад 5 / Под общ.ред. В.И. Байденко, Дж. Ван Зантворта. – М.: Европейский фонд подготовки кадров, 2001р. – 218с.