Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

К.ю.н. Городецька І.А.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Принципи і завдання адміністративно-юрисдикційної діяльності

Принципи адміністративно-юрисдикційної діяльності закріплені в Конституції України, численних правових нормах і визначають суть, основоположні ідеї, організацію і спрямованість зазначеного виду діяльності, її цілі, завдання, функції, методи і форми здійснення. Будь-яка класифікація принципів (в залежності від сфери дії, за джерелом їх нормативного закріплення тощо) носить дещо умовний характер і всі вони рівнозначні з точки зору безпосереднього застосування [1, с. 26]. Так, принципи адміністративної юрисдикції поділяють на загальноправові, галузеві та спеціальні. Загальноправовими принципами є:

- принцип законності (є фундаментальним принципом адміністративної юрисдикції, адже ніхто не може бути підданий заходам впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і у спосіб, передбачений законодавством);

- принцип гуманізму (полягає у повазі до гідності і прав учасників процесу, пріоритетності загальнолюдських цінностей над будь-якими);

- принцип справедливості (для правозастосування справедливість має три значення: вона проявляється у справедливості відносин, закріплених у матеріально-правових приписах і реалізується через процес; цей принцип проникає в усі процесуальні дії в ході правозастосування; справедливість проявляється у приписах індивідуально-правового акта) [2, с. 106];

- принцип правової рівності (ґрунтується на універсальному конституційному положенні щодо рівноправності громадян перед законом і передбачає надання безперешкодної можливості кожній із сторін брати участь у всіх стадіях розгляду індивідуальної справи, тобто стосується всіх суб’єктів адміністративного процесу) [1, с. 28-29];

- принцип об’єктивної істини (зумовлений необхідністю повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи на підставі реальних фактів, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення у конкретній справі);

- принцип обов’язковості державної мови і забезпечення права користування рідною мовою (означає, що розгляд справ ведеться державною мовою України, а у випадку, якщо громадянин, який бере участь у процесі не володіє українською, він може користуватись своєю рідною мовою і послугами перекладача).

До галузевих принципів відносяться: принцип самостійності в ухваленні рішень (виявляється у здійсненні юрисдикційної процедури органом (посадовою особою) адміністративної юрисдикції самостійно і винесенні ним рішення без втручання інших органів і посадових осіб); принцип змагальності (полягає у наданні особам, що притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілим, їх представникам, адвокату рівних процесуальних прав, що дає змогу активно захищати свої інтереси, подавати докази, заявляти клопотання, заперечувати пред’явленні докази у вчиненні адміністративного правопорушення); принцип гласності (виявляється у відкритому характері діяльності органів адміністративної юрисдикції та забезпечує відкритий розгляд адміністративної справи, можливості зацікавлених осіб брати участь у провадженні) [1, с. 29-30].

До спеціальних належать принципи: презумпції невинуватості (особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного проступку, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності чи рішенням у справі); презумпції правомірності правової позиції громадянина (правова позиція громадянина, який подає скаргу, має вважатися правомірною доти, доки інше не буде встановлено рішенням органу (посадової особи), компетентного розглядяти скаргу по суті); швидкості й економічності адміністративного процесу [1, с. 31-33]. Перелік проаналізованих принципів не є вичерпним, вони пов’язані між собою, здійснюються в нерозривній єдності і лише їх послідовна реалізація дозволяє досягти позитивних результатів у практичному здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Завдання адміністративно-юрисдикційної діяльності, як зазначає А.Т. Комзюк, у цілому відповідають завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення; останні в концентрованому вигляді закріплено в ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої завданнями цього провадження є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи; вирішення її в точній відповідності з законодавством; забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; запобігання правопорушенням; виховання громадян у дусі додержання законів; зміцнення законності. Узагальнення зазначених завдань свідчить, що у провадженні в справах про адміністративні правопорушення вирішуються два пов’язані між собою головні завдання: справедливе вирішення справи і попередження нових правопорушень [3, с. 205]. Також, до завдань адміністративної юрисдикції, на нашу думку, слід віднести захист й відновлення порушених суб’єктивних прав і законних інтересів громадян.

Література:

1. Курило В. І. Адміністративна юрисдикція в АПК України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. І. Курило, В. К. Шкарупа, О. Ю. Піддубний; за заг. ред. В. К. Шкарупи. – К. : Магістр – XXI ст., 2008. – 688 с.

2. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина / Перепелюк В. Г. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 367 с.

3. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції : поняття, види та організаційно-правові питання реалізації / Комзюк А. Т. ; [за заг. ред. проф. О. М. Бандурки]. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с. – (Монографія).